Класифікація аудіовізуальних документів.

Літографія

Офорт

Вид поглибленої гравюри на металі.

Плаский друк із каменя чи металевої пластинки.

Аудіовізуальні документи різняться за двома основними ознаками: каналом сприйняття інформації (способом впли­ву на органи чуття людини) та способом документування.

За каналом сприйняття інформації аудіовізуальні доку­менти поділяються на три види:

— візуальні: діафільми, діапозитиви, слайди, анімаційні фільми, епіфільми;

— аудіальні: грамплатівки, магнітні фонограми;

— аудіовізуальні: звукові кінофільми, діафонофільми, відеофільми, магнітофільми.

При цьому за каналом сприйняття аудіовізуальні доку­менти можуть бути віднесені до таких, що:

— «читаються» людиною (фотографія);

— «читаються» машиною (діафільм, діапозитив, кіно­фільм, грамплатівка, магнітна фонограма), за допомогою аудіовізуальних засобів.

За способом документування розрізняють:

— фонодокументи: грамплатівки, магнітні фонограми;

— фотодокументи: діапозитиви (слайди ), фотографії;

— візуальні кінодокументи: діа-, кіно-, відео-документи.

У своїй більшості аудіовізуальні документи — це мат­ричні документи. Фото- та кіноплівка або диск являють со­бою матрицю, на якій і відтворюється зображення чи звук.

Фонодокументи (гр.— «звук, документ») — му­зично-звукові, аудіальні документи. Містять звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапи­су про події, явища та факти реальної дійсності отриманні в результаті механічного, фотографічного, магнітного чи оптичного звукозапису.

Звукозапис — процес запису звукової інформації з ме­тою її збереження та відтворення.

У залежності від системи звукозапису розрізняють фо­тографічні, магнітні, оптичні фонограми та запис на флеш-носіях. Відповідно до форми носія розрізняють:

— магнітні фонограми на стрічці;

— магнітні відеофонограми в касеті;

— оптичні фонограми на диску;

— записи на накопичувачах флеш-пам'яті.

Фотодокументи містять одне або декілька зображень, отриманих фотографічним або іншим способом. Вони є результатом документування за допомогою фотографічно­го запису явищ об'єктивної дійсності у вигляді зображен­ня, фотоначерків, що пов'язані певними ознаками (хронологічними, тематичними, авторськими тощо).

Фотодокументи можуть організовуватися у фонотеку — систематизоване зібрання фотографій, негативів, позитивів (діапозитивів) із метою їх зберігання та користування.

Види фотодокументів:фотографія, діапозитив, відеозапис.

Кінодокументи — це образотворчі документи, створені кінематографічним або іншим способом за допомогою певних технічних засобів.

За способом відтворення інформації візуальні документи поділяють на:

— образотворчо-статичні (якщо зображення нерухоме): діафільми, слайдофільми, епіфільми;

— образотворчо-динамічні (зображення рухоме): кінофільми, телефільми, відеофільми.