Тема 7. Форми розрахунків на підприємстві


3.

2.

1.

План

Державна реєстрація та кількісно-якісний облік земельних ділянок

Міжгосподарський та внутрішньогосподарський землеустрій

Землеустрій та землевпорядний процес

РОЗДІЛ 23. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ТА ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

§ 3. Державний земельний кадастр та значення його ведення

 


[1] Див.: Земельное право: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Былина, 1997. – С. 139.

[2] Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів. Указ Президента України № 34 від 6 січня 1996 року. // Урядовий кур'єр. – 1996. – 13 січня.

[3] Про затвердження типових положень про місцеві державні органи земельних ресурсів. Постанова Кабінету Міністрів України № 930 від 7 серпня 1996 року.

[4] Про затвердження Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах № 39 від 11 березня 1997 року. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 20.

[5] Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 12 січня 1993 року. //ЗП України. - 1993. - № 3. - Ст. 55.

[6] Слід зазначити, що державний земельний кадастр є підставою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

[7] Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1355 від 2 грудня 1997 року.

[8] Поземельна книга являє собою Єдиний державний реєстр прав на землю та пов’язану з нею нерухомість, а також угод стосовно них. Вона є основним державним реєстром земельних ділянок в деяких країнах Західної Європи (Німеччина, Австрія, Швейцарія).

[9] Роботи з обробки результатів натурних топографо-геодезичних та землевпорядних робіт та формування документації.

[10] Рекогносцировка (від лат. recognosco – оглядаю) – огляд, обстеження місцевості.

[11] Теодолітна зйомка – це топографічна зйомка, при якій на місцевості вимірюють відстані мірною стрічкою, а напрямки ліній визначають за допомогою спеціального геодезичного інструмента для вимірювання на місцевості горизонтальних та вертикальних кутів – теодоліта. Служить для створення зйомочної мережі та для зйомки невеликих ділянок місцевості.

 

1. Запліднення у рослин і тварин.

 

2. Етапи індивідуального розвитку організмів.

 

3. Регенерація, ріст організмів.

 

Література

 

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

11 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 15-28.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 119-125.

3. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 11 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.57-64.

4. Тагліна О.В. Загальна біологія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст. 95-108.

 

Запліднення –процес злиття чоловічої і жіночої гамет з утворенням зиготи, яка дає початок новому організму.

Утварин запліднення може бути:

1)зовнішнє – позастатевою системою самки (у більшості мешканців водойм: багатощетинкові черви, молюски, річковий рак, риби, земноводні, у деяких наземних: дощові черви, павукоподібні).

2)внутрішнє – устатевих шляхах самки (у більшості наземних: плоскі, круглі черви, комахи, плазуни, птахи, ссавці).

У процесі запліднення відбувається активація яйцеклітини, проникнення в неї сперматозоїда і злиття їх ядер. У результаті активації, спричиненої контактом акросоми і оболонки яйцеклітини, яйцеклітина переходить із стану спокою до розвитку. При цьому властивості оболонок змінюються і сперматозоїд потрапляє всередину яйцеклітини, після чого оболонки стають непроникними для інших сперматозоїдів. Іноді у яйцеклітину потрапляє кілька сперматозоїдів, але з її ядром зливається один, а решта дегенерують. Часто ядра яйцеклітини і сперматозоїда тривалий час не зливаються і розташовані в цитоплазмі окремо, з’єднуючись лише перед дробінням (гриби, круглі черви). Для процесу запліднення водоростей, мохів, хвощів, плаунів потрібна волога, в якій пересуваються рухові сперматозоїди.

У покритонасінних і голонасінних перед заплідненням відбувається запилення –перенесення пилкового зерняти з пиляка тичинки на приймочку маточки. Запилення є вітром, комахами, водою; є перехресне і самозапилення. Процес запліднення у квіткових рослин складний, його вивчив у 1898р. С.Г.Навашин і назвав подвійним заплідненням.

Подвійне запліднення у рослин:після того, як пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, воно набрякає і починає утворюватися пилкова трубка. В пилкову трубку переходять три гаплоїдні клітини – велика вегетативна і дві дрібніші спермії. Вегетативна клітина створює поживне средовище для сперміїв і згодом дегенерує. Пилкова трубка через особливий отвір в оболонках насінного зачатка (пилковхід) проникає до зародкового мішка. Зародковий мішок семиклітинний: на його полюсах розташовані шість гаплоїдних клітин (на одному яйцеклітина і дві синергіди, які її супроводжують, а на іншому – три клітини антиподи. В центрі розміщена клітина з двома гаплоїдними ядрами, які згодом зливаються і утворюють вторинне диплоїдне ядро. Один із сперміїв, які через пилкову трубку проникають до зародкового мішка, зливається із яйцеклітиною, утворюючи зиготу. Другий спермій зливається з диплоїдним ядром центральної клітини, з якої потім розвивається поживна тканина – ендосперм. Через те, що це по суті два різних процеси, запліднення у рослин назване подвійним.

