Бреттон-Вудська валютна система.

Система золотого стандарту.

Паризька валютна система (1867р) – система золотомонетного стандарту.

Структурні принципи:

– основа – золотомонетний стандарт;

– курс національних валют був прив'язаний до золота і через золотий вміст валюти співвідносились одна до одної за твердим валютним курсом;

– кожна валюта мала золотий вміст;

– вільна конвертованість валют в золото (як світові гроші).

Із самого початку свого існування система золотомонетного стандарту забезпечувала надзвичайну валютну стабільність.

Переваги системи золотого стандарту:

§ сприяла розвитку міжнародних торгівельних відносин та інтернаціоналізації виробництва;

§ забезпечувала загальність світових грошей, їх повну конвертованість.

Однак ця система мала не тільки переваги, а й суттєві недоліки:

o вона була занадто жорсткою, не досить еластичною, дорогою;

o залежала від видобутку монетарного золота.

o за цих умов практично повністю виключалася можливість проведення окремими державами власної грошово-валютної політики, спрямованої на вирішення внутрішніх проблем країни.

Генуезька валютна система (1922р) – конференція запровадила перехід до золото-девізного стандарту.

Структурні принципи:

– основа – золото та девізи (іноземні валюти призначені для міжнародних розрахунків);

– збережені золоті паритети;

– відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів;

– валютне регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад.

У 1943 році були розроблені та опубліковані два плани щодо вдосконалення валютної системи: британський, підготовлений лордом Кейнсом, та американський, складений Генрі Вайтом, який і було взято за основу на Бреттон-Вудській конференції.

Бреттон-Вудська валютна система (1944р) – базувалася на золото-девізному стандарті. На конференції було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який мав допомагати стабілізації курсів валют країн-учасниць шляхом надання коштів для вирівнювання їхніх платіжних балансів. Передбачалося, що це сприятиме розширенню міжнародної торгівлі. Було засновано Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) з метою надання допомоги країнам-членам у реконструкції та розвитку їхнього господарства шляхом полегшення інвестування капіталу.

Принципи Бреттон-Вудської валютної системи:

– функції світових грошей зберігалися за золотом, але масштаби його використання суттєво зменшувалися;

– нарівні із золотом у ролі міжнародних платіжних засобів і резервних валют використовувалися - долар США та фунт стерлінгів Великобр.

– оборотні національні валюти вільно обмінювалися на долари та одна на одну за курсами, що могли коливатися у межах ± 0,75%;

– ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на ± 0,75%;

– міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалось через МВФ;

– з метою пом'якшення кризи окремих валют держави — члени МВФ вдавалися до взаємодопомоги - наданням кредитів в іноземній валюті для фінансування дефіцитів платіжних балансів.