Формами реалізації категорії інформативності е такі способи організації тексту, як розповідь, опис та міркування.
Розповідь про події, явища, факти підпорядковується зовнішньому, хронологічному принципу (відображає послідовний хід подій у часі), крім тих випадків, коли необхідно підкреслити залежність роз'єднаних у часі, але внутрішньо пов'язаних подій. Тексту-розповіді властиві узагальненість, ретроспективність, зміна часового плану, використання обставинних сполучників, прийменників з часовими значеннями.
При описі в основі розташування матеріалу лежить просторовий принцип: у ньому подається опис місця дії, умови, розташування, ознаки та властивості предметів. Характерними рисами тексту-опису є конкретність, предметність, об'єктивність, точність, часова послідовність передається співвідношенням видо-часових значень дієслів-присудків.
При міркуванні логічно послідовні судження, висновки розкривають внутрішній зв'язок явищ через причин-но-наслідкові зв'язки. Його змістом є дослідження предметів чи явищ, доведення певних положень, виклад аргументів і висновків. Використовуються модальні слова: в цілому, таким чином, отже, нарешті, по-перше, по-друге; сполучники підрядності: оскільки, тому що, якщо — то та інші.
Категорія когезії тісно пов'язана з категорією континууму, доповнює та зумовлює її. (Когезія (лат. cohaesus, англ. cohesion, нім. Kohäsion) — зчеплення одна до одної частин того самого твердого тіла або рідини.)
Термін «континуум» (з латини сопtіпиит — безперервне, суцільне) означає неперервність, нерозривність явищ, нерозчленований потік руху в часі та просторі. Текстовий континуум — це безперервне утворення інформації у часі та просторі. Структура часових відношень, співвідношення з реальним світом можуть бути встановлені лише на рівні тексту, тобто категорія континууму має розглядатися як текстова категорія, особливості якої не можна виявити на рівні речення.
Часові і просторові вказівки орієнтують текст службових документів на конкретно-історичний час і конкретно-соціальний простір.
У всіх текстових формах службового документа континуум ґрунтується на реальній послідовності подій, які вже відбулися, відбуваються чи відбудуться у найближчий час. Причому послідовність розгортання подій, явищ у часі та просторі відбувається не однаково у різних видах текстів. Цьому сприяють мовні засоби, які долучаються до передавання часових відношень і об'єднуються функціональною та семантичною спільністю.
Таким чином,континуум — це категорія, яка забезпечує конкретність та реалістичність викладу в текстах службових документів і визначає міру інформативності тексту.
Ця категорія чітко визначається автором. Вичерпна інформація стосовно назви організації — автора документа та адресата, довідкових даних про них, часу здійснення зафіксованих у ньому вчинків, подій, фактів, явищ, а також складання, підписання, затвердження документа наявна у відповідних реквізитах. Послідовний зв'язок подій у часовому і просторовому відношеннях сприяє кращому сприйняттю змістово-фактуальної інформації адресантом.
У межах континууму виділяють такі прийоми викладу: ретроспекцію (повернення до минулого) і проспекцію (знання подальших подій, передбачення).