Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів

Поняття «професійна мова» охоплює три функціональні різновиди літературної мови – офіційно діловий, науковий, розмовний.

Науковий і діловий стилі мають спільні особливості:

· Допускають уживання художніх засобів мовлення, звуконаслідування слів, вигуків, питальних і окличних речень та ін.

· Розраховані на раціональне, а не емоційне сприйняття.

· Уникають викладу від першої особи однини (крім документів щодо особового складу) («я дослідив», «я повідомляю») і замінюють її першою особою множини («ми дослідили», «ми повідомляємо») або безособовими конструкціями («було досліджено», «дослідження було проведено»).

Для наукового і ділового стилів характерні спільні метатекстові одиниці, за допомогою яких можна:

· Наголосити на чомусь важливому, привернути увагу читачів до важливих фактів: слід (варто) зауважити, особливо важливо виокремити, перейдемо до питання, зауважимо насамперед, тільки, аж ніяк не.

· Пояснити, уточнити, виділити щось: наприклад, як-от, приміром, зокрема, а саме, тобто, як ось, це значить, передусім, тільки, лише, навіть.

· Поєднати частини інформації: і (й), також, тобто, іншими словами, інакше кажучи, крім того, разом з тим, між іншим, мало того, згідно з цим, відповідно до цього, як зазначалося раніше, як про це йшлося.

· Вказати на порядок думок і їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, ще раз, почнемо з того, що…

· Висловити впевненість або невпевненість (оцінку повідомлюваного): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, беззаперечно, поза всяким сумнівом, напевно (напевне), звичайно, природно, обов’язково, неодмінно, безпомилково, не потребує доведення…, можливо, ймовірно.

· Узагальнити, зробити висновок: у результаті можна дійти висновку, що…; узагальнюючи, є підстави стверджувати; із сказаного випливає; з огляду на важливість (авторитетність); таким чином, отже, врешті.

· Зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину (умову) і наслідки: а, але, проте, однак, не тільки (не лише),а й…; всупереч твердженню (положенню); як з’ясувалося, попри те, внаслідок цього, а отже, незважаючи на те.

· Зробити критичний аналіз відомого або бажаного: з цієї теми вже є…; автор аналізує (розглядає, характеризує, порівнює, доводить, обґрунтовує, виокремлює, зупиняється на…); формує, наголошує на важливості, пояснює це тим, що…; особливо слід (варто) відзначити, загальноприйнято, одним із найвизначніших досягнень є; у дослідженні викладено погляд на…, викладені дискусійні (суперечливі, невідомі, загальновідомі, істинні) відомості, зроблено спробу довести, наведені переконливі докази, схвальним є те, що;можна погодитися).

Отже,професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі у єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від фаху, віку, статі, соціального становища стикається з проблемою написання заяви, листа, виступу. Кожний фахівець має доцільно послуговуватися мовними засобами різних рівнів. Для цього студенти мають навчитися аналізувати наукові, науково-популярні тексти на лексичному, лексико-семантичному, стилістичному і граматичному рівнях, редагувати, скорочувати тексти, конструювати елементи висловлювання з урахуванням запропонованої мовленнєвої ситуації. Правильно підібраний текст допоможе сформувати уміння спочатку правильно складати вторинні наукові тексти (конспект, анотацію, реферат), а потім підготуватися до написання власного наукового тексту, наприклад, дипломної роботи.

Осново професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто уміння і навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно і ясно думку, правильно поводити себе в конкретній ситуації. І тут на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема його різновид - розмовно-професійний. Під час занять студенти відтворюватимуть фрагменти професійної діяльності, вирішуватимуть ситуативні завдання, в яких можна запропонувати будь-яке мовне явище чи комунікативну проблему. Для цього слід проводити тренінги, які орієнтуватимуть студентів на створення діалогів чи вміння вступати в дискусію, уважне слухання опонента чи втручання в розмову, висловлення власного погляду чи узагальнення думок тощо.

Отже, поняття «професійне мовлення» репрезентує принаймні три стилі: офіційно-діловий, науковий і розмовний.