Правовий статус суб’єктів управління
На транспорті, фактично, існують дві системи, які здійснюють державне управління.
Перша - система органів державної виконавчої влади, яку за Конституцією України очолює Кабінет Міністрів України.
Друга - органи місцевого самоврядування.
Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів є вищим у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади.
У своїй діяльності в галузі транспорту на Кабінет Міністрів України покладаються такі завдання:
- видання статутів окремих видів транспорту;
- регулювання безкоштовних перевезень пільгових категорій громадян;
- визначення діяльності транспортно-експедиційних організацій та здійснюваного ними комплексу послуг;
- установлення порядку ліцензування транспортної діяльності;
- забезпечення приватного регулювання спеціальних питань охорони й супроводження вантажів;
- видання спеціальних положень (наприклад, із координації діяльності транспорту);
- утворення й реорганізація урядових транспортних органів, призначення і звільнення їхніх керівників;
- визначення порядку встановлення охоронних зон, їх мети, розмірів та режиму на них;
- визначення тарифної політики.
Крім цих завдань, які є загальними для транспортного комплексу в цілому, Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження і в окремих галузях транспорту.
Так, для залізничного транспорту загального користування це полягає у:
- визначенні порядку застави на майно, що перевозиться;
- встановленні державного замовлення щодо перевезень пасажирів і вантажів, введенні нових потужностей та модернізації технічних засобів;
- затвердженні положення про відомчу воєнізовану охорону;
- визначенні порядку мобілізаційної підготовки залізничного транспорту;
- затвердженні спеціальних переліків категорій робітників залізничного транспорту.
У сфері дорожнього руху Кабінет Міністрів України здійснює:
- контроль за виконанням законодавства про дорожній рух;
- визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки;
- встановлення єдиних вимог щодо проектування, будівництва, утримання й охорони автомобільних шляхів, вулиць і залізничних переїздів та затвердження програм їх спорудження;
- затвердження положення про службу безпеки дорожнього руху;
- затвердження правил дорожнього руху;
- визначення правил ввезення транспортних засобів на територію України;
- встановлення порядку сертифікаційних випробувань для серійного виробництва транспортних засобів;
- встановлення порядку видачі посвідчень на право управління
транспортними засобами.
У сфері діяльності водного транспорту Кабінет Міністрів України забезпечує:
- затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;
- затвердження спеціальних питань проведення технічного нагляду за суднами;
- встановлення порядку ведення Державного суднового реєстру України й Суднової книги України;
- визначення переліку морських портів, які відкриті для заходу іноземних суден.
У сфері діяльності авіаційного транспорту Кабінет Міністрів України здійснює:
- затвердження положення про розмір державних зборів;
- встановлення визначених меж польотів, наприклад, мінімальної висоти польоту;
- вирішення спеціальних питань страхування.
У сфері автомобільного транспорту Кабінет Міністрів України, відповідно до своїх повноважень, здійснює загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту і визначає:
- порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті;
- порядок організації перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
- порядок проведення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування;
- порядок реалізації на конкурсних засадах інвестиційних проектів на автомобільному транспорті загального користування, спрямованих на реалізацію положень загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм розвитку автомобільного транспорту загального користування;
- перелік категорій і посад працівників, які належать до персоналу автомобільного транспорту загального користування;
- умови робочого часу і часу відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів і затверджує відповідне положення;
- порядок установлення відповідності виконавця технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів вимогам законодавства та правилам надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів;
- порядок установлення граничних розмірів автостанційного та автовокзального зборів;
- правила надання послуг пасажирським автомобільним транспортом;
- порядок, за яким установлюється перелік обов'язкових послуг (робіт), що надаються (виконуються) на автовокзалах, автостанціях, та їхню граничну вартість;
- порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування;
- умови забезпечення правил міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом територією України.
Діяльність Кабінету Міністрів України охоплює всі основні сторони діяльності транспорту, завдяки чому досягається вирішення поставлених перед транспортом завдань.
