Територіальна організація продуктивних сил економічних районів України.

Донецький економічний район має потужну вугільно-металургійну базу з розвиненим супутним виробництвом. Цьому сприяв комплекс природних і економічних передумов. У районі, який охоплює 8,8% території і 15,3% населення України, випуск товарів і послуг в економіці становить 19,4 %, у тому числі в промисловості 26,6 %, а обсяг створеної валової доданої вартості – відповідно 17 і 25,7 % (на початок 2000р.). Тут зосереджений значний природно-ресурсний потенціал – 21 % потенціалу держави, зокрема: мінерально-сировинних ресурсів – 54,5%, водних – 9,1, земельних – 7,4 і рекреаційних -10,5 % (у грошовому вимірі).

У Донецькому економічному районі, з точки зору врахування більшості природно-економічних чинників, які впливають на ефективність господарювання, території мають найкращі передумови для економічного розвитку. Грунти сільськогосподарського призначення характеризуються високою природною родючістю та забезпечують, разом із слушними агрокліматичними умовами, порівняно високу ефективність агропромислового виробництва. Мінеральний потенціал Донбасу складається з широкого спектра корисних копалин, потужного сировинного потенціалу паливно-енергетичного комплексу, що в комплексі сприяє розвитку важкої промисловості, ПЕК (передусім Вуглепрому), різнопрофільного, в тому числі металомісткого машинобудування й металообробки, чорної металургії промисловості будматеріалів, АПК тощо. Досить сприятливі умови є в районі и для розвитку кольорової металургії, хімічного комплексу та переробних галузей АПК, розвиток яких, однак, є зниженним порівняно з названими вище галузями спеціалізації. Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господрство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових (озима і яра пшениця, кукурудза на зерно) і технічних (соняшник) культур, а також овочівництві, виноградарстві і садівництві, особливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м’ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом.

Аналізуючи еколого-економічні проблеми розвитку господарства Донбасу насамперед слід вказати на значний ступінь вичерпання промислових ресурсів і зниження екологічного потенціалу довкілля через високий рівень техногенного навантаження на природний простір функціонування продуктивних сил.

Удосконалення галузевої і територіальної структури господарського комплексу Донецького економічного району доцільно здійснювати в напрямі обмеження спеціалізації на екомістких підгалузіх важкої промисловості, зокрема важкого машинобудування, подальшої реструктуризації і технічного переоснащення вугільної, металургійної та нафтохімічної галузей промисловості, зниження їх територіальної концентрації і техногенного навантаження на територію, нарощування потужностей високотехнологічних виробництв; перепрофілювання екологічно небезпечних виробництв шляхом удосконалення технологій та їх оптимального поєднання; поліпшення територіальної структури виробництва з урахуванням вирішення проблем зайнятості населення і зростання ролі соціальної сфери; підвищення рівня самозабезпеченості району продуктами харчування.

Придніпровський економічний район. Територіальна організація продуктивних сил Придніпров’я зумовлена комплексом сприятливих природно-економічних передумов. Найбільш розвинута в районі багатогалузева важка промисловість. Агрокліматичні чинники сприяли розвиткові багатогалузевого сільського господарства. Тут зосереджено 13,9 % території і населення держави, 17,9 % природно-ресурсного потенціалу країни (в грошовому еквіваленті), в тому числі: мінерально-сировинних ресурсів – 30,6 %, водних – 12,7, земельних 14,4 і рекреаційних – 9,8%. Структура ресурсів характеризується значним перевантаженням мінерально-сировинних і земельних ресурсів. Індекс загального природно-ресурсного потенціалу становить 1,29 (в Україні – 1,00). Виробничий потенціал району становить 17,9, трудові ресурси – 13,9 % загальнодержавного рівня. Водночас обсяг випуску товарів і послуг становить в економіці 18,6 %, в тому числі в промисловості – 24 %, створення валової доданої вартості – відповідно 16,5 і 23,2 %.

