Поняття системного проектування

Якісні зміни відношень в комп’ютеризованих колективах

Якісні змін в ІТ, включаючи три „великих феномени” ІТ, стали змінювати внутрішню організацію виробничих колективів і, у першу чергу, розробників комп’ютерних ІС.

Розвиток системних методологій, методів проектування ІС та дисциплін вдосконалення виробництва відбувалося незалежно. Але життя змусило розглядати ці складові спільно, тому що лише впровадження ІТ та технічної складової без урахування системних методів проектування та дисциплін вдосконалення виробництва приводило лише до примітивної автоматизації існуючих процедур опрацювання інформації без якісної їх зміни. Неперервні та суттєві зміни у технологіях, ринках збуту та вимогах клієнтів стали звичним явищем. Компанії, прагнучи зберегти свою конкурентноздатність, змушені невпинно перебудовувати корпоративну стратегію та тактику. Це й викликало необхідність у нових формах та методах вдосконалення виробництва, як насамперед ре-інженерія бізнес-процесів та інші методи. Цьому також сприяли й якісні зміни в ІТ такі, як розвиток архітектури та розроблення стандартів відкритих ІС, феномен персональних обчислень, кооперативних технологій та комп’ютерних комунікацій. Внаслідок цього відносно стабільним інтегруючим чинником сучасної ІС є не інформація й навіть не функціональна модель підприємства, а модель предметної області з множиною її основних понять:

· переносність – тобто відкриті системи дозволяють використати операційні системи та застосування на різних комп’ютерних платформах різних фірм-виробників;

· інтероперабельність – можливість керування усіма ресурсами із будь-якої її точки;

· масштабованість програмного забезпечення до різних апаратних комп’ютерних систем – апаратна платформа повинна впливати лише на продуктивність програм, а програми повинні повноцінно використовувати всі наявні технічні ресурси;

· доступність – ІС повинна бути доступною для розвитку та реконструкції.

Виділяють два способи впливу ІТ на діяльність організацій:

1. Застосування методів ІТ для аналізу та конструювання бізнес-процесів, наприклад, об’єктно-орієнтоване моделювання.

2. Поява нових бізнес-процесів, що дозволяють докорінно змінити базові правила роботи організацій.

Один із підсумків розвитку ІТ полягає ув тому, що саме новітні досягнення дають споживачам можливість висувати вищі вимоги до виробників та стимулювати конкуренцію.

Системне проектування є організаційною дисципліною, призначеною для проектування різних класів ІС, таких як наступні:

- загально менеджерські (MIS – management information system, EIS – executive information system, DSS – Decision Support System);

- спеціалізовані за галузями (банківські, керування неперервним та дискретним виробництвом, готельним господарством тощо);

- спеціалізовані за функціями (керування роботою складу, маркетингові дослідження, аналітичні системи);

- універсальні (електронний архів, корпоративна система керування процесом виконання офісних робіт та статистичних розрахунків тощо).

Для проектування спеціалізованої або адаптації універсальної ІС до вимог та потреб конкретного замовника застосовується багато у чому спільний набір засобів та технологій. Цей набір разом з програмними засобами, що їх підтримують, називають „Майстернею Інформаційних Технологій” (ІТ Workshop).

Розвиток сучасних ІТ призводить до постійного зростання складності ІС, створюваних для різноманітних галузей економіки. Сучасні великі проекти ІС характеризуються, як правило, наступними особливостями:

o складністю описання (велика кількість функцій, процесів, елементів даних та складні зв’язки між ними), що потребує ретельного моделювання й аналізу даних і процесів;

o наявністю сукупності тісно взаємодіючих компонент (підсистем), що мають свої локальні задачі та цілі;

o необхідністю інтеграції існуючих та розроблюваних застосувань;

o функціонуванням у неоднорідному середовищі на декількох платформах;

o роз’єднаністю та різнорідністю окремих груп розробників за рівнем кваліфікації та сформованих традицій використання інструментальних засобів;

o зрослим динамізмом та постійним потоком змін в ІС.

