Активізація дитячої образотворчості в школі.

Повніше осягнути важливість проблеми активізації дитячої образотворчості в школі допомагає педагогічна теорія про апологетичний та генетичний методи художнього розвитку дитини. Постулати апологетичного, дещо застарілого, методу: від мистецтва - до його викладання та від законів професійної художньої діяльності - до дитини. Сутність генетичного методу (від дитини - до мистецтва та від дитячої художньої творчості - до розвинутих форм художньої культури) робить очевидним його особливу актуальність та перспективність. На думку автора згаданої теорії наукова та практична значущість генетичного методу полягає в тому, що він "...знімає тиск професійного стандарту, .. .змагання та відбір дітей за ступенем таланту, - художній розвиток стає надбанням кожного та необхідною умовою розкриття особистісних якостей та здібностей всіх дітей".

В сучасних умовах саме цей метод може розглядатися як дійсно ефективний для зміни формальної взаємодії дитини та мистецтва і активізації дитячої творчості, особливо в початковій школі.

В контексті пошуку найефективніших способів активізації образотворчості молодших школярів бачиться доречним впровадження в педагогічну практику різноманітних сучасних концепцій, що були розроблені як на теренах України, так і за кордоном.

Найбільш вагомою з-поміж вітчизняних є сучасна педагогічна концепція, про взаємодію та інтеграцію мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів, що стала результатом наукової співпраці українських і російських вчених Г.П.Левченко та В.П.Юсова. Одним з найважливіших положень цієї концепції є визначення інтеграції (взаємного проникнення різних видів мистецтва на базі одного освітнього компонента) найбільш результативним механізмом активізації дитячої творчості в школі. Вихідні положення даної концепції уможливлюють розробку та практичне впровадження широкого спектра творчоактивізуючих способів естетичного розвитку дітей різних вікових категорій, в тому числі й молодших школярів.

Однією з популярних закордонних теорій є концепція відомого німецького педагога Рудольфа Штейнера (засновника так званої вальфдорської школи), за якою дитяча образотворчість має посідати одне з найперших місць у навчально-виховному .процесі і повинна бути спрямована, передусім, на дитину та її інтереси, а "...живопис, рисунок, ліплення органічно вплетені в опанування всіма предметами".

Основне завдання кожного вчителя вальфдорської школи - не зачіпаючи власного "Я" учня, сприяти його розвитку таким чином, щоб його індивідуальність (дух) могла б стати максимально досконалою та творчою. Неабияке значення має в цьому процесі натхнення й творча праця педагогів, бо ".. .імпульси, що ідуть від учителя, його активна участь у творчій діяльності дітей постійно підтримують у них незмінну глибоку зацікавленість в творчій роботі."

У більшості вітчизняних загальноосвітніх шкіл апробованими на достатньому, рівні є форми масової роботи з активізацією дитячої образотворчості: тематичні конкурси, ранки, виставки, олімпіади та інтегративні з іншими видами мистецтв свята й фестивалі. За усталеною і традицією до їхньої організації та проведення залучаються переважно найбільш активні та творчо обдаровані учні. Охоплення такою діяльністю усього загалу молодших школярів досі залишається в практиці вчителів И слабкою недопрацьованою ланкою. Такий стан наштовхує на думку про гостру необхідність зміни існуючих підходів до активізації дитячої творчості в інший спосіб, а саме — на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах.

За твердженням добре знаного всіма психолога Л.С.Виготського, навчити творчості неможливо, але можна дати вміння, навички і знання, які допоможуть дитині у творчості.

Цілісний підхід до активізації творчої діяльності молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва (урахування вікової сензитивності та особливостей художньої діяльності; визначення необхідного обсягу знань, умінь та уявлень у відповідному курсі; організація певної емоційної налаштованості на творче самовиявлення) безперечно може стати основою для продуктивної художньо-творчої діяльності нерідко завдяки застосуванню різноманітних варіантів ігрових форм і методів.