Класифікація, технологічні й методичні особливості.

Залежно від дидактичної мети та місця в логічній струк­турі навчального матеріалу відрізняють такі типи лекцій:

1. вступ­на,

2. оглядова,

3. узагальнююча,

4. лекція-інструктаж.

У дидактичний літературі існує й інша типологія лекцій:

1. вступна,

2. оглядова,

3. настановча,

4. поточна.

За характером викладання матеріалу й навчально-пізнавальної діяльності студентів лекції поділяють на

· проблемні та

· інформаційно-пізнавальні.

Специфіка вступної лекції полягає в тому, що її головною метою є розкриття провідних ідей і аспектів курсу навчально­го предмета, перспективи навчальної роботи зі студентами щодо оволодіння змістом курсу предмета. При цьому важливо ви­користовувати внутрішньо курсові та міжкурсові зв'язки, їх реалізація забезпечує цілісне сприйняття та уяву про предмети, які вивчаються, їх практичну значущість. Для вступної лекції найбільш типовими прийомами викладання навчального матеріалу є порівняння, співставлення, опора на знання студентів, які набуті у практичній діяльності та спілкуванні, доведення, висновки, оцінні судження.

Оглядова лекція проводиться, як правило, з метою висвітлення широкого кола питань з того чи іншого курсу навчального пред­мета, поповнення новітньою інформацією з цих питань, розши­рення світогляду студентів. Важливим моментом оглядової лекції є відбір і структурування навчального матеріалу, що забезпечує підго­товку учнів до логічного сприйняття систематизованої інформації та засвоєння системних знань. Превалюючими прийомами читан­ня оглядової лекції є розповідь, опис та аналіз фактів, явищ, про­цесів. Засобами реалізації змісту оглядової лекції є раціональне поєднання слова вчителя та наочності (таблиць, кодокарт, кодофільмів, різних видів ТЗН, в т. ч. комп'ютера, та ін.).

Узагальнююча лекція звичайно проводиться після вивчен­ня повного курсу навчального предмета або великого його розділу з метою систематизації та поглиблення знань студентів. Вона є підсумком системи проведених раніше лекцій і вклю­чає провідні аспекти курсу даного навчального предмета. У процесі узагальнюючої лекції доцільним є використання уза­гальнюючих таблиць, схем, ТЗН тощо.

Лекція-інструктаж проводиться з метою підготовки студентів до семінару, лабораторної роботи, практичного заняття. Роз­криваючи теоретичний та прикладний аспекти теми лекції, викладач акцентує увагу на можливих та доцільних шляхах ви­користання теоретичних знань, навичок та умінь студентів у про­цесі самостійної роботи; дає розгорнуту трактовку кола тих питань, які передбачені для розгляду на наступному занятті. На лекції-інструктажі можуть бути поставлені завдання реп­родуктивного, реконструктивного, варіативно-тренувального, пошукового та творчого характеру; зосереджена увага студентів на джерелах додаткової інформації.

Таким чином, з метою підвищення якості лекції, викладачу необхідно:

1. чітко сформулювати тему лекції,

2. визначити її місце в логічній структурі курсу навчального предмета, оптимальний обсяг змісту навчального матеріалу;

3. форми, методи та засоби ефективної його реалізації.

Залежно від форми організації і управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів лекція може бути:

· монологіч­ною,

· діалогічною,

· полемічною.

Характерними ознаками монологічної лекції є превалююче викладання її змісту самим викладачем, який розкриває ті чи інші положення у вигляді готових висновків. У цьому випадку студенти сприймають на слух інформацію, фіксують основні положення та запам'ятовують їх. Монологічна лекція мас свої переваги та недоліки.

Переваги полягають у тому, що викладач

1. може чітко визначити обсяг змісту лекції та забезпечити його реалізацію,

2.регламентувати власну діяльність та діяльність студентів,

3.дозувати матеріал за блоками та фрагментами,

4.варіювати їх залежно від сприйняття студентами інформації.

Недолік монологічної лекції— відносна пасивність студентів, недостатність зворотного зв'язку про засвоєння її змісту, відсутність можливості оперативно внести корективи у зміст лекції, навчально-пізнавальну діяльність студентів та її результативність. Сигналами до коригування монологічної лекції можуть бути запитання, репліки, схвалення, нерозуміння, відсутність інтересу учнів, погана дисципліна.

Діалогічна лекція розрахована на певну долю участі студентів у розкритті її змісту при керівній та спрямовуючій ролі викладача. Лекція, яка проводиться в діалогічній формі, досягає ус­піху тоді, коли викладачем добре продумані та сформульовані запитання для діалогу зі студентами, передбачені можливі варіан­ти відповідей на них, визначені серед них найбільш істотні.

Полемічна лекція передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді постановки дискусійних проблем, ідей, положень, що вимагають розв'язку в ході дискусії. При цьому не виключені кілька точок зору з того чи іншого питання. Роль викладача у про­веденні полемічної лекції дуже складна. Йому необхідно бути ерудитом, володіти мистецтвом полеміки, орієнтуватися в різних точках зору га спрямовувати студентів на вірні висновки. Крім того, він повинен бути демократичним, справедливим, винахідливим, в міру гнучким. Полеміка — один із способів ефективного емо­ційного впливу на учня, збудження його інтересу, відвертості, щирості, бажання шукати істину.

А.Т. Степанищев поділяє лекції на

· розповідні,

· діалогічні,

· проблемні,

· інформаційно-діалогічні.