Проблемна лекція: варіанти роботи.

1.Проблему ставить і вирішує лек­тор. Слухачі вникають в логіку його думки.

2. Проблему ставить лектор. Слухачі приймають участь в її вирішенні.

3. Лектор стимулює слухачів самих підійти до розуміння проблеми та осмислення її суті, шляхів вирішення.

4. Проблему ставить лектор і пропонує вирішити під час самопідготовки.

Інформаційно-діалогічна лекція. Її відрізняє спілкування лектора зі слухачами в основному на репродуктивному рівні. Лекція такого типу аналогічна бесіді.

Лектор в ході викладення матеріалу час от часу ставить перед слухачами питання з теми, задля залучення їх до участі через діалог. Питання різні: на відтворення знань студентів, на зацікавленість їхньою думкою, на рахування з їх досвідом, тощо.

У внз з традиційною системою навчання лекція як основна форма занять повинна виконувати такі дидактичні функції:

постановку та обґрунтування задач навчання;

повідомлення ізасвоєння нових знань;

формування інтелектуальних умінь та навичок;

мотивування студентів до подальшого навчання;

інтегрування даної дисципліни з іншими;

вироблення інтересу до теоретичного аналізу.

В залежності від ролі в організації навчального процесу можна виділити такі різновиди лекцій:

• вступна — ознайомлення студентів з основними науково-теоретичними положеннями даної галузі науки;

• мотиваційна — стимулювання інтересу у студентів до навчального матеріалу, та до подальшої навчальної діяльності;

• підготовча — підготовка студентів до більш складних розумових процесів, закладання основ використання основних методів і форм навчання;

• інтегрувальна — подання науки в системі та розвитку як логічно цілої навчальної одиниці; вихід до подальшого теоретичного аналізу за межами початкового розуміння;

• настановча — орієнтація студентам до джерел інформації, рекомендації до самостійної роботи, виділення найбільш важливих та складних частин матеріалу.

Перебудова системи освіти пред'являє нові вимоги до особи викладача, методів і техніки викладання. Н.В. Борисов і А.А. Соловьева [60] пропонують різні форми активної лекції нарівні з традиційною, що дозволяє значи­тельно підвищити творчий поведінковий потенціал аудиторії. Можна привести короткі характеристики деяких нетрадицион­ных лекцій.

1. Проблемна лекція — в ній моделюються суперечності реального життя через їх вираз в теоретичних концепціях. Головна мета такої лекції — придбання знань слухачами як би самостійно.

2. Лекція-візуалізація, коли основний вміст лекції пред­ставлено в образній формі (у малюнках, графіках, схемах і так далі). Візуалізація розглядається тут як спосіб активізації мышле­ния і спосіб навчання тому, що перекодувало інформації за допомогою разных знакових систем (наприклад, метод В.Шаталова).

3. Лекція удвох, що є роботою два преподава­телей, що читають лекцію з однієї і тієї ж теми і взаимодейст­вующих на проблемно-організованому матеріалі як між собою, так і з аудиторією. Проблематізация відбувається за рахунок як форми, так і зміст.

4. Лекція-прес конференція, коли зміст оформляється по запиту аудиторії із залученням декількох викладачів.

5. Лекція-консультація близька за типом попередньої. Відмінність — запрошений (грамотний фахівець) слабо володіє методами педагогічної діяльності. Консультування через лекцію дозволяє активізувати увагу слухачів і використовувати професіоналізм лектора.

6. Лекція-провокація (або лекція із запланованими ошиб­ками), що формує уміння оперативно аналізувати, ориенти­роваться в інформації і оцінювати її. Може використовуватися як метод "живої ситуації".

7. Лекція-діалог, де зміст подається через серію питань, на які слухач повинен відповідати безпосередньо в ході лекції. До цього типу примикає лекція із застосуванням техніки зворотного зв'язку, а також програмована лекція-консультація.

8. Лекція із застосуванням дидактичних методів (метод "мозкової атаки", метод конкретних ситуацій і так далі), коли слухачі (сту­денты) самі формують проблему і самі намагаються її вирішити.