Для успішної реалізації проекту комп’ютеризованої системи її ІС повинна бути, насамперед, адекватно описаною, побудовані повні й несуперечливі функціональні та інформаційні моделі ІС. Досвід проектування ІС показує, що це логічно складна, трудомістка й тривала робота, що потребує високої кваліфікація спеціалістів-розробників. Донедавна проектування ІС виконувалося в основному на інтуїтивному рівні зі застосуванням неформалізованих методів, що ґрунтувалися на мистецтві, практичному досвіді, експертних оцінюваннях та вартісних експериментальних перевірках якості функціонування ІС.

„Інтелектуальний розвиток” ІС визначається, по-перше, її здібністю впорядкувати масив даних за ступенем їх суттєвості; по-друге, здібністю системи вибирати із масиву усі можливі свідоцтва як наслідки, що виведені за допомогою логіки, яка вибрана адекватно ситуації, що розглядається; по-третє, здібністю ІС до „рефлексії”, тобто до оцінки свідоцтв, що зберігаються та вибираються, як істинних, хибних, невизначених або безглуздих, що можливо при наявності метамови оброблення свідоцтв. У-четвертих, високий „інтелектуальний розвиток” ІС визначається її здібністю формувати нові типи питань у відповідь на отримання нової інформації із зовнішнього оточення (тобто при умові розширення масиву даних), а також вибором вихідних нетривіальних питань, на котрі вміє відповідати ІС. Певна річ, „інтелектуальний розвиток” ІС – справа майбутнього.

З 70 – 80 рр. минулого століття стала широко застосовуватися структурна методологія, що надала у розпорядження розробників формалізовані методи описання ІС та прийняття технічних рішень. Вона ґрунтувалася на наочній графічній техніці для описання різних моделей ІС. Використовувалися схеми та діаграми. Наочність та строгість засобів структурного аналізу дозволила розробникам та майбутнім користувачам системи із самого початку неформально брати участь в її створенні, обговорювати та закріплювати розуміння основних технічних рішень.

Нарешті з’явилися програмно-технологічні засоби спеціального класу - CASE-засоби, що реалізують CASE–технологію створення та супроводу ІС. Під терміном CASE-засобом Computer Aided Software – пізніше Systems – Engineering) розуміються програмні засоби, що підтримують процеси створення та супроводу ІС, включаючи аналіз та формулювання вимог, проектування прикладної ІС (застосувань) та баз даних, генерацію коду, тестування, документування, забезпечення якості, конфігураційне керування та керування проектом, а також інші процеси. CASE-засоби разом із системним проектуванням та технічними засобами утворюють повне середовище розроблення ІС.

CASE – це інструментарій системних аналітиків, розробників та програмістів, що дозволяє автоматизувати процес проектування та розроблення складних ІС.

CASE-технологія використовується як для аналізу існуючих або перепроектування систем, так й для проектування нових. Вона являє собою методологію проектування ІС, а також набір інструментальних засобів, що дозволяють у наочній формі моделювати предметну область, аналізувати цю модель на усіх етапах розроблення та супроводу ІС і розробляти застосування відповідно до інформаційних потреб користувачів. Більшість існуючих CASE-засобів ґрунтується на методології структурного або об’єктно-орієнтованого дослідження та проектування, що використовують специфікації у вигляді діаграм або текстів для описання зовнішніх вимог, зв’язків між моделями системи, динаміки поведінки систем й архітектури програмних засобів.

На сьогоднішній день CASE-технологія є основною технологією проектування ІС:

o CASE-засоби не обов’язково дають негайний ефект; він може бути отриманий лише через певний час; реальні витрати на впровадження CASE-засобів звичайно набагато перевищують витрати на їх придбання;

o CASE-засоби забезпечують можливості для одержання істотної вигоди лише після успішного процесу їх впровадження;

У свою чергу успішне впровадження CASE-засобів забезпечує наступне:

· високий рівень технологічної підтримки процесів розроблення та супроводу ІС;

· позитивний вплив на деякі або усі чинники - продуктивність, якість продукції, дотримання стандартів, документування;

· прийнятий рівень віддачі від інвестицій у CASE-засоби.