Поняття глобальних проблем і усвідомлення екологічних проблем і усвідомлення екологічної проблеми як глобальної.
Глобальність розглянутих проблем зумовила необхідність поєднання усіх країн для запобігання екологічним кризам.
Людина пов’язана з природою своїм походженням, існуванням і майбутнім. Коли ми забруднюємо, виснажуємо, руйнуємо біосферу, то самі пожинаємо плоди своїх дій, самі руйнуємо біосферу, то самі пожинаємо плоди своїх дій, самі рухаємось і забруднюємось під час цих процесів. Розвиток технічної цивілізації, посилення антропогенного тиску не природу зробили екологічні катастрофи майже звичним явищем у житті сучасного людства. Загибель людей, втрата здоровя, віддалені наслідки екологічних зрушень для сучасників та їхніх нащадків – ось що відбувається, коли ми знищуємо біосферу.
Сучасна екологічна ситуація в Україні.
Наукова і суспільна діяльність Римського клубу. пошук шляхів запобігання екологічній катастрофі.
Місце екологічних проблем серед глобальних проблем людства
План.
1. Поняття глобальних проблем і усвідомлення екологічної проблеми як глобальної.
Література:
1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К.: Либідь, 2004. с. 382- 384.
2. Сидоренко Л.І. Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ракурси. Київський національний університет ім.. Т. Шевченка,2002. с. 110-128
З матеріалу цієї теми Ви дізнаєтесь про:
· основні глобальні проблеми нашої планети;
· необхідність терміново змінювати традиційні норми і моральні принципи стосовно природи;
· коли виник Римський клуб і яка його роль у становленні і дослідженні глобалістики;
· яке значення для виходу з сучасної глобальної екологічної кризи мають документи і проекти Конференції 1992 р. в Ріо-де-Жанейро.
Поняття глобальні проблеми походить від латинського globus (terrae)-куля земна. Отже, це проблеми , що охоплюють всю планету. За визначенням в сучасній літературі глобальні проблеми –це сукупність життєво важливих проблем людства , від розв’язання яких залежить подальше існування людства , можливість соціоекономічного і культурного прогресу. Взагалі термін глобальні проблеми можна назвати символом 20 століття.
Глобальні проблеми спричинені діяльністю людини техногенної цивілізації. Діяльністю , що розгорталася на засадах класичного раціоналізму. Відповідно до них, світ сприймався людиною як об’єкт реалізації її цілей і потреб. Тобто, людина і природа не розглядалися як цілісна система. Глобальні проблеми відображають суттєві негаразди , що охоплюють економічну , енергетичну , демографічну , соціальну , екологічну та інші сфери людського існування. Причиною, глобальні проблеми зачіпають людське життя не лише в певних регіонах світу ,а мають планетарний характер .
Отже, глобальні проблеми є всезагальними –як за їх об’ єктом –земна куля, так і за суб’єктом їх вивчення і розв’ язання – світова спільнота , держави світу.
Крім того, глобальні проблеми є такими , що одна з них обумовлює іншу. Тому, як предмет наукового дослідження і з точки зору необхідності їх розв’язання, глобальні проблеми потребують співпраці вчених різних галузей – біології, фізики, хімії, геології, географії, кібернетики, гуманітарних наук. Тобто, ці проблеми є комплексними . Глобальні проблеми потребують співпраці вчених різних країн, бо ці проблеми не знають державних кордонів.
У сучасній літературі називають такі глобальні проблеми.
По-перше, проблема виживання людства.Вона постала в умовах небувалого в історії людства розвитку науки і техніки, особливо військової.
По-друге, екологічна проблема. Визначення її як глобальної проблеми пов’язане з ситуацією глобального деструктивного впливу людини на біосферу, що призвело до глобальної екологічної кризи. Розв’язання цієї кризи – умова подальшого існування людського роду.
По-третє, як глобальну проблему визначають проблему збереження людської особистості.Ця проблема виявляє суть антропологічної кризи. Кризовий стан в існуванні людської особистості в сучасному світі пов’язаний з тим, що штучний світ, створений людиною відчужується від людини і тисне на неї.