У придніпровському районі також сконцентровано потужний мінерально-сировинний потенціал різноманітної компетентної структури, який у комплексі сприяє розвитку широкого спектру галузей промисловості, насамперед – важкої індустрії. Найкращі передумови та перспективи розвитку в регіоні є для електроенергетики, металургійної, хімічної і нафтохімічної промисловості, а також машинобудування й металообробки. Показники земельних ресурсів характеризуються чи не найвищими балами природної родючості в країні й зебезпечують, сукупно зі сприятливими природно-кліматичними умовами, ефективне функціонування переробних галузей регіонального АПК. Загалом найпотужніший в країні мінерально-сировинний потенціал Придніпров’я , особливо з урахуванням ресурсної бази сусіднього Донбасу, складається з органічно поєднаних на відносно невеликій площині рудних і нерудних корисних копалин, потужного сировинного потенціалу паливно-енергетичного комплексу, що в купі сприяє розвитку широкого спектру як добувних, так і переробних галузей промислового виробництва.

Основні прблеми щодо територіальної організації продуктивних сил у Придніпровському економічному районі пов’язані з удосконаленням галузевої і територіальної структури виробництва. Необхідно здійснити науково обгрунтоване обмеження спеціалізації на ресурсомістких галузях чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості. Повинні розвиватися науковмісткі галузі машинобудування, легка і харчова промисловість. Назріла необхідність у прискоренні комплексного розвитку малих і середніх міст; використання сприятливих природних особливостей регіону в напрямі розвитку рекреаційного комплексу не лише для власних потреб, а й для потреб інших регіонів України.

Східний економічний район. Комплекс природо-економічних передумов сприяє розвитку багатогалузевої промисловості, особливо машинобудування, а також сільськогосподарського виробництва.

Східний район займає 13,9 % території України, тут зосереджено 10,5 % природно-ресурсного потенціалу (в грошовому еквіваленті) країни, в тому числі: на мінеральні ресурси припадає 3,9 %, водні – 10,0, земельні – 14,6, лісові – 11,3 і рекреаційні – 10,7 %. Наявність земельних ресурсів зумовлює спеціалізацію області на сільськогосподарському виробництві (1,09 при 1,00 в Україні). Виробничий потенціал території за повною вартістю основних фондів становить 14 % загального обсягу України, а трудоресурсний потенціал – 12,1 %. Водночас, випуск товарів і послуг дорівнює 13,2 %, а величина створення валової доданої вартості – 13,1 %.

У східному районі розвиток його продуктивних сил орієнтується на промислово-аграрну структуру економіки, щільною мережею економічних зв’язків пов’язаний з потужним виробничим і ресурсним потенціалом Донбасу, Придніпров’я та сусідньої Росії. Високою є природна родючість чорноземних грунтів. Наявна мінеральна сировинна база представлена як багатими залізнорудними родовищами, так і нафтогазоносним районом Дніпровсько-Донецької западини, а також нерудними корисними копалинами, в тому числі - сировиною для хімічної промисловості. Порівняно багатий потенціал водного комплексу, помітний обсяг лісових ресурсів, близкість мінеральних рудних та паливно-енергетичних родовищ, а також заготівельних виробництв Донецького та Придніпровського району є каталізатором розвитку промислового комплексу району, насамперед добувних галузей, багатопрофільного машинобудування, хімічної промисловості та ПЕК. Сприятливі умови для розвитку АПК позначаються високою часткою харчової промисловості в галузевій структурі виробництва району.

У перспективі територіальну організацію продуктивних сил району необхідно спрямувати на поліпшення територіально-галузевої структури виробництва через вдосконалення спеціалізації на основних експортоорієнтованих галузях машинобудування, а також харчової і легкї промисловості у великих містах, де розвиватимуться міжгалузеві зв’язки машинобудування, створюватимуться технопарки на базі науково-технічного потенціалу міст Харкова, Полтави і Сум; раціоналізацією розміщення виробництв з метою оптимального використання природних, матеріальних і трудових ресурсів; удосконалення внутрірайонних територіальних пропорцій шляхом активізації економічної діяльності в середніх і малих містах; підвищення комплексності використання природних ресурсів, забезпечення екобезпечного функціонування виробництва; поліпшення використання рекреаційних територій; вирішення проблем розселення.

