Науково-технічна революція: сутність та основні напрями розвитку

Соціальні революції не тотожні технологічним революціям і революціям у галузі науки й техніки. Вони істотно відрізняються як за своїм призначенням, так і за соціальними наслідками. Слід, проте, зазначити, що у свій час такі буржуазні революції, як англійська XVІІ ст., французька XVІІІ ст., американська XVІІІ ст., відкрили нову історичну епоху – епоху панування нового класу суспільства, а промислова революція кінця XVІІІ – початку ХІХ століття розчистила шлях для індустріальної епохи розвитку суспільства.

Науково-технічна революція (НТР) займає значне місце в науково-технічному прогресі.

За своєю суттю науково-технічна революція – це корінний переворот у пізнанні й використанні законів природи, у системі продуктивних сил, який здійснився внаслідок злиття наукової і технічної революції в єдиний процес.

Сучасна науково-технічна революція була підготовлена революцією в науці, зокрема у фізиці, наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Почалася ж вона, тобто наступив переломний етап науково-технічного прогресу, в післявоєнні роки. Саме тоді з’явилися перші комп’ютери на термоелектронних лампах. А з другої половини ХХ століття розповсюдилася комп’ютерна техніка на транзисторних схемах, з’являються “кремнієві чіпи”, виникають мікропроцесори тощо. Ці досягнення в техніці і новітніх технологіях отримали досить широке застосування у різних галузях промисловості, військовій справі, бізнесі, науці, техніці, культурі, побуті цивілізованих країн Заходу.

Слід зауважити, що за деякими показниками використання науки і техніки у виробництві, Радянський Союз на той час займав передові позиції у світі (космонавтика, атомна енергетика, військова справа). Та з часом грубі помилки тоталітарного режиму, зокрема щодо таких наук, як кібернетика, генетика, призвели до того, що країни, які входили до складу СРСР, значно відстали від інформаційних технологій Заходу.

Цілком очевидно, що науково-технічна революція – це важливий рубіж техногенної цивілізації. Вона привела до суттєвих змін у житті людей. Завдяки її досягненням людство вступило в нову технологічну епоху всесвітньої історії.

Сутність науково-технічної революції розкривається в основних напрямах її розвитку, до яких слід віднести:

• Використання нових джерел енергії. Мова йде насамперед про освоєння енергії термоядерного синтезу, яка здатна розв’язати енергетичні проблеми цивілізації. Термоядерний синтез – це енергія Сонця і зірок. Ядра водню, стикуючись між собою, звільняють величезну кількість енергії. В сучасних умовах міжнародним проектом використання “сонячного синтезу” (учасники – США, Росія, Японія, організація Євроатом) передбачено будівництво експериментальної електростанції на термоядерній енергії. Створення такої електростанції – це революція, яку можна порівняти хіба що з винаходом парової машини чи комп’ютера. На відміну від газу і вугілля енергія термоядерного синтезу невичерпна, порівняно з атомною енергією екологічно безпечна.

Як відомо, Чорнобильська катастрофа, ряд інших аварій на АЕС у світі показали реальність і серйозність небезпеки при використанні енергії атома. В сучасних умовах поряд з освоєнням термоядерної енергії все більше приділяється уваги енергії сонця, вітру, води з метою раціонального використання природних ресурсів та збереження екологічного середовища життєдіяльності людей.

• Автоматизація виробництва. Науково-технічна революція органічно пов’язана з новітніми досягненнями науки і техніки. Без цього неможливе розроблення нових методів та впровадження прогресивних технологій у виробничий процес. Наука в наш час стала продуктивною силою суспільства і головним цехом виробництва. Так, у сучасній промисловості механічна обробка металів різанням витісняється застосуванням різних методів порошкової, плазменної, лазерної технології, здійснюється перехід до конвертерного методу виплавки сталі, виробляються штучні алмази, застосовується у різних галузях виробництва атомна енергія і т.п. Робітник сучасного підприємства, який має справу з надвисокими тисками і температурами, мікроточними операціями, величезними швидкостями і потужностями, забезпечує виробничий процес завдяки застосуванню автоматичних систем.