Усвідомлення екологічних проблем як глобальних починається десь с середини 20 ст. Це означає, що людство почало усвідомлювати загрозу руйнування природного середовища як середовища свого існування, спричиненого власною техногенною діяльністю. Так, за даними ООН, в атмосферу щорічно викидається 110 млн. тон оксиду сірки, 180 млн. тон оксиду вуглецю, 70 млн. тон неочищених отруйних газів, 500 тис. тон свинцю та інших отруйних речовин. Внаслідок техногенної діяльності, впливу отруйних речовин під загрозою знаходиться рівновага морських екосистем, в той час як саме морський фітопланктон продукує 80% кисню потрібного для існування життя на Землі. Однак кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд. тон, у той час як промислове споживання його не зменшується.
Значне зростання виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного балансу планети. Протягом тисячоліть середньодобова температура на Землі дорівнювала 15 градусам за Цельсієм. Однак впродовж останніх 100 років вона підвищилась на 0,5-0,6 градуса, а до середини 21 ст. може зрости на 1,5-2,5 градусів, що призведе до відомого “парникового ефекту “- до підвищення температури поверхні Землі внаслідок затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної поверхні. Це може спричинити багато небажаних наслідків для існуючих екосистем, у тому числі й для людини. Одне з них – підвищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків Антарктиди. А це потягне за собою затоплення величезних прибережних територій. За даними спеціалістів, за останнє століття рівень Світового океану піднявся на 10-12 сантиметрів. Нині цей процес ще й прискорився в декілька разів.
Дуже небезпечним для життя на Землі є руйнація озонового шару, що відбувається внаслідок попадання у верхні шари атмосфери оксидів азоту, брому, хлорорганічних сполук, у результаті чого озон розкладається на кисень. Існування озонового шару є дуже важливою умовою для існування життя на Землі, оскільки він поглинає руйнівне для живого ультрафіолетове випромінювання. Зменшення цього шару лише на 1% призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2% та значного зростання захворювань людей на рак шкіри та катаракти очей. Великої шкоди завдається озоновому шару внаслідок висотних польотів літаків та космічних кораблів. Фреони, що широко застосовуються в холодильниках, також руйнуючим чином впливають на озоновий шар. Щорічно виготовляється біля 1 млн. тон фреонів.
Дуже негативним з екологічної точки зору є витік антарктичного озону. Але якщо раніше пульсуюча діра в озоновому шарі відновлювалась, то в останні десятиліття вона спостерігається цілорічно і розширюється. Так, за даними дослідників, у 1987р. озонова діра охоплювала площу в 5 млн. кв. км, а в 1990р. – біля 10 млн. кв. км.
Розуміючи необхідність негайних спільних дій, 28 держав виробників фреону уклали в 1985р. Віденську конвенцію з охорони озонового шару. У 1987р. відбулася Монреальська конференція, рішення якої були підтримані понад 50 державами, які вважали за необхідне змінити виробництво озоноруйнівних речовин таким чином, щоб у 1998р. їх вироблялося вже на 50% менше, а потім поступово вони були повністю замінені на безпечні сполуки.
Важким є екологічний стан світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих відходів, що скидаються у світовий океан, дорівнює мільярдам тонн на рік. Це нафта і нафтопродукти 5-10 млн. т. , залізо 320 млн. т., ртуть 5 млн. т та інші шкідливі для живого речовини. Внаслідок ядерних військових випробувань, затоплення підводних човнів тощо, води світового океану забруднені радіоактивними відходами. Внаслідок величезного забруднення, океанська та морська флора та фауна гине. За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів, а загалом за останні 20 років кількість живих організмів у морях і океанах зменшилась майже в чотири рази.