Центральний економічний район. Природно-кліматичний й соціально-економічні передумови Центрального економічного району сприяють розвитку багатогалузевого промислового та сільськогосподарського виробництва. Район займає 18,8 % території, тут зосереджено 11,9 % населення, 12.3 % трудових ресурсів і 12,6 % виробничого потенціалу, обсяг випуску товарів і послуг становить 15,5 %, а валової доданої вартості – 17,2 % її обсягу по Україні.

У районі зосереджено 7 % природно-ресурсного потенціалу країни, в тому числі, %: мінеральних ресурсів – 1,1, водних – 6,6, земельних – 9,9, лісових – 8,6, фауністичних – 10,0, природно-рекреаційних – 9,6. У регіональній компонентній структурі переважають земельні й природно-рекреаційні ресурси.

Для центрального району визначальним фактором промислового розвитку також є не високі показники природно-ресурсного забезпечення, а економічно вигідне розташування навколо великого регіоноформуючого центра – міста Києва. Формування столичного промислового комплексу зумовлено головним чином соціально-економічними факторами, насамперед високою забезпеченістю висококваліфікованим промислово-виробничим персоналом та можливістю ефективної інтеграції науки й виробництва на базі потужного науково-дослідного потенціалу Національної академії наук. Превалювання нерудних за практичної відсутності мінеральних рудних копалин, невеликі запаси паливної сировини зумовлюють в основному неметаломістку спеціалізацію машинобудівного комплексу, високу частку виробництв АПК у структурі промислового виробництва, розвинену індустрію будівельних матеріалів. Сприятливими в Центральному районі є й передумови для розвитку хімічної промисловості та лісового комплексу.

Удосконалення територіальної організації продуктивних сил в Центральному регіоні необхідно здійснювати шляхом розширення в м. Києві і створення у м. Черкасах і прилеглих до них територіях технопарків із спеціалізацією на точному, сільськогосподарському машинобудуванні 9м. Черкаси) на базі машинобудівельних підприємств, науково-технічних організацій і галузевих навчальних закладів, а також харчової і легкої промисловості; подальшого розвитку сільського господарства з поглибленням на спеціалізації проміського типу; формування розвинених туристичного і рекреаційного комплексів, зокрема відновлення раніше існуючих і створення нових районів короткострокового відпочинку населення.

Південний економічний район. На розміщення продуктивних сил району, їх територіальну організацію значно впливає його вигідне географічне положення, зокрема вихід до Чорного моря, наявність комплексу корисних копалин, родючих земель.

Південний економічний район займає 18,8 % території, тут проживає 15,5 % населення країни, загальний обсяг випуску товарів і послуг становить 12 %, у тому числі промисловості – 9. сільського господарства – 14,6, транспорту – 19,4 %; частка створеної валової доданої вартості у цих галузях становить відповідно 13,0; 9,0; 14,9 і 19 %.

У районі зосереджено 15,6 % природно-ресурсного потенціалу країни (в грошовому обчисленні), зокрема мінерально-сировинні ресурси – 2,8 %, водні – 22,2, земельні – 20, лісові – 4,7, фауністичні – 20,5 і природно-рекреаційні – 27,4 %. У їх компонентному складі переважають земельні, водні та природно-рекреаційні ресурси. Індекс інтегрального показника природно-ресурсного потенціалу становить відносно України – 1,33. У районі зосереджено 15,5 % трудових ресурсів і 14,6 % виробничого потенціалу країни.

У Південному районі передумови розвитку промисловості характеризуються певною специфікою, зумовленою приморським положенням його областей та розташуванням у найсприятливішій для господарювання кліматичній зоні України. При обмеженості мінерально-сировинної бази регіон має найсприятливіші передумови для виробництва різноманітної продукції АПК – як харчових галузей, так і легкої промисловості. Сприятливими географічними факторами зумовлено розвиток суднобудування, корисні копалини району забезепечують певний рівень розвитку хімічного комплексу, промисловості будівельних матеріалів і металургії. Ресурсна база розвитку ПЕК є обмеженою, а природно-економічні передумови розвитку машинобудівного комплексу зумовлюють його в основному неметаломістку спеціалізацію. Перспективи розвитку промислового комплексу району мають орієнтуватись на плідну економічну співпрацю із сусідніми регіонами, в тому числі – із зарубіжжям, для чого ця територія має винятково сприятливі економіко – географічні передумови.