Автоматизація – засіб нового управління виробництвом. Людина поступово виходить із виробничого циклу, зберігаючи за собою функції контролю за роботою машин і механізмів. Отже, автоматизація веде до зміни місця і ролі людини у виробництві, збільшує частку розумової праці та вільного часу у членів суспільства, сприяє зростанню творчих здібностей людей, їх професійного та культурного рівня.

Цілком зрозуміло, що мова йде про нормальне функціювання виробничого процесу, без глибокої економічної кризи, фінансових та політичних потрясінь у суспільстві.

• Освоєння космічного простору. Цей напрям науково-технічного прогресу започатковано дослідженнями К. Ціолковського, В. Вернадського, М. Федорова, працями ентузіаста космонавтики Ю. Кондратюка, польотом першого космонавта Ю. Гагаріна, діяльністю одного із засновників практичної космонавтики, видатного науковця С. Корольова та його колективу, успіхами радянських і американських дослідників Космосу.

Слід, проте, зазначити, що при розгляді цієї проблеми недоцільно абсолютизувати і протиставляти земну та космічну діяльність людей. Саме з цих позицій “філософія космізму”, яка перекликається з окультизмом і теософією, використовує такі поняття, як “космічна свідомість”, “космічне мислення”, “космічне громадянство” тощо для однобічної орієнтації людей на дію надприродних, містичних сил.

Ще на початку ХІХ ст. французький соціаліст-утопіст Ш. Фур’є розвиток людства поєднував з включенням людської цивілізації у спільноти космічних цивілізацій, які знаходяться на більш високому рівні. Ці ж ідеї перекликалися з думками О.Блаватської, яка вважала, що наша свідомість походить від космічного мислення, а також з іншими вченнями представників космізму. Якоюсь мірою ідеї антропокосмізму поділяв і К. Ціолковський, хоча він і не був прихильником містики й окультизму. Проникнення людини у Всесвіт зовсім не означає, що людство нездатне розв’язати земні справи і, позбавляючи себе від труднощів земного буття, намагається залишити свою планету. Освоєння космосу має інше призначення. Космічні дослідження потрібно максимально використовувати в інтересах людства з метою досягнення істотних зрушень у подоланні екологічної кризи, ліквідації надмірного забруднення навколишнього середовища, поліпшенні вивчення природних ресурсів і т. ін. Цілком очевидно, що отримана інформація вимагає широкого використання в різних галузях наукового пізнання і, насамперед, у техніці й технології дослідницької діяльності космонавтів. У свій час акад. А. Сахаров звернув увагу на необхідність використання різних шляхів для встановлення контактів з іншими цивілізаціями. Це й спроби отримати від них сигнали та розроблення випромінювальних установок, пошук у космосі інформаційних снарядів, установлення на космічних наукових станціях або на Місяці потужних телескопів та ін. “Информация, полученная “извне”, – відмічав А. Сахаров, – может оказать революционизирующее воздействие на все стороны человеческой жизни – на науку, технику, может быть полезна в смысле обмена социального опыта”.

До основних напрямів науково-технічної революції, як відмічається в літературі, слід віднести революційні зміни в предметах праці, що пов’язані із створенням штучних матеріалів із наперед заданими властивостями, а також біологізацію і хімізацію виробництва.

Новий етап розвитку науково-технічної революції, початок якого припадає на 70–80-ті роки, отримав назву науково-технологічної революції. Його поява означає, що досягнуто нового рівня поєднання науки з виробництвом. Наука не просто використовується як необхідний матеріал в інженерно-технічних рішеннях, як це мало місце на ранній стадії науково-технічної революції, а стає фундаментальною основою сучасного технологічного процесу. Й атомна енергетика, і синтез нових хімічних речовин, інженерна генетика, біотехнологія і космонавтика вимагають такого обсягу та якості розрахунково-обчислювальної діяльності, які не можуть бути здійснені такими традиційними засобами переробки інформації, як мозок людини та допоміжними інструментами у вигляді логарифмічної лінійки й арифмометра.

