ІІІ. Метод зміни грошового потоку (аналіз імовірностей).
У цьому методі намагаються оцінити імовірність величини грошового потоку для кожного року.
Алгоритм методу:
а) визначають найбільш імовірні (базові) значення грошових надходжень для кожного року, по яких визначають базові значення NPV;
б) визначають імовірності одержання грошового потоку для кожного року, які використовуються в якості понижувальних коефіцієнтів. При цьому зі збільшенням року імовірності зменшуються;
в) складають відкоректовані грошові потоки, по яких оцінюють NPV. Потік з більшим значенням відкоректованого NPV вважається менш ризикованим.
Існують й інші методи обліку факторів невизначеності й ризику при оцінці ефективності інвестиційних проектів:
- коректування параметрів проекту;
- методи формалізованого опису невизначеності (очікувана цінність);
- методи розрахунку поправки на ризик норми дисконту.
4. Засоби зниження ступеню ризику.
Засоби розв'язання (разрешения – рос.) ризиків:
уникнення ризику – ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком (але це часто відмова від прибутку);
утримання (удержание - рос.) ризику – залишення ризику за інвестором (вкладаючи ризиковий капітал, інвестор повинен мати кошти для покриття його втрат);
передача ризику (страхування) – інвестор предає відповідальність за ризик іншому (страховій фірмі);
зниження ступеню ризику – скорочення імовірності втрат та їх обсягу.
При виборі засобу розв'язання ризику необхідно виходити з наступних принципів:
1) Не можна ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал. Для цього розраховується коефіцієнт ризику
(8.8)
де У – максимально можлива сума збитку, гр. од.,
ФР – обсяг власних фінансових ресурсів, гр. од.,
Кр ≤ 0,3 – припустимий рівень ризику,
Кр > 0,7 – ризик, що веде до банкрутства підприємства.
2) Не можна ризикувати багато чим заради малого, тобто інвестор не повинен приймати ризик, якщо розмір збитку відносно велик у порівнянні з економією на страхової премії (ризик слід передати страховій компанії).
Засоби зниження ступеню ризику:
1. Диверсифікація – розподіл інвестицій між різними об'єктами вкладень (видами діяльності), що безпосередньо не пов'язані між собою (формування інвестиційного портфелю).
2. Одержання більшої інформації про вибір та результати. Якщо інформація більш доступна, можливо здійснити кращий прогноз й знизити ризик. Але підвищення якості інформації потребує додаткових витрат.
Вартість повної інформації – це різниця між очікуваним прибутком (вартістю) якогось придбання, коли є повна інформація, та очікуваним прибутком, коли інформація неповна.
3. Розподіл ризику між учасниками проекту. Практика розподілу ризику полягає в тому, щоб зробити відповідальним за ризик учасника, який може краще всіх розраховувати та контролювати ризики (але, чим більше ступеню ризику збираються покласти на інвесторів, тим складніше їх знайти).
4. Створення резервів. Передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками й розміром витрат, необхідних для подалання збоїв у виконанні проекту.
5. Страхування ризиків – передача визначенних ризиків страховій компанії.
Література: /1/, с. 293-316; /2/, с.229-258; /5/, с.244-279
Тема 9 «Економічне обгрунтування іноваційних рішень»
1. Методологічні питання оцінки ефективності іновацій. Система оціночних показників ефективності іновацій.
2. Аналіз впливу інвестицій та іновацій на ефективність господарської діяльності. Методика розрахунку порівняльно- аналітичних показників ефективності виробничої, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства.
1. Методологічні питання оцінки ефективності іновацій. Система оціночних показників ефективності іновацій.
При оцінці ефективності іновацій, як правило, використовують підходи, за якими оцінюють ефективність інвестицій. Але вони не у повному ступені підходять для цього, так як у здійсненні та використанні іновацій бере участь більш широке коло учасників (інвестори, науково-дослідні, проектні організації та інші). Період здійснення одночасних витрат та одержання доходів, що обумовлені створенням (науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами), виробництвом й експлуатацією нововведень займає значно більший проміжок часу. Поряд із тим, реалізацій нововведень має кінцевою метою досягнення ліпших результатів у порівнянні з аналогом. Досягнення результата іновацій має також більш високий ризик.