Основні напрями розвитку і територіальної організції господарського коплексу Південного економічного району: в Автономній Республіці Крим нова демографічна і трудоресурсна ситуація повинна використовуватись для посилення всього потенціалу сервісу і рекреаційної сфери; в Одеській області необхідно перепрофілювати екомісткі виробництва, передусім хімічної і нафтохімічної промисловості, залучати до використання всі рекреаційні ресурси; особливої уваги потребує розвиток виробничої інфраструктури Одеського транспортно-промислового вузла та всієї рекреаційної зони; в Миколаївській області доцільно обмежити нарощування потужностей Південноукраїнської АЕС; в Херсонській області необхідно вдосконалити галузеву і територіальну структуру промислового виробництва шляхом поглиблення спеціалізації області на екофільних галузях машинобудування.

Подільський економічний район має комплекс природно-економічних передумов, що є найсприятливішими для розвитку агропромислового виробництва. Водночас розвиток промисловості, зокрема важкої, обмежений неостатньою мінерально-сировинною базою (крім природно-будівельних матеріалів і сіровини для їх вирбництва), первісною відсутністю паливної сировини. Розвиток електроенергетики (Хмельницька АЕС) сприяв економічному зростанню району.

Подільський район займає 10,1 % території України, тут зосереджено 8,4 % ( у грошовому еквіваленті) природно-ресурсного потенціалу, зокрема: мінеральних ресурсів – 0,7, водних – 7,7, земельних (грунтових) – 14,3, лісових – 7,8 і рекреаційних ресурсів – 4,8 % країни. Як видно з наведених даних, особливо виділяються за питомою вагою земельні ресурси, що зумовлює високий ступінь спеціалізації району на сільськогосподарському виробництві (індекс 2,06 при 1,00 в Україні). Виробничий потенціал території з вартістю основних фондів становить 6,1 % загального обсягу в Україні, а трудоресурсний потенціал – 8,9 % за такої же концентрації населення.

Характерною особливістю ресурсного потенціалу району є переважання частки сільськогосподарських ресурсів над часткою промислових, зокрема найбагатшим у ПРП району є потенціал земельних ресурсів. Мінерально-сировинний потенціал обмежено корисними копалинами для виробництва будівельних і неметалевих конструкційних матеріалів за відсутності промислово розроблювальних рудних родовищ та порівняно невеликих покладів сировини для хімічної й паливної промисловості. Структура природно-ресурсного потенціалу зумовила агропромислову орієнтацію господарства та дещо знижений порівняно з промислово розвинунеми територіями, рівень розвитку прдуктивних сил у цілому. Водночас на основі власної промислової бази можливим є помітне нарощування потенціалу як харчової й легкої галузей, так і промисловості будматеріалів, хіміко-лісового комплексу, а вигідне положення щодо розвитку міжрегіональних зв’язків сприяє успішному функціонуванню інших галузей господарства, зокрема машинобудування й ПЕК.

Територіальна організація продуктивних сил у районі в найближчій перспективі матиме такі пріоритети: досягнення територіальної збалансованості сировинних і переробних галузей агропромислового комплексу, поліпшення розселення населення та розвитку соціальної сфери, вдосконалення природокористування, нарощування виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції, надання пріоритетного розвитку агропромисловому, рекреаційному і туристичному комплексам.

Поліський економічний район. У Поліському районі зосереджено 16,9 % території, 10 % населення, 9,5 % трудових ресурсів і 7,5 % виробничого потенціалу України. Тут виробляється 14,6 % сільськогосподарської і 5,3 % промислової продукції країни. Загальний випуск товарів і послуг і частка створюваної тут валової доданої вартості складають по 7,9 %.

