Неокласичні теорії економічного росту.
Теорії економічного росту пов’язані з пошуком шляхів і факторів, які впливають на прискорення темпів економічного розвитку, на отримання максимальних результатів виробництва за найменших витрат. Найбільшу увагу цим проблемам приділили такі вчені, як Б. Дуглас, Х. Кобб, Р. Солоу, Дж. Мід, Е. Домар та Р. Харрод, Е. Денісон.
Так, Б. Дуглас та Х. Кобб показали, що факторами виробництва виступають капітальні та трудові ресурси. Звідси результати виробницва (Q) виступають як функція від затрат капіталу (К), та праці (L):
Q = f ( K, L )або 
Ця функція має назву функції Кобба-Дугласа. При цьому обсяги виробництва будуть тим більші, чим буде більшим рівень:
- технічного розвитку капіталу;
- фондоозброєності праці;
- кваліфікації та професіоналізму робітників.
Автори моделі Кобба-Дугласа взяли період в історії США за 24 роки (1899-1922 рр.), і показали, що за цей час обсяг виробництва в США збільшився на 140%, при цьому 25% зростання прийшлись за рахунок капіталу, а 75% - за рахунок праці.
Досліджуючи долю кожного фактора в збільшенні економічних показників в сучасних умовах, слід відміти, що коли всі фактори взяти за 100%, то доля трудового ресурсу забезпечує - 15% приросту виробництва, доля капітального ресурсу - 85% приросту.
Звичайно, найважливішим фактором розвитку капітального ресурсу виступає науково-технічна революція.
4.2. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції ( друга половина ХХ ст.)