У світлі нової парадигми особистісно орієнтованого навчання є сенс розглянути особистісно орієнтовані лекції:

-проблемно-моделюючі. Методика читання такої лекції відрізняється від традиційної. Вона полягає в тому, що викладачем на качану лекції формулюється загальна проблема, згідно якої розкривається матеріал. Кінець лекції супроводжується: коротким формулюванням студентами міні-проблем тими; вислуховуванням пропозицій щодо їх розгляду; коротким обговоренням запропонованих питань студентів і лектора та моделюванням семінарського заняття по вказаній темі.

Структура проблемно-моделюючої лекції має три етапи:

І - постановка проблеми;

ІІ – її розгляд;

ІІІ – її подалі моделювання, на основі особистого бачення студента.

Особлівість конспекту:

сторінка розподілена на дві частини (основна, там де йде запис тексту лекції і поля, де записані глобальна (головна) проблема, що оголошена в тексті лекції, та міні-проблеми (питання), що сформульовані студентами самостійно по ходу прослуховування та конспектування.

Мета проблемно-моделюючої лекції:

активізація особистісних пізнавальних можливостей студентів; формування особистого проблемного бачення матеріалу та вмінь перспективного його моделювання на основі індивідуального досвіду шкіряного учасника навчального процесу.

- Лекція-практікум має свою особливість, тому що спирається на особистий досвід студентів, активізує їх увагу, посилює зв’язок теорії з практикою, підвищує значимість життєвого і професійного досвіду кожної особистості в майбутній педагогічній діяльності.

На її качану лектор орієнтує студентів на тих, що кожне теоретичне положення повинне в ході лекції бути закріплено прикладом із шкільного життя студентів (як минулих учнів), або прикладом спостережень під година перших педагогічних практик.

Вімога: наведень приклад повинний бути конкретним, невеликим, містити особистові оцінку подій, явища, процесу. По ходу читання лекції викладач звертається до студентів з пропозицією ілюструвати вказану тезу. Звертання до особистого досвіду студента робить його значущим у процесі професійно-педагогічної підготовки.

- Лекція з коментарями зорієнтована на письмове вираження особистої думання шкірного студента по тексту лекції.

Методика читання такої лекції полягає в тому, що на її качану лектор знайомить студентів з її типом проведення і особливостями.

Конспект лекції в зошитах студентів ділиться на дві частини: більшу – для тез; меншу – для власних коментарів. Коментарі можуть записуватись також на окремих підписаних листах. Варіанті запису коментарів залежать від того, яким чином смороду будуть задіяні: озвучені на цій лекції, або розглянуті викладачем і студентами на наступному практичному чи семінарському занятті.

Мета такої лекції: ініціювати особистові думання шкірного студента по вивчаємих питаннях тими.

- Лекція-конференція - нетрадиційна форма проведення лекції, заснована на традиційних елементах конференції: основній доповіді викладача, коротких підготовлених виступах студентів та усному обговоренні питань і проблем тими всіма учасниками; підготовка відповідною комісією підсумкового документу (висновків, рекомендацій, порад, щодо подальшого розгляду даної тими лекції-конференції).

Мета лекції-конференції: активізувати увагу студентів до вказаної тими, створити умови для самореалізації думань учасників навчального процесу.

3. Вимоги до лекції.

Незалежно від типу лекції у процесі її спостереження та аналізу слід звертати увагу на такі параметри:

- підготовка викладача до лекції (доцільний вибір тими лекції; постановка триєдиної міть та завдань лекції; розроб­ка системи питань (плану), що розкривають зміст тими лекції: знання основної та допоміжної літератури з тими лекції);

— зміст лекції (визначення змісту та об'єму інформації, ме­тодів та засобів її реалізації, визначення провідних ідей, вибір оптимальної структури лекції, логічність викладання матеріалу);

— прийоми викладання вчителем навчального матеріалу (пояснення, розсуд, використання наочності, у тому числі ТЗН, комп'ютерної техніки, роздаткового матеріалу);

— прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності студентів в процесі читання лекції (складання розгорнутого або тезового плану; конспектування лекції; фіксація фактів, які необхідні для наступного проведення практичного заняття чи лабораторної роботи, розв'язку завдань худо; вибір прийомів запису матеріалу лекції);

— способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів (постановка запитань і завдань для аналізу, співставлення і порівняння різних фактів, явиш, самостійних висновків та пропозицій);

