Сутність і форми економічного зростання


Основні засади теорії економічного зростання

В будь-якому випадку при перевірці надійності повинні залучатись великі репрезентативні групи досліджуваних від 200 осіб і вище

Методика вважається надійною, якщо з її допомогою отримуються одні і ті ж результати для кожного досліджуваного при повторному тестуванні.

Надійність тесту

Аналіз завдань за результатами, що отримані в пілотажному дослідженні має на меті відбір найкращих завдань для кінцевої версії методики, і включає в себе визначення частки тих «хто відповіли правильно» та дискримінативності кожного завдання. Така процедура називається «Визначення індексу ефективності завдань».

Аналіз тестових завдань

I=N1/N2

N1 – кількість респондентів, які дали одинакову відповідь

N2 – загальна кількість респондентів

Вважається, що значення цього індексу повинні перебувати в межах від 0.25 до 0.75, наближаючись до 0.5

Дискримінативність завдань – це є кореляційний зв'язок окремих завдань з загальним балом всього тесту

Способи перевірки надійності:

  1. ре-тестова надійність. Вона передбачає повторне тестування тих досліджуваних, в тих же умовах з подальшим встановленням кореляції між двома рядами даних. Мінімальним значенням кореляції для задовільної надійності є кореляція на рівні 0.7. Різні вчені вказують на інтервали ре-тестового заміру від 3-х тижнів до 6-ти місяців.
  2. надійність паралельних форм. Така надійність передбачає створення еквівалентних форм опитувальника і представлення їх досліджуваним для того, щоб оцінити кореляцію між отриманими результатами. Найбільша проблема такого способу – це проблема створення еквівалентних тотожних завдань, що є дуже складно, тому така процедура використовується не часто.
  3. надійність частин тесту. Вона визначається шляхом поділу опитувальника на дві частини, як правило це є парні та не парні питання. Після чого і розраховується кореляція між цими частинами.
  4. надійність за внутрішньою узгодженістю. Надійність за внутрішньою узгодженістю – це спосіб визначення надійності, що опирається на оцінку ступеня виразності так званих інтеркореляційних зв’язків між завданнями, що складають тести.

 

Під економічним зростанням розуміють збільшення обсягів виробництва товарів і послуг, тобто збільшення реального ВВП.

Але варто наголосити, що обсяг виробництва може збільшуватися у два способи:

1) на умовах усунення рецесійного розриву, який зумовлює розрив між сукупним попитом і потенційним ВВП;

2) на умовах збільшення потенційного ВВП.

Перший спосіб зростання обсягів виробництва не збільшує виробничий потенціал економіки, тобто потенційний ВВП, а здійснюється завдяки наближенню сукупного попиту до рівня довгострокової сукупної пропозиції, яка дорівнює потенційному ВВП. Тому збільшення обсягів виробництва в такий спосіб є не зростанням економіки, а економічним відновленням.

Другий спосіб зростання обсягів виробництва спирається на збільшення виробничого потенціалу економіки, тобто потенційного ВВП. Збільшення обсягів виробництва в такий спосіб свідчить про зростання масштабів економіки, тобто про економічне зростання.

Збільшення обсягів виробництва за рахунок зростання виробничого потенціалу економіки може відбуватися лише за умов, якщо динаміка сукупного попиту відповідає динаміці потенційного ВВП. Відомо, що ця умова забезпечується лише в довгостроковому періоді.

Це пояснюється випереджальним зростанням сукупного попиту порівняно з короткостроковою сукупною пропозицією, що створює мотивацію для нагромадження капіталу і збільшення потенційного ВВП. Отже, під економічним зростанням слід розуміти довгострокове зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення потенційного ВВП і на умовах адекватного зростання сукупного попиту.

Економічне зростання вимірюється двома показниками: середньорічним темпом приросту реального ВВП; середньорічним темпом приросту реального ВВП на душу населення. Економіка більшості країн світу щорічно зростає на кілька процентів. Так, за останні п’ять років темпи приросту реального ВВП у країнах Європейського Союзу становлять в середньому понад 2 %. Після тривалого спаду в 90-х роках 20 ст. економіка України, починаючи з 2000 р., також вийшла на позитивні щорічні темпи приросту реального ВВП.

 

Економічне зростання не слід ототожнювати з економічним розвитком. Категорія економічного розвитку країни є змістовнішою, ніж категорія економічного зростання. Економічний розвиток відбиває не лише збільшення обсягів виробництва, а й здатність економіки за рахунок цього підвищувати якість життя населення. Це означає, що економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Він обчислюється за спеціальною методикою. Для визначення індексу людського розвитку кожної країни її індивідуальні показники зіставляються із світовими. Тому за допомогою цього індексу всі країни ранжируються за рівнем людського розвитку. Чим вище цей індекс, тим вищим є рівень людського розвитку країни.

Економічне зростання є функцією певних чинників. До них належать збільшення обсягів факторів виробництва (земля, праця, капітал) і підвищення рівня їхньої ефективності (продуктивності), яке переважно, досягається за рахунок технічного прогресу. Ці чинники здатні збільшувати виробничий потенціал економіки і в такий спосіб забезпечувати зростання сукупної пропозиції. Тому збільшення сукупного попиту є чинником, який реалізує спроможність економіки до зростання обсягів виробництва.

Залежно від того, які чинники викликають збільшення обсягів виробництва, розрізняють дві форми економічного зростання: екстенсивне та інтенсивне. Екстенсивне зростання досягається за умов, якщо обсяг виробництва зростає лише за рахунок збільшення обсягів факторів виробництва за незмінної ефективності цих факторів. Це означає, що економічне зростання є чисто екстенсивним, коли обсяг виробництва збільшується прямопропорційно збільшенню кількості факторів виробництва. Якщо, навпаки, зростання обсягів виробництва відбувається лише завдяки підвищенню продуктивності виробничих факторів, то це означає, що економіка зростає на чисто інтенсивній основі.

Проте в реальній економіці не буває чисто екстенсивного або чисто інтенсивного економічного зростання. Фактично обсяг виробництва збільшується на основі певного поєднання екстенсивного та інтенсивного типів економічного зростання. Тому, оцінюючи реальну економіку, можна говорити про переважно екстенсивне або переважно інтенсивне її зростання.

Сучасні уявлення про економічне зростання сформувалися на базі двох економічних теорій - кейнсіанської і неокласичної, зумовили виникнення двох відповідних теорій економічного зростання.