Рівні регіонального управління та їх функції
Діяльність державних органів по регулюванню регіональних процесів повинна будуватися з врахуванням чіткого розмежування повноважень між різними рівнями влади. Кожен рівень управління повинен мати свою економічну і юридичну основу, яка забезпечується відповідними формами власності.
Центральною ланкою управління є загальнодержавний рівень управління, який покликаний забезпечити входження України в загальносвітовий процес.
На загальнодержавному рівні розробляються генеральні напрями соціально-економічного розвитку, здійснюється управління крупними державними програмами. За Центром залишаються функції міждержавних відносин, оборони, стратегічного регіонального планерування, податкової і бюджетної політики, екології, науки, культури.
На цьому рівні здійснюється:
- розробка стимулюючих бюджетів усіх рівнів;
- використання балансових методів планерування і прогнозування, особливо звідних балансів, як національної економіки, так і крупних економічних районів;
- розробка стабільних нормативів економічного розвитку, у тому числі інвестиційній діяльності;
- контроль за виконання рішень на місцевих рівнях управління.
Обов'язковим органом державного управління має бути Комітет регіонального розвитку України – научно-прогнозно-организационный орган, який би формував і реалізовував державні програми комплексного соціально-економічного і екологічного розвитку територій з використанням ініціативи знизу і відомчих розробок. Його організаційна і матеріально-фінансова база – відділи розміщення продуктивних сил і економіки районів, державні і науково-дослідні утворення.
Світовий досвід показує, що глибока централізація економіки неефективна. Багато функцій може виконувати регіон. Основною одиницею регіонального розвитку і управління повинна стати область, що є соціально-економічним комплексом. Вміст управління полягає не в прямому адмініструванні, а в науковому прогнозуванні, кредитно-грошовому регулюванні і інших непрямих методах управління.
На регіональному рівні вирішуються наступні завдання:
- формування і виконання місцевих бюджетів, використання позабюджетних засобів;
- перерозподіл майна, що знаходиться в державній власності, виділення майна комунальній власності, визначення цілей і порядку його використання;
- встановлення порядку користування ресурсами багатогалузевого призначення – земельних і водних площ, місцевих природних ресурсів, стан повітряного середовища;
- регулювання процесів вивільнення робочої сили і зайнятості населення;
- створення умов для ефективного використання трудових ресурсів, еквівалентної оплати праці, професійної підготовки і перепідготовки кадрів, перерозподіл їх між галузями і сферами в регіонах з метою забезпечення раціональної зайнятості;
- проведення економічних реформ з врахуванням місцевих особливостей і залученні нетрадиційних джерел накопичення для розвитку територій, реконструкція виробничих фондів і структурна перебудова народногосподарських комплексів старопромислових регіонів;
- здійснення земельної реформи, реорганізація виробничих і соціальних стосунків в селі;
- встановлення екологічної рівноваги в регіонах, де стан природного середовища є критичним, ефективне використання рекреаційних можливостей регіонів.
Самостійність регіонів можлива лише за умови реального формування бюджету при участі і обліку інтересів кожного регіону. Практика формування регіональних бюджетів зберігає жорстку фінансову залежність регіонів від Центру, що знижує ініціативу областей, їх відповідальність за розвиток регіону.
Розширення прав регіонів дозволяє:
- більш оперативно приймати рішення і не завантажувати при цьому центральні органи управління проблемами, що вирішуються на місцях;
- підвищувати ініціативу і діловитість працівників місцевої і регіональної самоврядності;
- створювати певний паритет, що унеможливлює централізованого диктату і неефективного використання фінансових ресурсів.
Головними функціями низового адміністративного району залишається агропромислова діяльність, сфера послуг, місцева промисловість, ефективне використання всіх видів ресурсів. Міста на всіх рівнях управління – це «ядра» соціально-економічних комплексів, з якими взаємодіє вся територія. Бюджет міст і районів області пов'язаний з прибутковим податком з населення і цільовими асигнуваннями з бюджету області.