У Поліському районі зосереджено 10 % ( в грошовому обчисленні) природно-ресурсного потенціалу держави,в тому числі: мінеральних ресурсів – 2,3 %, водних – 11,7, земельних – 13,2, лісових – 28,1, фауністичних – 15,7 і природно-рекреаційних – 8,2 %. У регіональній компетентній структурі найбільшу питому вагу становлять земельні, водні та лісові ресурси, що є одним із визначальних чинників напряму спеціалізації господарського комплексу регіону.

Аналіз територіальної диференціації природно-ресурсного потенціалу України (індекси, грн/га) свідчить, що в Поліському економічному районі показник інтегрального ресурсного потенціалу найнижчий – 0,59 (в Україні – 1,00), особливо це стосовується мінерально-сировинних ресурсів – 0,19.

У Пільському районі природно-ресурсний потенціал, який характеризується бідністю мінеральних рудних копалин, порівняно низькою продуктивністю та якісними ознаками більшості грунтів земельного фонду, сприяє розвитку агропромислового виробництва та неметаломістких галузей промисловості, хімімко-лісового комплексу та будіндустрії, на деяких територіях - паливнобудівних галузей (нафтогазодобувної та вугільної і торф’яної). Аграрно-промисловий комплекс Полісся є провідною галуззю господарства району, в якій представлено більшість галузей АПК. Спеціалізація сільського господарства – скотарство (молочно-м’ясного напряму), льонарство, картоплярство з виробництвом зернової продукції. На основі переробки сільськогосподарської сировини тут функціонують молоко- і м’ясопромисловий, картоплепродуктовий, льонопромисловий спеціалізовані комплекси, а також додаткові: зарнопродуктовий, бурякоцукровий, плодоовочеконсервний та виробництво хмелепродукції тощо. Для окремих територій Полісся господарювання характерними є граничні значення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу та мінімальні показники екологічного потенціалу, що відбилося, зокрема, в існуванні територій Чорнобильської зони відчуження, де господарська діяльність є забороненою законодавством.

Основними завданнями територіальної організації продуктивних сил Поліського економічного району є здійснення територіальної регламентації господарської діяльності з урахуванням радіаційного забруднення території, реабілітація частини цих земель і залучення їх до господарської діяльності; поліпшення територіально-галузевої структури господарства, яка має відповідати екологічній безпеці праці та проживання на забруднених територіях; обмеження розміщення еконебезпечних виробництв, підвищення в структурі виробництва частки наукомістких підприємств, зростання зайнятості в екобезпечній сфері.

Карпатський економічний район має комплекс природно-економічних передумов, що найсприятливіший для розвитку рекреаційного господарства, агропромислового виробництва, особливо плодоовочевого і виноградарськопромислового напрямів, а також деревообробної, гірничовідобувної й хімічної промисловості, окремих галузей машинобудування.

Карпатський район займає 9,4 % території України, зосереджує 12 % населення, 13,2 % трудових ресурсів і 9,6 % основних фондів. Водночас згальний обсяг випуску (товарів і послуг) становить 7,9 %, а обсяг створення валової доданої вартості – 8,8% від загального в країні.

Тут зосереджено 9,7 % (в грошовому обчисленні) природно-ресурсного потенціалу держави, зокрема: мінеральних ресурсів – 4,1 %, водних – 20, земельних – 6,2, лісових – 33,7, рекреаційних – 18,9 і фауністичних – 3 %. Щодо територіальної диференціації природно-ресурсного потенціалу (грн/га), то інтегральний індекс його становить 1,04 ( в Україні – 1,00), особливо вирізняються водні, лісові й природно-рекреаційні ресурси. Район є дефіцитним щодо мінеральних і фауністичних ресурсів.

У Карпатському районі спостерігається порівняно обмежена ресурсна база розвитку промисловості. Проте найпотужнішим є потенціал лісових ресурсів Карпат в Україні. Основу мінерально-сировинної бази становлять переважно нерудні копалини - кам’яне вугілля, сірчані поклади, калійні солі, цементна сировина, вапняки, мінеральні води, нафта й газ, що в комплексі створило досить слушні умови для АПК, хіміко-лісового та паливно-енергетичного комплексу, промисловості будматеріалів, середнього та неметаломісткого машинобудування тощо.