У наслідок промислових, техногенних аварій постійно збільшується зона екологічних катастроф. Вони спричиняються, наприклад, внаслідок витоку в морський простір нафти в результаті аварій величезних нафтових танкерів, як це було в Балтиці, Баренцовому, Ірландському морях та інших місцях. Нафтова плівка, щільно покриває водну поверхню, створюються умови, що стимулюють гігантське розмноження водоростей, які подвоюються у розмірах менш ніж за добу – “червоні припливи “. Біля берегів Скандинавії спостерігали такі “червоні припливи” висотою до 2 м та шириною до 50 км . Ці гігантські колонії водоростей інтенсивно споживають кисень , що призводить до задухи і загибелі всієї морської флори та фауни. Отже , спостерігаються сучасні зони екологічних катастроф. Але ситуація залишається загрозливою, тому що в таких морях , як Балтійське, Баренцове, Каспійське і Чорне діючими є 15 тис. нафтових та газових свердловин.
Глобальною проблемою в сьогоденному світі є проблема забезпечення людства прісною водою. Сьогодні її споживання на одну людину становлять 200-400 л на добу. Величезну кількість водних ресурсів споживає промисловість. За останнє століття споживання води зросло майже в 7 разів. Жахливим є те, що в наш час мільйони жителів Землі не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд. людей вживають забруднену воду, що не відповідає санітарним нормам. За підрахунками фахівців, для того, щоб людство могло вживати нормальну воду, потрібно витрачати на її очищення приблизно 60 млрд. доларів на рік.
За підсумком екологів, водне середовище більш ніж половини всіх річок та озер планети непридатне для життя. Екосистеми таких найбільших річок світу, як Амазонка, Міссісіпі, Сена, Дунай, Дністер, Волга, Дніпро знаходяться в катастрофічному стані.
Життя людей на нашій планеті безпосередньо залежить від стану родючих ґрунтів. В умовах техногенної цивілізації прогресують процеси ерозії та засолення ґрунтів. Так, втрати продуктивних ґрунтів становлять 6-7 млн. га за рік. У результаті тільки ерозії з сільськогосподарських угідь щорічно вивітрюється 26 млрд. т ґрунту. За прогнозами ООН, за таких обставин людство на початок XXI ст. втратить третину ґрунтів. Відповідно, засуха і опустелювання сприяють голоду та зубожінню, у наслідок чого гинуть мільйони людей на планеті.
Спочатку усвідомлення екологічних проблем як глобальних здійснювалось на рівні наукової і філософської свідомості. І через них здійснювався відповідний вплив на масову свідомість. Останнє десятиліття характеризується осмисленням глобальності екологічної кризи і на рівні державно-політичного усвідомлення.
Втім, як закономірність можна відмітити таку особливість сучасного стану речей. Шкідлива діяльність людини за масштабами переважає над "швидкістю осмислення" екологічної загрози і розгортанням заходів по регулюванню сучасної екологічної ситуації. Але головне все ж таки те, що людство все більше розуміє власну цілісність, необхідність спільних дій, бо екологічна катастрофа нікого не обмине! А вона загрожує стати незворотною й тоді людство загине.
Отже, виникає потреба виробити єдину глобальну екологічну стратегію людства. Інакше кажучи, людина ставить питання про управління сучасною екологічною ситуацією.
Зрозуміло, що перш за все йдеться про регулювання споживання ресурсів. У більш широкому смислі - про створення здорового життєвого середовища для людини. Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу.
Зараз світова громадськість дуже стурбована сучасною екологічною ситуацією. Як зазначав відомий еколог і географ Г. Уайт, кризовий стан довкілля відображається в ставленні до нього більшості людей. З метою філософсько-світоглядного і методологічного осмислення процесів глобалізації в розвитку сучасного світу в жовтні 2001 р. у Києві за ініціативою благодійної організації "Центр практичної філософії" була проведена міжнародна конференція, учасники якої підкреслювали органічну взаємопов'язаність соціального і культурного розвитку країн світу, намагалися теоретично спроектувати можливість існування людства в XXI ст. як залежного від розв'язання екологічних проблем.
Отже, стурбованість громадськості забрудненістю планети, тим, що вона може стати непридатною для життя, є також критерієм екологічної кризи.
Таким чином, наприкінці XX ст. екологічні проблеми були усвідомлені як глобальні.