Використання палив, отриманих з відновлювальних ресурсів.

Спирові палива.

Перспективним видом палива для живлення теплових двигунів є спирти (метанол і етанол). Метанол (СН3ОН) отримують гідрогенізацією (приєднанням водню) кам’яного вугілля при високому тиску в присутності каталізатора. Крім вугілля, як сировину, використовують природний газ, вапняк, побутові відходи і відходи лісового господарства. Широке використання в експлуатаційних умовах метанолу замість бензину має такі недоліки: його пара більш шкідлива за пару бензину, гума і деякі синтетичні матеріали нестійкі до метанолу, спостерігається навіть підвищене зношування деяких деталей двигуна. Але при відповідній організації експлуатації і незначних змінах деяких деталей двигуна використання метанолу для живлення двигунів з іскровим запалюванням є цілком реальним. Про доцільність переведення двигунів на живлення метанолом свідчить зменшення викидів більшості шкідливих речовин з відпрацьованими газами в порівнянні з бензином.

Метанол можна використовувати і в дизелі. В цьому випадку спеціальною системою паливоподачі його подають в циліндр. Запалювання суміші метанолу і повітря забезпечується запальною дозою дизельного палива, що впорскується.

Перспективним паливом для двигунів вважають етанол (С2Н5ОН), який отримують, в основному, з рослинної сировини. Властивості етанолу як моторного палива близькі до метанолу. Його октанове число – 196 одиниць, нижча теплота згоряння – 25 мДж/кг. Для живлення двигуна з іскровим запалюванням етанол використовують в чистому вигляді і в суміші з бензином.

Менш вдалими, поки що, є спроби використання етанолу в дизелях. Це пов’язано, передусім, з високою температурою самозаймання і низьким цитановим числом етанолу. Етанол впорскують у впускний трубопровід або камеру згоряння. Запалювання здійснюється дизельним паливом, причому за сумою шкідливих викидів токсичність відпрацьованих газів також, як і дизельного палива.

Рослинні олії. Останнім часом в нашій країні і за кордоном вивчається проблема заміни бензину і дизельного палива рослинною олією. Такою може бути олія ріпаку. Ріпак – невибаглива культура, його врожайність 15-25 центнерів насіння з гектару. Шляхом екструзії (пресування) вилучається до 40% олії від маси посівів. Більш глибока екстракція (вилучення) дозволяє отримати до 70% олії.

Ріпакову олію можна використовувати у вигляді добавок до дизельного палива або продукувати з неї метил ефір, який безпосередньо використовується як паливо для дизелів.

Ріпакова олія, як олива для систем змащування за своїми властивостями не поступається нафтовим. Вона має цілком прийнятні температури застигання. За антикорозійними і протизношувальними властивостями ріпакова олія перевищує нафтові оливи.

Викиди шкідливих речовин з продуктами згоряння метил ефіру значно менші, ніж при використанні нафтового палива особливо щодо сірки – в 70 разів.