У цій ієрархічній схемі державного управління в галузі транспорту особливе місце посідає Міністерство інфраструктури України - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства. Основними завданнями Мінінфраструктури України є:
- державне управління транспортним комплексом України, використанням повітряного простору України, навігаційно-гідрографічним забезпеченням мореплавства;
- організація безпечної роботи транспортного комплексу України;
- забезпечення реалізації державної політики щодо становлення та розвитку транспортного комплексу України, національної мережі міжнародних транспортних коридорів, організація навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, використання повітряного простору України для своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях усіма видами транспорту;
- забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, здійснення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України;
- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності;
- створення умов для інтеграції транспортного комплексу України до європейської та світової транспортної системи.
Відповідно до покладених на нього завдань Мінінфраструктури України здійснює:
1) державне управління автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим транспортом;
2) координацію роботи підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, їхніх об'єднань, що належать до сфери управління Мінінфраструктури України;
3) забезпечення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраструктури транспортного комплексу України;
4) розроблення заходів щодо налагодження взаємодії, координації та прогнозування діяльності всіх видів транспорту;
5) заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної політики в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства;
6) нагляд за додержанням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності (крім Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, а також підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їхнього управління) вимог нормативно-правових актів щодо безпеки польотів, судноплавства, руху відповідно на авіаційному, морському і річковому, залізничному та автомобільному транспорті;
7) участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
8) у межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України, розроблення та проведення експертизи проектів державних програм розвитку транспортного комплексу України, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства та вжиття в установленому порядку заходів щодо їх виконання;
9) відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства;
10) відповідно до законодавства заходи щодо досудової санації державних підприємств, які належать до сфери управління Мін-трансу України, готує пропозиції щодо обсягів і напрямів державних капітальних вкладень у галузь;
11) у межах своєї компетенції захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;
12) заходи щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, погодження з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;
13) за дорученням Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Мінтрансзв'язку України, участь у роботі міжнародних організацій;
14) участь у підготуванні міжнародних договорів України, підготування пропозицій щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладення міжнародних договорів України та виконання зобов'язань, взятих Україною за міжнародними договорами з питань функціонування транспортного комплексу;
15) заходи щодо реалізації галузевої співпраці України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечення виконання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство та співпрацю між Україною та Європейським Союзом, адаптацію законодавства України з питань функціонування транспортного комплексу до законодавства Європейського Союзу, інші заходи щодо інтеграції України до Європейського Союзу;
16) в установленому порядку контроль за роботою, пов'язаною з убезпеченням руху транспортних засобів;
17) у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;
18) затвердження галузевих норм, у межах повноважень, визначених законодавством, організацію, координацію та контроль здійснення у галузі сертифікації;
19) заходи щодо зменшення шкідливого впливу від функціонування транспорту на довкілля та організації екологічної безпеки на транспорті;
20) добір кадрів у системі Мінтрансзв'язку України, відповідно до законодавства формування кадрового резерву для державної служби та кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління, організацію роботи з підготування, перепідготування та підвищення кваліфікації працівників транспортного комплексу України, заохочення працівників підприємств галузі;
21) в установленому порядку державне замовлення наукових комплексних досліджень з економічних, технологічних, організаційних, екологічних проблем розвитку транспортного комплексу України, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, використання повітряного простору України;
22) у межах своїх повноважень участь у реалізації державної політики зайнятості населення, розроблення заходів щодо забезпечення потреб підприємств галузі у висококваліфікованих працівниках, у встановленому порядку координацію діяльності зазначених підприємств із питань підготування спеціалістів галузі;
23) розроблення проектів нормативно-правових актів із питань функціонування та безпечної роботи транспортного комплексу України, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, використання повітряного простору України;
24) у межах своєї компетенції нагляд за додержанням установленого порядку використання радіочастотного спектра і радіочастотних засобів підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінтрансу зв'язку України;
25) координацію заходів щодо впровадження енергозберігальних технологій у транспортному комплексі України;
