Усякий управлінський цикл починається зі збору, обробки інформації й закінчується одержанням інформації, що є вихідною для нового управлінського циклу.

Інформатизація суспільства — сукупність взаємозалежних політичних, соціально-економічних, наукових факторів, які забезпечують вільний доступ кожному члену суспільства до будь-яких джерел інформації (крім складову державну й комерційну таємницю). Інформатизація означає широке використання інформаційних технологій у всіх сферах діяльності. З'явилася індустрія інформаційних послуг.

Основні риси перехідного періоду до інформатизації суспільства наступні: переорієнтація економіки на експлуатацію інформаційних ресурсів, залучення професіоналів у процес автоформалізації знань, прискорення технологічного циклу розвитку «знання - виробництво - знання», масове тиражування професійних знань.

Феноменальному росту індустрії інформації й знань сприяв ряд факторів:

1. Економіка зараз переміщається від промислового виробництва до виробництва послуг. Індустрія обслуговування, така як банківська справа й страхування, набагато більше залежить від інформаційних систем, чим від традиційних виробничих систем.

2. Неухильна глобалізація ринкової економіки викликала зростаючу потребу в інформації й у більше швидких і надійних методах комунікації.

3. Глобальна конкуренція створила навіть більше високу потребу в точній і своєчасній інформації, швидко переданої в різні географічні райони.

4. Попит на інформаційні системи. Одночасно з попитом інтенсивно росла пропозиція, викликане стрімким прогресом в області телекомунікацій, мереж, апаратних засобів, програмного забезпечення й методів програмування.

5. Штучний інтелект, експертні системи й нейронні мережі зараз містять інструментальні засоби й методи для створення інтелектуальних систем для прийняття рішень й обробки інформації. Це перемістило індустрію інформації з пасивної ролі постачальника інформації в область формалізованих, що зберігаються й активно, що застосовуються знань, для рішення завдань і процесів ухвалення рішення.

6. Сьогоднішні комерційні й індивідуальні споживачі інформації й знань мають набагато більше навичок і вимог до роботи з комп'ютером, чим попереднє покоління.

7. Внаслідок більшої конкуренції, обумовленої відкритими ринками й глобальною економікою, організаційні культури віддаляються від централізованого, ієрархічного й бюрократичного підходу до розподіленому, однаковому й підприємницькому стилю керування. Ця зміна стилю вимагає великих інформаційних систем, які поєднують різні організаційні одиниці й збирають інформацію, обробляють її й поширюють по територіально розкиданих одиницях.

8. Концепція віртуальної організації й інтеграції підприємств стала можливої тільки завдяки новаторському використанню інформаційних систем й інноваційних бізнес-процесів.

9. Через більшу потребу в навичках і знаннях недосвідчені працівники стали менш корисними, а фахівців стало дуже дорого (а іноді й неможливо) замінити. Це створило потребу в комп'ютерних системах, які можуть акумулювати знання професіоналів і мають достатній інтелект для керівництва недосвідченими працівниками, щоб наблизити їхня продуктивність до рівня продуктивності фахівця.

2.ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ. ІНФОРМАЦІЯ ЯК РЕСУРС УПРАВЛІННЯ. КІЛЬКІСТЬ Й ЯКІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

Термін «інформація» - один із самих популярних у нашому лексиконі. У нього вкладається широкий зміст й, як правило, його пояснення дається на інтуїтивному рівні. Загалом, інформація - це нові відомості, які можуть бути використані людиною для вдосконалювання його діяльності й поповнення знань.

Інформація, будучи відбиттям матеріальної сутності, служить способом опису взаємодії між джерелом інформації й одержувачем. Те саме повідомлення одному одержувачеві може дати багато інформації, а іншому - мало або нічого. Одним словом, «інформувати» у розумінні теорії інформації означає повідомляти раніше невідоме.

Інформація — це частина знань, що використається для орієнтування, активної дії, управління, тобто з метою скорочення якісної специфіки, удосконалювання й розвитку систем.

Кількість й якість інформації

Найважливішим етапом у теорії розвитку інформації з'явилася кількісна оцінка інформації. Чим вище рівень невизначеності вибору, тим потрібен більший обсяг інформації, і результат вибору має значний ступінь несподіванки. От чому в теорії інформації кількість інформації є мірою зняття невизначеності однієї випадкової величини в результаті спостереження за іншої. Якщо величини незалежні, то кількість інформації дорівнює нулю.

Самим найпростішим випадком є вибір альтернативи із двох подій. Тому за одиницю інформації доцільно прийняти кількість інформації, укладена у виборі одного із двох рівноімовірних подій. Ця одиниця називається двійковою одиницею, або битом (binary digit, bit). Отже, при будь-якій невизначеності звуження області вибору вдвічі дає одну одиницю інформації.

Вимір тільки кількості інформації не відповідає насущним потребам сучасного суспільства необхідна міра цінності інформації. Проблема визначення цінності інформації винятково актуальна в цей час, коли вже важко навіть за допомогою комп'ютерів обробляти потужні інформаційні потоки. Розроблені методи визначення цінності інформації покликані зіграти істотну роль в одержанні людиною необхідної інформації, Взагалі, оцінка значимості інформації виробляється людиною часто інтуїтивно на основі використання інтелекту й досвіду. Інформація називається корисної, якщо вона зменшує невизначеність вирішального алгоритму. Американським ученим Н. Вінером почата спроба побудувати семантичну теорію інформації. Суть її полягає в тому, що для розуміння й використання інформації її одержувач повинен мати певний запас знань. Дійсно, повне незнання предмета не дозволяє витягти істотний наукової інформації із прийнятого повідомлення про цей предмет. У міру росту наших знань про предмет росте й кількість наукової інформації, що витягає з повідомлення.