Сільське господарство району різносторонньо-галузеве з провідним значеням усіх галузей тваринництва – скотарства м’ясного та молочного напрямів, свинарства, вівчарства, птахівництва тощо, а також розвиненого виноградарства, садівництва, вирощування зернових і виробництва технічних культур рослинництва. Профілюючими галузями харчової промисловості є м’ясна, молочна, мукомельна, хлібопекарська, кондитерська, цукрова. Значним резервом розвитку економіки є потужний природно-рекреаційний потенціал району, значущість якого підвищується наявністю цінних водно-мінеральних ресурсів. Певним чинником гальмування територіального розвитку є наявність широкого кола екологічних проблем спричинених високим рівнем природної небезпеки господарювання через несприятливе становище у водному комплексі, а також інтенсивне та малозорієнтоване в екологічному напрямі користуванні лісовими ресурсами.

Територіальна організація продуктивних сил району спрямовуватиметься на вдосконалення територіальнної структури промислового виробництва за рахунок їх переорієнтації на середнє і точне машинобудування, розвиток хімічної, легкої і харчової промисловості та лісового господарства; раціональне комплексне використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів; ефективне використання місцевих рекреаційних ресурсів, створення оздоровчо-туристичного комплексу загальноєвропейського значення; підвищення рівня зайнятості населення в напрямі зростання економічної діяльності в малих і середніх містах та селах району; розширення прикордонного співробітництва.

Особливістю державної політики щодо розвитку всіх економічних районів на перспективу є нагальна необхідність конструктивних змін в існуючій структурі господарського комплексу України і територіальних формувань, які входять до його складу, зокрема регіональних промислових економічних вузлів, у напрямі здійснення соціальної орієнтації економіки, прискореного розвитку обробних і переробних виробництв, які випускають кінцеву продукцію – продовольчі та непродовольчі товари для населення. Це дасть можливість поліпшити баланс територіальної організації продуктивних сил держави, її різнорівневих територіальних формувань.

Розвиток господарського комплексу України та її регіонів неможливий без радикальних змін у галузевих і територіальних пропорціях з урахуванням ринкових відносин виробників і споживачів, оптимальних зрушень у територіальному виробництві й територіальній структурі.

Удосконалення територіальної організації продуктивних сил усіх економічних районів необхідно здійснювати за такими основними напрямами:

-забезпечити розвиток і розміщення продуктивних сил різних рівнів територіальних формувань шляхом мобілізаційних важелів економіки, зокрема досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на його основі ефективності суспільного виробництва;

-сприяти комплексному розвитку господарства регіональних формувань різних таксономічних рівнів. Здійснювати комплексування продуктивних сил регіонів, побудову їх раціональної структури, що передбачає найефективніший поділ суспільної праці на території, який в конкретних умовах забезпечує раціональну спеціалізацію, кооперування й територіальну організацію виробництва;

-прискорити розвиток регіонів-аутсайдерів, середніх і малих міст;

-підвищити рівень ефективності територіальної організації продуктивних сил шляхом прискорення та й поглиблення процесу наближення виробництва до джерел сировини, палива і споживання продукції;

-забезпечити вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів різних таксономічних рангів, які мають природні й економічні передумови для наближення рівнів розвитку;

-забезпечити розміщення виробництва з урахуванням оптимальної інтеграції та розподілу праці в світовій системі господарства.

Підвищувати ефективність територіальної організації продуктивних сил необхідно здійснювати шляхом комплексного соціально-економічного розвитку всіх територіальних формувань, тобто господарський комплекс їх має бути строго збалансованим відповідно до можливостей оптимального природокористування за соціальними критеріями та інфраструктурою. Пріоритет слід надавати комплексному розвиткові території при раціональній спеціалізації в загальнодержавному та внутрішньорегіональному поділі праці. Управління розвитком території необхідно здійснювати на основі державного регулювання і ринкових відносин. Підвищенню ефективності функціонування територіальних формувань сприятиме створення завершеної ефективної системи управління в межах здійснюваної нині адміністративно-політичної реформи в країні.