26) контроль за впровадженням автоматизованих систем управління, зв'язку, інформаційного та навігаційного забезпечення єдиної транспортної системи України і національної мережі міжнародних транспортних коридорів;
27) у межах своїх повноважень правове регулювання перевезення пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транспортних засобів, охорони праці та пожежної безпеки, сертифікації й технічної експлуатації рухомого складу, дипломування спеціалістів морського флоту, функціонування морських та річкових портів, будівництва, реконструкції, ремонту і утримання аеропортів та шляхів, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також екологічної безпеки на транспорті за погодженням із Міністерством екології та природних ресурсів України;
28) загальне керівництво проведенням державної реєстрації морських суден, цивільних повітряних суден, дипломуванням спеціалістів морського флоту, роботою рятувальної, лоцманської та гідрографічної служб морського і річкового транспорту;
29) забезпечення виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, визначених законодавством;
30) функції компетентного державного органу з перевезення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, морським і річковим транспортом та великовагових і негабаритних вантажів автомобільним транспортом;
31) координацію та методичне забезпечення реалізації заходів підготовки єдиної транспортної системи України до сталого її функціонування, а також планування транспортних перевезень в особливий період;
32) визначення порядку створення, підготування й підтримання в готовності спеціальних формувань підприємств (об'єднань), установ та організацій транспорту і транспортної інфраструктури, призначених для забезпечення функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період;
33) забезпечення в разі запровадження в державі особливого періоду переведення транспорту і транспортної інфраструктури на відповідний режим роботи їх функціонування, а також технічне прикриття та відбудову шляхів;
34) управління єдиною транспортною системою України в особливий період;
35) у межах своїх повноважень контроль за станом профілактики і попередженням правопорушень, додержанням законодавства України підприємствами галузі та виконанням міжнародних договорів;
36) організацію, в межах своїх повноважень, робіт підприємств галузі під час ліквідації наслідків стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій;
37) участь у розслідуванні причин аварій і катастроф на транспорті в межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законодавством, і проведення службових розслідувань;
38) забезпечення реалізації державної політики стосовно державної таємниці, контролю за її збереженням у центральному апараті Міністерства, на підприємствах, що належать до сфери його управління;
39) виконання інших функцій, що випливають із покладених на нього завдань.
Наведені повноваження визначають правовий статус Міністерства інфраструктури України та слугують тим чинником, який обумовлює провідну управлінську роль цього Міністерства в галузі транспорту.
Основними підрозділами у складі Міністерства транспорту і зв'язку України є:
В галузі залізничного транспорту:
- Департамент державної політики в галузі залізничного транспорту - займається питаннями державної політики у сфері транспорту.
- Державна адміністрація залізничного транспорту і зв'язку
України (Укрзалізниця) – суб’єкт господарювання на залізничному транспорті. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи та організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язком України. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.
Державна служба морського і річкового транспорту (далі – Укрморрічфлот) є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики в галузі морського і річкового транспорту.
Основними завданнями Укрморрічфлоту є:
1. реалізація у межах своїх повноважень державної політики у галузі морського та річкового транспорту, у сфері торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах та навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, охорони суден та портових засобів, забезпечення виконання вимог відповідних міжнародних нормативних актів та стандартів;
2. здійснення державного нагляду за забезпеченням безпеки судноплавства у територіальному морі, внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах, у морських та річкових портах;
3. надання відповідно до чинного законодавства України адміністративних послуг у сфері морського та річкового транспорту;
4. управління об’єктами державної власності морських та річкових портів, інших підприємств, установ та організацій галузі морського та річкового транспорту, підпорядкованих Укрморрічфлоту відповідно до чинного законодавства України;
здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства і міжнародних договорів України з питань торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства та запобігання забрудненню довкілля;
5. узагальнення практики застосування законодавства з питань морського та річкового транспорту, розробка пропозицій щодо його вдосконалення;
здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції національної системи морського і річкового транспорту до європейської та світової транспортних систем.
Державна авіаційна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.
Основними завданнями Державіаслужби України є:
1. внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;
2. реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;
3. здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації;
4. організація розроблення нормативно-правової бази для регулювання діяльності у галузі цивільної авіації;
5. сертифікація та реєстрація об'єктів і суб'єктів цивільної авіації та ліцензування авіаційних перевезень;
6. регулювання використання повітряного простору та організація повітряного руху;
7. організація авіаційних перевезень;
8. сприяння провадженню зовнішньоекономічної і міжнародно-правової діяльності цивільної авіації.
