Основні припущення методу.

В основу методу пошарового підсумовування покладено такі припущення:

ґрунт є суцільним, ізотропним, лінійно деформівним тілом;

осідання викликане тільки дією вертикального напруження σ_z, інші складові напружень не враховуються;

бічне розширення ґрунту в основі неможливе;

напруження σ_z визначають під центром підошви фундаменту;

при визначенні напруження σ_z відмінністю в стискуванні окремих шарів ґрунтів нехтують;

фундаменти не мають жорсткості;

деформації розглядаються тільки в межах товщі, що стискується, Н_с;

бічне розширення ґрунту враховується коефіцієнтом β який дорівнює 0,8 незалежно від виду ґрунту.

Унаслідок складності визначення закону зменшення напружень по глибині грунтову товщу розбивають на ряд шарів, у межах котрих тиск можна вважати постійним без великої похибки. Тоді загальне осідання можна визначити з використанням виразу для елементарного шару, підсумовуючи осідання окремих шарів у межах товщі, що стискується.

Метод пошарового підсумовування рекомендований СНиП 2.02.01-83* як головний для практичних розрахунків.

На рис. 7.15 показана схема визначення осідання методом пошарового підсумовування. Умовні позначення такі: DL — позначка планування; NL — позначка поверхні природного рельєфу; FL - позначка підошви фундаменту; В.С - нижня межа товщі, що стискується; d i d_n — глибини закладання підошви фундаменту від рівня природного рельєфу і рівня планування; р - середній тиск під підошвою фундаменту; F_υ - рівнодіюча зовнішніх вертикальних сил на обрізі фундаменту.

Рис. 7.15. Схема до визначення осідання за методом пошарового додавання.