Архітектура мереж

Склад основних елементів в мережі залежить від її архітектури. Архітектура — це концепція, визначальний взаємозв'язок, структура і функції взаємодії робочих станцій в мережі. Вона передбачає логічну, функціональну і фізичну організацію технічних і програмних засобів мережі.

Архітектура мережі визначає основні елементи мережі, характеризує її загальну логічну організацію, технічне забезпечення, програмне забезпечення, описує методи кодування. Архітектура також визначає принципи функціонування та інтерфейс користувача.

Рис. 4. Архітектура комп'ютерної мережі

Інформація в мережі передається блоками даних за процедурами обміну між об'єктами. Ці процедури називають протоколами передачі даних.

Протокол — це сукупність правил, що встановлюють формат і процедури обміну інформацією між двома або кількома пристроями.

Завантаження мережі характеризується параметром, званим трафіком. Трафік (traffic) — це потік повідомлень у мережі передачі даних. Під ним розуміють кількісний вимір у вибраних точках мережі числа проходять блоків даних і їх довжини, виражене в бітах в секунду.

Істотний вплив на характеристику мережі надає метод доступу. Метод доступу — це спосіб визначення того, яка з робочих станцій зможе наступній використовувати канал зв'язку і як управляти доступом до зв'язку (кабелю).

У мережі всі робочі станції фізично з'єднані між собою каналами зв'язку по певній структурі, званій топологією. Топологія — це опис фізичних з'єднань в мережі, що вказує які робочі станції можуть зв'язуватися між собою. Тип топології визначає продуктивність, працездатність і надійність експлуатації робочих станцій, а також час звернення до файловому серверу. Залежно від топології мережі використовується той або інший метод доступу.

Інтерфейс — це система уніфікованих апаратних, конструктивних та програмних засобів необхідних для організації надійної взаємодії елементів мережі. Основу його складає комплекс електронних і часових параметрів, необхідних управляючих сигналів та команд, набір конструктивних та системотехнічних засобів та рішень, які відображають структуру та порядок обміну інформацією згідно вибраним протоколам обміну даними (стандарт обміну).

Технічні засоби мережі забезпечують об’єднання комп’ютерів в єдину систему. До них відносять сервери, робочі станції, адаптери мережі, концентратори, мости, маршрутизатори, шлюзи, елементи ліній зв’язку і таке інше.

Програмні засоби мережі призначені для управління роботою мережі та забезпечують необхідний інтерфейс з користувачами. До них включають операційні системи мереж та програмні засоби, що доповнюють.

В основному виділяють три види архітектур: архітектура термінал — головний комп'ютер, архітектура клієнт — сервер і однорангова архітектура.

Сучасні мережі можна класифікувати за різними ознаками: по віддаленості комп'ютерів, топології, призначенню, переліку наданих послуг, принципам управління (централізовані і децентралізовані), методам комутації, методам доступу, видам середовища передачі, швидкостям передачі даних і т. д. Всі ці поняття будуть розглянуті більш докладно при подальшому вивченні курсу.

В даному курсі буде розглянуто три виду архітектур:

архітектура термінал — головний комп'ютер;

однорангова архітектура;

архітектура клієнт — сервер.