Біологічне значення заплідненняполягає у відновленні хромосомного набору певного виду. У заплідненій яйцеклітині у кожній парі гомологічних хромосом одна з них – батьківська, інша – материнська, тому новий організм несе в собі ознаки обох батьків, що збільшує комбінативну мінливість. Цьому також сприяє процес мейозу (кон’югація і кросинговер хромосом). У рослин утворення ендосперма прискорює дозрівання насіння.

У 18 ст. в Англії вперше було здійснене штучне запліднення жінки. Р.Едвардс одержав живу яйцеклітину людини і здійснив штучне запліднення у пробівці, забезпечив розвиток зиготи на ранніх стадіях, а потім пересадив його у матку жінки. Після виношування народилася здорова людина. У тварин штучне запліднення широко використовують у селекції для одержання потомства з цінними спадковими ознаками. Можливості штучного запліднення розширилися, коли були створені банки сперми. У 1950р. вперше було знайдено спосіб заморожування сперми у рідкому азоті. Використання штучного запліднення прискорює селекцію, дає можливість одержати велику кількість потомства із потрібними ознаками (за одне штучне запліднення від однієї корови можна одержати до 15 придатних для пересадки зигот).

 

Онтогенез –індивідуальний розвиток особини від її народження до смерті.

Термін запропонував Е.Геккель у 1866р. У різних груп організмів онтогенез має свої особливості, тривалість онтогенезу теж різна: у деяких водоростей кілька годин, у секвої 3 тис. років, деякі види черепах – 150 років, білуга – 100 років, річковий рак – 20 років.

У тварин онтогенез ділиться на ембріональний і постембріональний періоди.

Ембріональний період –час, коли новий організм розвивається всередині материнського організму або всередині яйця, насінини і завершується народженням, вилупленням або проростанням (зародковий).

Постембріональний період – час від моменту народження до моменту набуття організмом здатності до розмноження (післязародковий).

У деяких (комахи-одноденки, лососеві риби кета, горбуша) смерть наступає відразу після розмноження, а більшості (хребетні, рак, комахи, павукоподібні, молюски, багаторічні рослини) у постембріональному періоді виділяють: період статевої зрілості і період старіння (знижується рівень обміну речовин, відбуваються необоротні зміни і наступає смерть).

 

У вищих рослин всі етапи онтогенезу відрізняються від тваринних. Їхня зигота внаслідок поділу утворює зародкову меристему, з якої формується зародок. Він складається із зародкового корінця і пагона, який несе зародкові листочки (сім’ядолі). На верхівці зародкового пагона розташована твірна тканина (брунечка). Проростаючи, ці структури дають початок відповідним органам дорослої рослини.

У вищих спорових рослин зародок розвивається із зиготи, захищеної стінками архегонія.

У голонасінних і покритонасінних зародок є складовою частиною насінини, яка вкрита шкіркою і містить запас поживних речовин, а насіння формується після запліднення з насінного зачатка.

 

Ембріональний розвиток у тваринскладається із 5 етапів:

1)зигота –клітина з диплоїдним набором хромосом.

2)Дробіння –ряд послідовних мітотичних поділів зиготи або партеногенетичної яйцеклітини, під час яких утворені клітини (бластомери) в інтерфазі не ростуть і тому їхні розміри зменшуються після кожного поділу.

Борозни дробіння –лінії, які розділяють бластомери.

Дробіння може бути:

а)повне (зигота ділиться повністю, у ній невелика кількість запасних речовин – жовтка, розподілених рівномірно, у кишковопорожнинних, плацентарних ссавців), яке може бути рівномірним (утворені клітини мають приблизно однакові розміри – морські їжаки, ланцетник, плацентарні ссавцці) і нерівномірним (після кожного поділу виникають великі і малі бластомери, у молюсків).

Б)неповне (якщо багато жовтка, ділиться не всч зигота, а певна частина, у птахів, плазунів цитоплазма з ядром сконцентрована на одному з полюсів яйцеклітини у вигляді зародкового диска, який і дробиться).

Бластула –одношаровий зародок, порожнистий утвір різної форми, стінки якого складаються з одного шару бластомерів).

Морула –утвір без порожнини (у кишковопорожнинних, плоских червів, членистоногих, більшості ссавців), утворюється внаслідок дробіння (а не бластула).

3)Гаструляція –процес формування двошарового зародка – гаструли.

Гаструлу вперше описав український вчений О.О.Ковалевський, який назвав її “кишковою личинкою”, а термін пізніше ввів Геккель.

Утворення гаструли відбувається різними шляхами:

А)вгинання (інвагінації) –частина бластодерми вгинається всередину бластули і утворюється двошаровий зародок, шари клітин якого (ектодерма і ендодерма) називаються зародковими листками).Із них потім виникають всі тканини і органи. На місці вгинання виникає первинний рот,який веде у замкнену порожнину первинної кишки.Між екто- і ендодермою зостаються залишки порожнини бластули.

Б)заповзання (імміграцції) –перміщення частини бластомерів у порожнину бластули, де вони згодом утворюють внутрішній зародковий листок – ендодерму.

В)обростання

Г)розшарування

На цьому етапі завершується ембріогенез кишковопорожнинних.

4)формування мезодерми (3 зародкового листка) – у більшості безхребетних дві чи кілька клітин зародка переміщуються у простір між екто- і ендодермою, розміщуються по боках первинного рота, кілька разів діляться і утворюють мезодерму. В інших вп’ячуються бічні вирости стінки первинної кишки, відокремлюються, утворюють замкнені мішки, з яких і формується мезодерма.

 

Гістогенез –сукупність процесів, які забезпечують формування, існування, відтворення різних тканин. У рослин всі типи тканин утворюються із твірної меристеми, у тварин – із похідних екто-, ендо-, мезодерми. При цьому важливу роль відіграють міжклітинні взаємодії, біологічно активні речовини. У гістогенезі беруть участь такі клітини:

1)стовбурові – дають початок нових клітин при формуванні тканин і органів ( у ссавців із стовбурових клітин кровотворних органів виникають еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, такі клітини здатні до самопідтримання: після поділу материнської лише одна із двох дочірніх диференціюється, а друга залишається стовбуровою).

2)напівстовбурові – клітини-попередники, здатні до поділу.

3)диференційовані – дозрілі, не здатні до поділу.

Диференціація –виникнення відмін у будові і функціях клітин, тканин, органів під час онтогенезу.

Органогенез –процес формування зачатків органів та їх подальшої диференціації у ході онтогенезу, відбувається одночасно із гістогенезом. В органогенезі і гістогенезі хордових виділяють фази:

1)фаза нейруляції –утворення нервової трубки і хорди, зародок на цій фазі називається нейрулою. Нейруляція відбувається після утворення мезодерми: розпочинається з потовщення ділянки ектодерми на спинному боці зародка, яка перетворюється на нервову пластинку, згодом боки нервової пластинки підіймаються і утворюють нервові валики,а між нимим виникає рівчачок – майбутня порожнина нервової системи. Валики з’єднуються на спинному боці і нервова пластинка перетворюється на нервову трубку. Ектодерма зростається над нервовою трубкою і дає початок покривному епітелію.Розширений передній кінець нервової трубки поділяється згодом на 5 первинних мозкових пухирців, які відповідають відділам головного мозку. Від відділу, що відповідає майбутньому проміжному мозку, в обидва боки вип’ячуються очні пухирці, з яких розвиваються очі. Наприкінці фази зародок набуває плану будови дорослого організму: під нервовою трубкою міститься хорда, під нею – кишечник. У дорослому стані хорда замінюється на скелет.

2)фаза формування інших органів :

із ектодерми виникають органи чуттів, епідерміс шкіри, шкірні залози, передня і задня кишки, зябра земноводних.

Із ендодерми – епітелій середньої кишки, печінка, підшлункова залоза, плавальний міхур, легені, щитовидна залоза.

Із мезодерми – зачатки скелета, мускулатури, кровоносна, статева, видільна системи, сполучнотканинні шари шкіри.

За нормальних умов розвитку органогенез і гістогенез узгоджені за місцем і часом, тому що зачатки одних органів розвиваються під впливом взаємодій із зачатками інших, які заклалися раніше (ембріональна індукція). Розвиток зародка – це ланцюг взаємодій між його частинами. Проводили експерименти: ділянку гаструли земноводних, розташовану над верхньою губою первинного рота, з якої в майбутньому мала утворюватися спинна частина первинної кишки, пересадили іншому зародку на тій самій стадії на черевний бік (з цієї ділянки мав розвиватися епітелій). Згодом пересаджена ділянка дала початок хорді і мезодермі і поступово на черевному боці зародка-хазяїна утворився додатковий зародок, який сполучався з ним своєю черевною частиною. Явище взаємодії вивчене ще недостатньо.

