Прогресивний параліч

Прогресивний параліч — перша нозологічна форма в психіатрії, яку описав французький психіатр Бейль ще в 1822 р. Майже 100 років минуло до того моменту, коли японський дослідник Ногуші виділив збудник захворювання, тобто довів, що у померлих від прогресивного паралічу в клітинах мозку знаходиться бліда спірохета. За своєю клінікою прогресивний параліч — це сифілітичний менінгоенцефаліт. Якщо його не лікувати, протягом 2–5 років він призводить до маразму та смерті. Частіше хворіють чоловіки. Дотепер нез’ясованим залишається питання, чому третинний та четвертинний сифіліс проявляється прогресивним паралічем переважно у білої раси, в той час як у темношкірих для нього характерні ураження шкіри, кісток.

Інкубаційний період прогресивного паралічу — 10–15 років. Початок захворювання повільний, малопомітний, з псевдоневрастенічною картиною, однак завжди наявні зміни особистості в бік її бруталізації (огрубіння). Хворі з початковою стадією прогресивного паралічу (ПП) перебувають в стані легкого оглушення і виглядають нібито трохи сп’янілими. У них утруднена концентрація уваги, через що їм важко сприймати навколишні події, а відповіді їх інколи здаються бездумними. Характерними є також забудькуватість, неохайність, легковажність. Рано знижується критика, інтелектуальна неспроможність виявляється при вирішенні нових завдань творчої спрямованості. Як правило, в початковій стадій психози не спостерігаються. За старою класифікацією ця стадія має назву неврастенічної, що відбиває переважання при ній астенічних проявів.

Друга стадія — розгорнута, або експансивна, — характеризується чіткими змінами в поведінці хворого та формуванням паралітичної деменції. Провідними симптомами цієї стадії є експансивне (мегаломанічне) паралітичне маячення, порушення в сфері емоцій, потягів та критики. Перше полягає в тому, що хворі впевнені в своїй могутності. Вони буцімто володіють величезними багатствами, мають неймовірний вплив у різних галузях життях, сексуально неперевершені. Вони пропонують оточуючим свої послуги, подарунки, безцеремонно пропонують вступити з ними у статевий зв’язок, обіцяють наділити будь-якими багатствами. Сексуальна розгальмованість є провідним порушенням в сфері потягів, а провідним емоційним порушенням є ейфорична забарвленість настрою. Спроби якось корегувати поведінку хворих на ПП абсолютно неефективні через брак критики у них. Як відомо, здатність критично оцінювати себе по відношенню до соціального середовища є провідною характеристикою інтелекту людини. Отже, при ПП є підстави розглядати стан хворого як дементний, причому описана вище деменція має назву паралітичної (паралітична деменція може зустрічатися не тільки при ПП, але і при багатьох інтоксикаціях, зокрема, алкоголем, але тоді вона називається вже псевдопаралітичною — щоб підкреслити відсутність зв’язку з сифілітичною інфекцією). Залежно від того, порушення якої з психічних функцій переважає у хворого, виділяють просту, ейфоричну, параноїдну і депресивну форми прогресивного паралічу.

Третя стадія ПП дістала назву марантичної. Як випливає з самої назви, спостерігається глибокий маразм. Такі хворі вкрай неохайні, вони вже не здатні навіть до звичної для них найпростішої інтелектуальної діяльності, але при цьому залишаються сексуально розгальмованими, ненажерливими. Смерть настає частіше від інтеркурентних захворювань.

Слід вказати деякі особливі форми ПП:

1. Табопараліч — це поєднання простої дементної форми ПП і синдрому спинної сухотки (локомоторна атаксія, випадіння сухожильних рефлексів, порушення чутливості, атрофія зорових нервів, симптом Аргайл — Робертсона).

2. Стаціонарний параліч — такий, що триває 8 років і більше у нелікованих хворих. При ньому може спостерігатися спонтанна санація спинномозкової рідини.

3. Лісауеровська (вогнищева) форма — така, при якій поряд з деменцією спостерігаються стійкі спастичні, афатичні та апрактичні розлади.

4. «Галопуюча» форма — форма ПП, що характеризується апоплектиформними та епілептиформними нападами, які можуть об’єднуватися в серії. Для неї також характерні вегетативні та трофічні розлади.

5. Ажитована форма — це злоякісна форма ПП, що характеризується дуже прискореним перебігом, психомоторним збудженням, що не вщухає, розірваністю мови, панічним страхом, галюцинаторними переживаннями та симптомами подразнення мозку, наприклад, струшування (з одягу чи білизни) та скреготіння зубами.

Доцільно нагадати неврологічні симптоми, які є облігатними для діагностики прогресивного паралічу. Симптом Аргайл — Робертсона спостерігається у 80 % хворих. Це — деформація зіниць, анізокорія, відсутність реакції зіниць на світло, міоз. Характерні симптоми дизартрії та скандованого мовлення. Обличчя таких хворих одутлі та маскоподібні. Відмічаються фібрилярні посмикування язика та навколоротових м’язів. Характерними є також тремор, зміни письма.

Доцільно нагадати з курсу неврології дані лабораторних досліджень: реакція Вассермана позитивна в розведенні 0,2; позитивні реакції РІБТ і РІФ. В лікворі спостерігають плеоцитоз, глобулінові реакції (Панді та ін.) і так звану паралітичну криву в реакції Ланге з колоїдним золотом.