- привернення уваги студентів до змісту лекції відомими прийомами спілкування під година її читання: «Цс особливо важ­ливо!,«Вдумайтеся...». «Зверніть увагу...» тошо; за допо­могою таких слів: «Зробімо висновки», «Отже, мі бачимо...»; риторичні питання, на які пізніше дасть відповідь сам викладач: «Чим пояснити цей факт?», «Як пов'язані між собою ці події?», наявність пауз, які дозволяють студентам вдуматися у викладене;

- ефективність лекції: стан дисципліни студентів; інтерес до інформації, яка викладена викладачем; якість виконання на­вчальних завдань; уміння студентів робити висновки, вносити пропозиції; міцність, повнота та глибина навчальних досяг­нень студентів з висвітленої тими.

Дидактичні елементи лекції:

1) методика викладення лекційного матеріалу;

2) сукупність попередніх знань студентів;

3) зміст і структура лекційного матеріалу;

4) контроль і оцеіка знань (зворотній звязок);

5) навчальна література та ТЗН.

Стиль лекції індивідуальний, але має певні риси:

· діяльнісна основа, що виражає бінарну природу навчання. Бінарність навчання – це не механічне поєднання діяльності викладача і студентів, а перш на перш їх взаємна детермінація.

· дидактичне спілкування – це між особистісні стосунки, що формуються і проявляються в конкретних умовах навчальної діяльності. Це різновид ділових відносин і ділового спілкування. Воно завжди підлегле меті, змісту, методам і формам.

Говорячи про роль лектора навчально-виховному процесі, слід підкреслити, що викладач вищої школи повинний бути ВЧЕНІМ, ФІЛОСОФОМ, АРТИСТОМ, ВІХОВАТЕЛЕМ, ЛЮДІНОЮ, бо викладання це не ремесло іне професія, а образ життя. Це визначення давши талановитий педагог, лектор, професор МДУ А.П.Мінаков.

Деякі правила діяльності викладача — лектора вищої школи (з опорою на досвід Л.І. Цехновіча [83]):

1. Лектор залишатиметься на висоті своєї посади до того часу, поки сам вчитиметься, бо темпи розвитку сучасної науки, техніка і культури такі, що за роки викладання багато лекційних дисциплін, особливо спеціальних, доводиться обнов­лять неодноразово і радикально.

Праці і терпіння вимагає і удосконалення особистої педаго­гического майстерності — мови, стилю, уміння використовувати иллюст­ративно-графические і технічні засоби, а також залучення до новітніх педагогічних досліджень.

2. Лекторові необхідні широкий науковий кругозір, знання в суміжних дисциплінах. Завдання і апарат різних дисциплін — природно-научних, гуманітарних і соціально-економічних, загальнопрофесійних і спеціальних — тісно переплітаються, і міжнаочні зв'язки в принциповому і практичних отноше­ниях стають все більш значущими.

3. Лектор має бути ученим і вести науково-дослідну роботу в тій галузі, в якій виконує викладацьку дея­тельность. Єднання наукової і педагогічної діяльності необхо­димо і плідно з багатьох причин. Перш за все тому, що викладач учить інших на тому науковому рівні, на якому стоїть сам. Прищепити студентам наукове мислення, науковий підхід, навчити їх відрізняти передумови від фактів, які визначені теорією або експериментами, навчити відрізняти домисли від доказа­тельств, показати, як ставляться наукові завдання і якими засобами їх вирішують, — це здатний виконати тільки дійсний учений.

4.Лектор повинен проводити заняття із захопленням, емоційно. Щоб мати для цього необхідні якості, він повинен випробувати сам як дослідник трудності аналітичної роботи і тягу до досягнення істини і як інженер (винахідник в прямому значенні цього слова) — пристрасть до пошуку нових технічних рішень. Тільки тоді він зможе захопити своїх слухачів.

5.Лектор повинен учити не тільки тому, що вже є, а і тому, чого ще немає, учити баченню проблем в перспективі і умінню визначати підходи до рішення.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ПІСЛЯ ЛЕКЦІЇ:

1. Вімоги до лекції.
2. Запропонуйте прийоми активізації діяльності студентів під година лекції.
3. Запропонуйте 5 проблемних питань та завдань до лекції.
4. Запропонуйте тими лекцій з будь якої історичної дисципліни, вкажіть їх тип проведення, обгрунтуйте свій вибір.