Особливості визначення економічної ефективності іновацій повинні полягати у наступному:
1. При оцінці їх ефективності необхідно враховувати не тільки загальну масу доходу за весь термін корисного використання нововведення, а й його приріст у порівнянні з аналогом (тобто при виборі кращого варіанту слід виходити спочатку з теорії порівняльної ефективності, а потім здійснювати розрахунок показників абсолютної ефективності іновацій).
2. При оцінці їх ефективності рекомендують розрізняти: розрахунковий рік впровадження (2-й або 3-й календарний рік серійного випуску нової продукції або 2-й рік використання нової технології), перший рік після закінчення нормативного терміну освоєння нововведення, початковий рік терміну корисного використання (рік початку фінансування робіт по його реалізації) та інші .
3. При оцінці ефективності іновацій на відміну від оцінки ефективності інвестицій слід більшу увагу приділяти процесу вибору найкращого варіанту з числа можливих (необхідно забезпечити їх зіставність не лише за фактором часу, але й за обсягом виробництва, за якісними, соціальними й екологічними факторами).
4. При оцінці ефективності іновацій витрати та результати, що здійснюють та одержують до початку розрахункового року, помножують на коефіцієнт нарощування, а після звітного року – на коефіцієнт дисконтування. Також необхідним є одночасний розрахунок рівневих та прирістних показників ефективності іновацій.
5. Методи оцінки ефективності іновацій повинні включати показники, що відображують інтегральний ефект від створення, виробництва та експлуатації нововведень.
6. Для оцінки ефективності іновацій доцільно використовувати не лише методи дисконтування, але й методи компаудінга та ануітету.
7. При їх оцінці слід виходити з можливості використання двох норм доходу на капітал: норми прибутку, яка відповідає депозитній банківській ставці (доцільно використовувати для приведення одночасних витрат до розрахункового року); інша норма дохода на капітал використовується для узгодження інтересів інвесторів та виробників нововведень.
При оцінці ефективності іновацій слід розрізняти наступні показники:
- інтегральної ефективності, що враховує кінцеві результати реалізації іновацій у розробників, виробників, споживачів й в бюджеті;
- виробничої (оперативної), фінансової та інвестиційної ефективності, що враховує результати кожного з учасників іноваційного процесу;
- бюджетної ефективності, що враховує фінансові наслідки здійснення іновацій для регіонального та місцевих бюджетів
2. Аналіз впливу інвестицій та іновацій на ефективність господарської діяльності. Методика розрахунку порівняльно- аналітичних показників ефективності виробничої, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства
З метою економічного аналізу зв'язків між показниками ефективності виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства та відповідними за економічним змістом показниками ефективності нововведень та інвестиційних проектів використовують наступні системи показників:
узагальнюючі та часткові показники виробничої діяльності підприємства;
показники ефективності фінансової діяльності підприємства;
показники ефективності інвестиційної діяльності підприємства.
Система показників ефективності виробничої діяльності включає:
узагальнюючі показники:
1) витрати на 1 грн. продукції та процент їхнього зниження;
2) відносна економія витрат на виробництво продукції;
3) додана вартість (включаючи амортизацію) та її приріст у порівнянні з базисним рівнем, у тому числі за рахунок відносної економії витрат;
4) дохід та його зростання у порівнянні з базовим рівнем, у тому числі за рахунок економії матеріальних та інших витрат;
5) потенційний прибуток та його зростання у порівнянні з базовим рівнем та інші.
часткові показники ефективності матеріальних витрат:
1) матеріальні витрати на 1 грн. продукції;
2) відносна економія матеріальних витрат у вартісному вираженні;
3) приріст прибутку та доходу за рахунок зниження матеріальмісткості та інші
часткові показники ефективності використання витрат на оплату праці:
1) витрати на оплату праці на 1 грн. продукції та процент їх зниження;
2) відносна економія витрат на оплату праці;
3) приріст прибутку за рахунок відносної економії витрат на оплату праці та інші
часткові показники ефективності використання амортизації:
1) витрати на амортизацію на 1 грн. продукції та процент їх зниження;
2) відносна економія амортизації;
3) приріст прибутку за рахунок відносної економії витрат на амортизацію та інші
часткові показники ефективності використання інших витрат (аналогічні)
Розглянемо засоби розрахунку узагальнюючих показників ефективності виробничої діяльності: