Функціонально-типологічна класифікація мов
Датська, шведська, норвезька, ісландська, фарерська
Близькоспоріднені мови індоєвропейської сім'ї, романської групи: італійська, іспанська, португальська, французька, румунська, молдавська, сардська, провансальська, каталанська, галісійська, астурійська, ретороманська, латина, далматинська.
Віддаленоспоріднені мови індоєвропейської сім'ї: українська (слов'янська група), французька (романська група), англійська (германська група.)
Сучасна лінгвістика, здійснює генеалогічну класифікацію, оперуючи не тільки поняттям мовної сім'ї, а й макросім'ї.
Макросім’я мов – 1)об’єднання певних мовних сімей за наявністю спільних генеалогічних реконструйованих або гіпотетичних рис;
2) сукупність мов або мовних сімей, що далеко розходяться між собою и в яких виявлені спільні риси мають непослідовний характер.
Виокремлення макросімей, а точніше об’єднання деяких мовних сімей в одну макросім’ю, пояснюється тим, між мовами, що визнавалися неспорідненими, були виявлені деякі спільні риси, які не могли пояснюватися іншими причинами, крім спільного походження . Такі факти дозволили говорити про існування раніших прамов, існування яких передувало появі тих прамов, від яких ведуть походження мови мовних сімей. Зокрема, талановитий московський славіст В.М.Ілліч-Світич, висловив гіпотезу про існування такої прамови, в результаті розпаду якої утворилися індоєвропейська прамова та деякі інші. В.М.Ілліч-Світич працював над реконструкцією матеріалу цієї прамови, яку він назвав праностратичною мовою. Згідно з гіпотезою існування праностратичної мови одну ностратичну мовну макросім’ю утворюють індоєвропейські, афразійські, картвельські, уральські, алтайські, дравидійські мови. Сучасним мовознавством досліджуються питання визначення інших макросімей.
3. Типологічна класифікація (основні типологічні властивості мов; "тип мови" і "тип у мові"; формально-типологічна класифікація та інші види типологічних класифікацій).
Типологічна класифікація мов – один з різновидів класифікацій мов світу, що ґрунтується на подібностях і відмінностях, відповідних найзагальнішим і найважливішим властивостям мови як комунікативної системи і незалежних від генетичної спорідненості мов.
Сучасна типологічна класифікація мов поділяється на два різновиди залежно від того, що є предметом такої класифікації: функціонально-типологічну класифікацію мов і структурно-типологічну класифікацію мов.
Предметом функціонально-типологічної класифікації мов є мова як комунікативний засіб, що розглядається в аспекті її соціальних функцій і сфер використання.
Критерії функціонально-типологічної класифікації мов:
· за комунікативним рангом (за обсягом здійснюваної комунікації; за ступенем активності використання мов у процесі комунікації)
· за соціальним статусом (правовим, конфесійним, навчально-педагогічним).
 |
Міжнародна моває засобом спілкування народів різних держав (англійська, арабська, іспанська, португальська, російська, французька).
Міжнаціональна мова є засобом міжетнічного спілкування народів однієї поліетнічної держави і має офіційний статус державної мови (мова гінді в Індії, російська мова в Росії)
Регіональна моває засобом міжетнічного спілкування народів певного регіону поліетнічної держави, офіційного статусу не має (бретонська, провансальська у Франції; тибетська в Тибетському автономному районі Китаю).
Живі мови – ті, що використовуються в сучасному повсякденному усному спілкуванні представниками принаймні одного етносу.
Мертві мови – мови, що вийшли з активного вжитку і відомі з писемних пам’яток або записів того часу, коли ці мови були живими (санскрит, латина, хетська, шумерська, мови індіанського населення Північної Америки та ін.).