Усе це стало реальністю завдяки комп’ютеризації виробництва. Інформаційна технологія займає настільки важливе місце в сучасних наукоємних технологіях, що науково-технологічну революцію часто називають інформаційно-технологічною революцією. Науково-технічний прогрес у наш час не мислимий без комп’ютеризації та інформатики. Від діагностики хвороб до контролювання виплавки сталі, керування польотами літаків, супутників Землі, космічних кораблів, виконання ряду інших операцій покладено на комп’ютери. Науковці також вважають, що система сучасних суперкомп’ютерів змогла б запам’ятати інформацію, яка закладена в бібліотеках світу, тобто фактично здатна оволодіти всією історичною пам’яттю людства. Більше того, в 1996 р. був створений перший людино-еквівалентний комп’ютер (ЛЕК) фірмою “Інтел” (США).

Слід, однак, зазначити, що розвиток науки і техніки все більше показує як досягнення, так і потребу подальшого вдосконалення комп’ютерної техніки. Як відомо, з кібернетикою та інформатикою пов’язана ідея автоматизації різних сфер науки і практики, віра в можливість їх радикальної перебудови, розв’язання ряду невідкладних проблем сучасності. Комп’ютеризація також докорінно змінює всю інформаційну систему сучасної цивілізації. Поряд із цим, як показує практика, автоматизація охоплює лише частину трудової діяльності, а штучний розум комп’ютерних систем має свої рубежі, він неспроможний повністю перевести людські знання у комп’ютерні програми.

Аналіз різних видів діяльності показує, що формалізовані знання не завжди дають можливість досягнути поставленої мети. Так, на думку хірургів, якість їх роботи багато в чому залежить від навиків лікаря як ремісника. А метеорологи вважають, що “внутрішня картина погоди”, яку вони складають на основі власного досвіду, точніша, ніж та, яка отримується за допомогою нової техніки.

На таємниці професіоналізму, ірраціональні, інтуїтивні підходи в творчій діяльності орієнтуються також дизайнери і скульптори, поети і художники, інші діячі культури.

Необхідно звернути увагу на неоднозначний, суперечливий характер соціальних наслідків комп’ютеризації. Навряд чи можна примиритися з тим, що з появою нових технологій часто втрачаються корисні надбання діяльності попередніх поколінь. Так, очевидно, назавжди забутий секрет дамаської сталі. Фактично втрачені норми поведінки людей у суворих умовах Півночі, які забезпечували їм власне існування й екологічну стабільність природного середовища. За обставин, коли відбувається якісна зміна технологій, втрата “таємниці професій” і набутої віками майстерності можуть стати небезпечними для людства. Адже ми не знаємо, що чекає нас у наступному тисячолітті, яке майбутнє людської цивілізації.

Не можна недооцінювати і такий соціальний феномен сучасності, як посилення “інтелектуальної стратифікації” у суспільстві, що призводить до поглиблення соціального розшарування серед різних верств населення: збільшується кількість фахівців, які володіють комп’ютерною технікою, поряд із зростанням комп’ютерної неграмотності і культурної відсталості населення, з витісненням значної маси людей на периферію цивілізації.

Закінчуючи розгляд питань даної теми, доцільно нагадати, що науково-технічна революція, особливо на етапі інформаційно-технологічної революції, значно вплинула на розвиток суспільства.

Комп’ютеризація поставила перед людством низку проблем, від розв’язання яких залежить майбутнє народів і країн. Через декілька десятків років електронне суспільство стане реальністю на планеті Земля. І чимало буде залежати від того, наскільки людські спільноти, підпорядковуючи собі комп’ютерну техніку, залишать людині людське, а машині – машинне. Людина в умовах техногенної цивілізації повинна розглядатися не як істота – носій пам’яті, програм, звичок, що порівняно легко моделюються на комп’ютері, а як унікальна і неповторна особистість, надбання багатовікової історії земної цивілізації.