Державне агенство автомобільних доріг (Укравтодор) – є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.
Основними завданнями Укравтодору є:
реалізація державної політики, а також внесення пропозицій щодо її формування у сфері дорожнього господарства;
здійснення управління автомобільними дорогами загального користування;
інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики у відповідній сфері;
організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, відповідного інженерного облаштування, розміщення об'єктів дорожнього сервісу та інших споруд;
забезпечення технічного регулювання у сфері реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг;
здійснення управління об'єктами державної власності;
здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.
Державна служба зв’язку.
Основними завданнями Державної служби є:
- участь у реалізації державної політики та держконтроль у сферах телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв’язку;
- узагальнення практики застосування та підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з відповідних питань, розробка актів законодавства, контроль за їх реалізацією;
- розробка та здійснення заходів щодо розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв’язку, поліпшення їх якості, забезпечення доступності і сталого функціонування;
- участь у формуванні та реалізації державної тарифної політики та політики державних закупівель у сферах телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв’язку та інші.
-
У визначенні органів державного управління транспортом їхньою низовою ланкою можна вважати місцеві державні адміністрації. На відповідні управлінські повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері транспорту вказують як транспортні нормативно-правові акти, так і нормативно-правові акти загального спрямування.
Органи місцевого самоврядування провадять Діяльність через свої виконавчі органи, які відповідно до Конституції та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» утворюються місцевими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством.
Визначимо повноваження виконавчих органів місцевих рад щодо транспорту. До їхнього відання належать:
1) залучення на договірних засадах підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку відповідних територій та координація цієї роботи;
2) здійснення у встановленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету на потреби транспорту;
3) встановлення у порядку та межах, передбачених законом, тарифів з оплати (зокрема транспортних послуг);
4) управління об'єктами транспорту, який входить до комунальної власності, в межах, визначених радою;
5) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань щодо транзитного пасажирського транспорту у випадках,
передбачених законом;
6) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту;
7) організація за рахунок власних коштів на пайових засадах будівництва, реконструювання та ремонту шляхів місцевого значення;
8) забезпечення регулярного та безкоштовного перевезення до місця навчання і додому школярів;
9) визначення в установленому законом порядку розмірів від
шкодування підприємствами, установами та організаціями незалеж
но від форм власності за забруднення навколишнього природного середовища та іншу екологічну шкоду, що сталася внаслідок шкідливого впливу транспорту.
У практичній роботі центральних та місцевих органів державного управління транспортом однією зі специфічних форм їхніх взаємовідносин є делегування відповідних повноважень.
Делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, які відповідно до закону надаються органам місцевого самоврядування, а також це повноваження органів місцевого самоврядування, які за рішенням відповідних рад надаються місцевим державним адміністраціям.
Центральні органи державної виконавчої влади делегують органам місцевого самоврядування такі повноваження:
1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням обов'язків із платежів до місцевого бюджету на підприємствах, в установах та організаціях транспорту незалежно від форми власності;
2) здійснення відповідно до закону контролю за додержанням цін і тарифів на транспорті;
3) погодження в установленому законом порядку кандидатур на призначення на посади керівників підприємств, установ, організацій транспорту, які розташовані на відповідній території та перебувають у державній власності;
4) здійснення заходів із розширення, вдосконалення та розвитку транспорту;
5) здійснення відповідно до закону контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами транспорту за їхнім технічним станом;
6) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення;
7) здійснення необхідних заходів із ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійних лих, які сталися внаслідок діяльності транспорту.
Висновки.Здійснення державного управління в галузі транспорту є складним комплексним процесом, що має вирішувати такі важливі завдання, як задоволення потреб суспільства у перевезеннях, захист прав громадян під час транспортного обслуговування, дотримання безпеки функціонування транспорту тощо. У цьому контексті вирішального значення набуває правовий статус об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом управління виступає транспорт у цілому, а суб'єктом - органи державної влади та місцевого самоврядування.