Система показників абсолютного та відносного вимірювання ризику, їх характеристика, методика розрахунку
Кількісна оцінка ризику вимагає використовування системи показників, здатних у комплексі з урахуванням інформаційної бази для аналізу, кон'юнктурних зрушень, інших чинників прийняти обґрунтоване рішення з приводу пом'якшення або усунення ризикових ситуацій.
У цілому система показників, які характеризують і вимірюють ризик, повинна відповідати таким основним вимогам:
а) базуватися на теорії ймовірності, оскільки ризик – категорія імовірнісна;
б) мати конкретне призначення (оцінка рівня ризику, урахування при визначенні доцільності прийняття проекту, обґрунтовування рішень в окремих ризикових ситуаціях і т.п.);
в) включати різні за змістом, за формою і призначенням показники ризику (абсолютні, відносні, порівняльні).
Розрахунок абсолютних показників ведеться з урахуванням сфер підприємницької діяльності, видів втрат, чинників ризику, властивих окремим його видам. При цьому може бути використаний широкий спектр показників, за якими фірма прогнозує втрати у разі практичної реалізації окремого ризику або групи ризиків.
Оскільки підприємницькі втрати мають випадковий характер, то вони характеризуються не тільки величиною, але й імовірністю того, що досягнуть саме такої величини. Інакше кажучи, при оцінці можливих втрат слід говорити як про їх величину, так і про ймовірність того факту, що вони складуть надану величину. Як відомо, ймовірність події вимірюється відносною кількістю випадків, в яких наступає надана подія.
При вимірюванні абсолютної міри (величини) ризику в практиці широке вживання має спрощений підхід, при якому ризик визначається на основі показників імовірності настання події, які використовуються як розрахункові значення ступеня ризику, і величини наслідків цієї події.
Розрахунок абсолютного рівня втрат можна виконати, використовуючи таку формулу:
Wi=Xi * pi,, (18)
де Wi - абсолютне значення ризику за і-м параметром;
Хі - значення і-го параметра, який характеризує наслідки події;
рі - ймовірність настання події.
Ймовірність рі з достатнім ступенем точності розраховується на основі статистичних даних, які дають можливість визначити частоту появи певного рівня втрат у минулому (f). Цей показник відображає питому вагу випадків втрат (n) в загальній кількості випадків статистичної вибірки, включаючи і успішно здійснені операції (Σ n) і розраховується за формулою:
(19)
Характеризуючи можливість втрат (або доходу), показник частоти настання випадкової події за своїм змістом відповідає показнику ймовірності виникнення втрат (або доходу), оскільки саме навколо числа ймовірності групуються частоти події. Згідно з теорією ймовірності (розподіл Пуассона) витікає, що при великій кількості наглядів їх повторення відбувається з певною частотою. Ця властивість випадкових величин дає можливість прогнозувати ймовірність ризикових подій. На цій основі базується найпростіша методика визначення коефіцієнта ризику у випадку короткострокового прогнозу. Якщо ймовірність достовірності прогнозу складає р, то ймовірність того, що він не виправдається, складе (1 – р). Наприклад, відомо, що при вкладенні капіталу в якийсь проект дохід у 270 тис. грн. було одержано в 180 випадках з 300. Ймовірність отримання такого доходу складе 0,6. Тоді ймовірність прогнозу того, що він не виправдається, складе (1 – 0,6) 0,4. Цю величину як ймовірність невдачі часто називають коефіцієнтом ризику. У такому разі використання характеристик ймовірності при визначенні ризику дає можливість визначити абсолютну міру величини, яка підлягає ризику і яка не обтяжена ним.
Але найоб’єктивнішу характеристику відносного рівня ризику надає коефіцієнт ризику (Кр), який розраховується відношенням максимальної суми можливих втрат (збитків) при реалізації проекту (З) до суми власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень (ВК):
(20)
Такий підхід є втіленням одного з правил управління ризиком, згідно з яким не можна ризикувати більше, ніж це дозволяє величина власного капіталу. При аналізі і прийнятті рішення вважається оптимальним коефіцієнт ризику 0,3, а якщо він складає 0,7 і більшt, то таке рішення може призвести до банкрутства інвестора. При цьому у розрахунках повинна бути використана максимально можлива сума збитків.
Важливою властивістю ризику є його альтернативний характер, що вимагає необхідності використання показників, які мають порівняльні характеристики. Найбільше поширення порівняльних показників ризику спостерігається у сфері фінансового підприємництва. Для порівняльної оцінки ризиків можуть бути застосовані зазначені вище показники величини та імовірності втрат від ризику. Але головна характеристика порівняльних показників ризику полягає у можливому їх застосуванні при аналізі та обґрунтуванні економічної переваги вкладання коштів в той чи інший проект, визначенні потенційно можливих втрат ресурсів чи недоотримання доходів в порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання цих ресурсів. Можна також зазнати збитки у вигляді додаткових витрат, які перевищують передбачувані планом або прогнозом, чи отримати прибутки нижчі, ніж ті, на які розраховували.
Особливістю порівняльних показників є те, що вони виступають не стільки виразниками конкретної міри ризику, скільки вимірювачами відносності його розміру, вказуючи на те, в яких випадках ризик вищий чи нижчий. Серед таких показників найбільш поширене застосування мають дисперсія, стандартне квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, сутність та економічний зміст яких буде викладено при характеристиці статистичного методу кількісної оцінки ризику, коефіцієнт чутливості бета та інші. Іноді такого аналізу буває досить, щоб вирішити, куди доцільніше вкладати кошти, яким підприємницьким проектом слід займатися, не вдаючись до детальних розрахунків втрат та їх імовірності.
Для аналізу якості інвестиційних проектів, а також під час прийняття обґрунтованих рішень щодо інвестицій у цінні папери тощо, використовується коефіцієнт чутливості бета (ß). Він відображає співвідношення ризику та доходу, даючи можливість визначити, наскільки сподіваний дохід компенсує ризикованість вкладів у певний вид цінних паперів. Коефіцієнт β характеризує міру нестійкості рівня доходності окремих акцій (mі) відносно доходів по “середньому”, достатньо диверсифікованому ринковому портфелю цінних паперів (mp). Визначається він за формулою:
(21)
Якщо динаміка доходів за певною акцією збігається з загальною динамікою доходів на ринку цінних паперів (ß – коефіцієнт дорівнює одиниці), це є свідоцтвом того, що ризик втрати дохідності з наданого виду акцій збігається з середньоринковим рівнем. Коефіцієнт ß, який перевищує одиницю, свідчить про те, що ризикованість вкладень з певної акції вища за ризикованість фондового ринку в цілому. І навпаки: якщо рівень чутливості ß нижчий за одиницю, акції певної компанії розглядаються як менш доходними у порівнянні з середньоринковим рівнем, але більш захищеними від ризику втрати доходу. Тобто, чим вище значення має ß-коефіцієнт, тим більшою є перспектива отримати високий прибуток на цінні папери в майбутньому, але при цьому зростає і ступень ризику інвестицій.
Коефіцієнт бета (β) оцінює також і чутливість цін акцій до фондового індексу. Він показує, як зміниться ціна акції при зміні значення біржового індексу Якщо, наприклад, бета акції дорівнює 1,5, то при падінні індексу на 1% ціна цієї акції повинна впасти на 1,5%.
Розрахунком показників ризику на ринку цінних паперів, як правило, займаються консалтингові інвестиційні компанії, які досліджують щільність зв’язку між біржовим курсом акцій певної компанії та загальним станом фондового ринку, який вимірюється за будь-яким біржовим індексом.