На розвиток зародка людини шкідливий вплив має алкоголь, нікотин. Болгарський медик Г.Єфімов у своїх дослідженнях показав, що від 23 хронічних алкоголіків народилося 15 мертвонароджених і 8 потвор. Встановлено, що більшість вад розвитку дитини формуються в перші три місяці, коли проходить закладка органів (на 4-8 тижнях формується череп, на 4-6 – серцевий м’яз). Якщо жінка в період вагітності вживає спиртне, то може виникнути мікроцефалія (недорозвиненість черепа і головного мозку), паталогія серця і інших органів. Є також дані про те, що нікотин має пряму токсичну дію на вегетативну симпатичну нервову систему, нікотин проникає в тканини плоду через 5 хв. Після затяжки. Якщо жінка палить, то в організм плоду кожну хвилину потрапляє приблизно 18% нікотину, а виділяється 10%, тобто у крові ембріону проходить нагромадження нікотину, що призводить до абортів чи метрвонароджень.

 

Постембріональний розвиток –час, коли організм росте, диференціюються деякі його органи (статеві залози). Він може бути:

1)прямий –народжена тварина загалом нагадує дорослу. Відбувається внаслідок ембріонізації –явища, коли ембріональний період продовжується завдяки живленню ембріона ресурсами материнського організму (плацентарні ссавці) або запасними поживними речовинами яйця (плазуни, птахи). Значення:зменшення вразливості народжених тварин зовнішніми факторами. Прямий розвиток може бути:

а)справжнім живонародженням –у плацентарних ссавців, сумчастих, акул, скорпіонів, одна із зародкових оболонок зростається з маткою так, що через кров матері до зародка надходять кисень, поживні речовини, виводяться продукти життєдіяльності, вуглекислий газ.

Б)яйцеживонародження – зародок розвивається за рахунок поживних речовин яйця всередині материнського організму і звільняється від оболонок у жіночих статевих ходах (змії, деякі ящірки, рибки гуппі, меченосці).

В)яйценародження –зародок розвивається у яйці поза материнським організмом (плазуни, птахи, членистоногі).

2)Непрямий розвиток (метаморфоз) –глибокі структурні зміни організму, завдяки яким личинка перетворюється на дорослу особину. Є метаморфоз з неповним перетворенням: фаза яйця, личинки, дорослої особини (імаго) – у клопів, бабок, тарганів, прямокрилих і з повним перетворенням:фаза яйця, личинки, лялечки, імаго – у метеликів, жуків, блох, перетинчастокрилих.

Непрямий розвиток властивий для багатьох кишкопорожнинних, плоских, круглих, кільчастих червів, комах, багатоніжок, кліщів, молюсків, кісткових риб, земноводних. Значення:забезпечує кілька важливих функцій, які сприяють існуванню виду:

А)живильна –у комах живильною фазою є личинка (гусінь метеликів збільшує свою масу в 10 тис. разів), дорослі особини не ростуть і живляться для підтримання обміну речовин чи розвитку статевих клітин, деякі взагалі не їдять (оводи, шовкопряд).

Б)раціональне використання ресурсів –різні фази розвитку розділені просторово і трофічно, так тварини уникають надмірного зростання густоти популяцій, що могло б призвести до виснаження ресурсів.

В)розселювальна –личинки багатьох тварин, які ведуть малорухливий або прикріплений спосіб, здатні вітром чи течією розселюватися, сприяючи поширенню виду (губки, молюски, коралові поліпи).

Г)забезпечення зараження хазяїв –в організм хазяїна різними шляхами потрапляють яйця або личинки паразитичних організмів, які потім мігрують до певних органів, де і завершують сві1й розвиток.

 

Ріст –поступове збільшення маси і розмірів організму завдяки переважанню пластичного обміну над енергетичним.

Обмежений ріст –особина припиняє ріст, досягши певних розмірів, набувши здатності до розмноження (ссавці, птахи, одноклітинні).

Необмежений ріст –збільшення маси і розмірів до смерті (вищі рослини, водорості, гриби, кільчасті черви, молюски, плазуни, риби).

Безперервний ріст –організм збільшується поступово до певних розмірів або до смерті

Періодичний ріст –періоди росту чергуються з періодами припинення (явище линяння у ракоподібних, комах, впадання у сплячку, дія на рослини хімічними сполуками).

Ріст особини залежить від спадково визначених закономірностей та зовнішніх чинників, у тварин ріст регулюється гормонами і нейрогормонами, у рослин фітогормонами.

Регенерація –процеси відновлення організмом втрачених або пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму з певної частини.

Регенерація лежить в основі вегетативного розмноження, завдяки їй постійно змінюються клітини і тканини (кров, епітелій). У примітивних організмів губок описані випадки, коли цілісність відновлювалася з розтертої клітинної маси, у поліпів – з 1/200 частини, у війчастих червів – з 1/100. У хребетних регенерація є у хвостатих земноводних. У ссавців, людини, птахів зберігається лише здатність до загоєння ран, зростання кісток. У рослин регенерація відбувається за рахунок фітогормонів і твірної тканини.