Сутність, предмет і завдання нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань.


У Конституції України самостійною функцією прокуратури виділена функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п.4 ст.121). Ця функція для органів прокуратури є традиційною. Адже з самого початку створення в Російській імперії органів прокуратури вони здійснювали опіку по арештантських справах, перш за все, з метою попередження зловживань персоналу місць ув’язнення.

У зв’язку з чим виділення цього нагляду в самостійну функцію обумовлено важливістю забезпечення прав і свобод громадян, які відбувають покарання, а також осіб, які підозрюються і обвинувачуються у вчиненні злочинів у випадках, коли їх затримують або беруть під варту. Для цих осіб гарантією охорони їх прав є наглядова діяльність прокуратур. Гарантією попередження і своєчасного усунення порушень прав та інтересів затриманих, взятих під варту і засуджених, осіб, які перебувають за рішенням суду в психіатричних лікарнях, є проведення прокурором перевірок в установах і органах, де вони тримаються, систематично, незалежно від наявності даних про порушення законності.

Засобами прокурорського нагляду забезпечується виконання не лише прав засуджених, затриманих осіб, взятих під варту, і тих, до кого застосовані примусові заходи медичного характеру, але і вимог по захисту прав людини у сфері боротьби зі злочинністю.

Законом України „Про прокуратуру” (ст. 44) визначається і предмет прокурорського нагляду:

1. законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом;

2. додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах;

3. додержання встановлених законодавством прав осіб, які перебувають у цих установах і виконання ними своїх обов'язків;

4. законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації виправно-трудових та інших установ, які виконують покарання або заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Враховуючи, що в установах для попереднього ув’язнення тримаються в основному обвинувачені і підсудні, а в установах тримання затриманих підозрювані, то права і обов’язки їх регламентуються Кримінально-процесуальним законодавством та Законом України „Про попереднє ув’язнення”.

У органах та установах, які виконують покарання, або заходи примусового характеру, що призначаються судом, тримаються особи, відносно яких прийняті рішення судів, то права і обов’язки цих осіб регламентуються Кримінально-виконавчим кодексом та Законом України „Про попереднє ув’язнення”.

Таким чином, прокурор при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженнями особистої свободи громадян, керується Конституцією України, Законами: „Про прокуратуру”, „Про попереднє ув'язнення”, Кримінально-процесуальним кодексом (КПК), Кримінально-виконавчим кодексом (КВК), іншим національним законодавством, а також вимогами міжнародних актів, які ратифіковані Верховною Радою України.

Виконуючи цю функцію і враховуючи предмет нагляду, прокурор вирішує головне завдання нагляду:

1. не допускати незаконних обмежень особистої свободи громадян, гарантованої Конституцією України;

2. усувати незаконні обмеження особистої свободи громадян та поновлювати порушені їх права;

3. не допускати обмеження особистої свободи громадян, а застосовувати їх тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними;

4. стежити, щоб примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися лише до суспільно небезпечних осіб за наявністю достатніх медичних підстав.

Таким чином, завдання прокурорського нагляду не обмежується наглядом за додержанням кримінально-виконавчого законодавства, але і забезпечення виконання затриманими, взятими під варту, і засудженими покладених на них обов’язків, не допускати порушення їх прав, регламентованих законом.

Враховуючи вимоги законодавчих актів, які регламентують наглядову діяльність, прокурор зобов’язаний:

1. Забезпечити нагляд за своєчасним і правильним виконанням, відповідно до закону, судових рішень по кримінальних справах;

2. Забезпечити нагляд, щоб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових та інших органах і установах, які виконують кримінальне покарання або реалізують застосування заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, особи перебували на законних підставах;

3. забезпечити нагляд за додержанням встановлених законом прав осіб, які знаходяться під вартою, засуджених, виконання ними обов’язків, а також додержання порядку і умов їх утримання та відбування;

4. забезпечити нагляд за додержанням вимог законодавства про звільнення засуджених від відбування покарання, виконання вироку та за іншими питаннями, пов’язаними з виконанням вироку.

З метою виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, у державі створені установи і органи, які виконують і застосовують ці заходи.

У Кримінальному кодексі (ст. 51) передбачено 12 різних видів покарань, які застосовують у своїй практичній діяльності суди. Крім цих видів покарань суди щорічно як запобіжний захід беруть під варту приблизно 50-55 тис. осіб, застосовують і інші заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи. Органи прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру проводять перевір­ки у державних установах і органах, які виконують судові рішення, а також застосовують заходи примусового характеру, які обмежують особисту свободу людини.