Землеустрій та землевпорядний процес


ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ТА ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

РОЗДІЛ 23

 

Поняття та зміст землеустрою. Основними цілями землеустрою є організація раціонального використання земель у всіх галузях народного господарства, їх перерозподіл, реорганізація системи землеволодіння і землекористування, створення сприятливого навколишнього середовища, підтримка екологічно сталих ландшафтів і охорона земель. Згідно ст. 181 Земельного кодексу землеустрій являє собою сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до ст. 184 Земельного кодексу, землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею; складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охороні земель; проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень землеволодінь і землекористувань являє собою технічні дії з перенесення та закріплення на місцевості меж населених пунктів, районів, областей та інших утворень. Правовою і технічною підставою для виконання зазначених дій є генеральний план населеного пункту (міста, селища) або проект землеустрою (для сільських населених пунктів). Основні точки меж закріплюються на місцевості спеціальними знаками або провадиться опис проходження меж у натурі. Усі матеріали перенесення меж у натуру оформляються в спеціальну землевпорядну справу.

Розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель здійснюється на підставі нормативних актів, які видаються Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Президентом, місцевими органами державної влади, а також Держкомземом. Прогнози і генеральні схеми складаються на довгострокову перспективу (15-25 років) і передбачають вирішення найбільш важливих соціально-економічних та технічних завдань з організації раціонального і ефективного використання та охорони земельних ресурсів. Так, відповідно до Основних напрямків державної політики України у галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачене продовження виконання Національної програми охорони земель на період до 2010 року.

Ґрунтуючись на принципах заключних документів Конференції ООН з розвитку населених пунктів (ХАБИТАТ-ІІ) відповідних рекомендаціях Європейської економічної комісії ООН і Ради Європи, в Україні була прийнята Генеральна схема планування території. Вона визначила пріоритети і концептуальні рішення планування та використання території країни, удосконалювання систем розселення і забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі. Крім того, передбачені підготовка і впровадження регіональних схем збереження та відновлення земельних ресурсів, здійснення землеустрою територій з урахуванням сформованих екологічних, економічних, географічних, історичних та демографічних особливостей регіонів, створення державної системи управління якістю земельних ресурсів тощо. Регіональні прогнози і схеми, які розробляються на основі загальнодержавних прогнозів і генеральних схем, підлягають затвердженню відповідними органами виконавчої влади у встановленому порядку.

Складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень передують складанню довгострокових прогнозних або середньострокових передпланових документів, які забезпечують наукове обґрунтування раціональної експлуатації і охорони земельних ресурсів. Надалі ці схеми стають основою для складання міжгосподарського і внутрішньогосподарського землеустрою, різних передпроектних та проектних інженерних розробок.

Обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами. Ці території складають природно-заповідний фонд країни, який знаходиться під особливою охороною держави. Обґрунтування створення та розміщення територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, здійснюється органами Мінекоресурсів та Держкомзему. Вони проводять спеціальні обстеження, розробляють основні ознаки і параметри обмежень або заборон господарської експлуатації земель, що включаються до складу таких територій.

Складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових здійснюються при наданні та вилученні земель, виділенні орендованих ділянок, відведенні угідь для фермерських господарств, а також при реорганізації сільськогосподарських підприємств у зв'язку з проведенням земельної реформи. В ході цих дій усуваються недоліки землеволодінь і землекористувань (черезсмужжя, далекоземелля, вкраплювання, вклинювання тощо).

Складання проектів відведення земельних ділянок. Відведення земельної ділянки являє собою землевпорядну дію, спрямовану на реалізацію розпорядницьких актів компетентних державних органів (постанов, розпоряджень, наказів, рішень) про встановлення (у випадку відведення) або припинення (при вилученні) права власності, землеволодіння, землекористування шляхом перенесення і закріплення меж ділянки в натурі. Відведення земель - відокремлення даної ділянки від всіх інших, в результаті чого визначаються конкретні межі об'єктів права власності, землеволодіння, або землекористування оренди.

Проекти землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, впорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель можуть бути складовою частиною проектів міжгосподарського та внутрішньогосподарського землеустрою, а також самостійним проектним заходом, який здійснюється на основі заяв зацікавлених осіб або у складі матеріалів по наданню земель для державних чи суспільних потреб. Їх розробці передує проведення спеціальних обстежень територій з метою встановлення конкретних екологічних і економічних характеристик земель та заходів і умов щодо їх належного використання і охороні. Матеріали проектів погоджуються з органами, які займаються питаннями екології і природних ресурсів та передаються замовнику.

Авторський нагляд за виконанням проектів з використання та охорони земель являє собою здійснення авторами проекту контрольних функцій протягом всього періоду виконання землевпорядних дій з метою забезпечення відповідності інженерно-технічних та техніко-економічних показників введеного в експлуатацію об'єкта показникам, передбаченим проектами.

Проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель є особливим видом землевпорядних дій, що носять підготовчий характер. Їх метою є вивчення умов та підготовка необхідної інформації для здійснення запланованих заходів. Порядок проведення даних робіт та умови використання з цією метою земельних ділянок встановлені у ст. 97 Земельного кодексу. Правовою підставою для проведення зазначених робіт є рішення органів виконавчої влади за місцезнаходженням земель, на яких здійснюються роботи.

Земельні ділянки для проведення розвідувальних робіт у власників землі та землекористувачів не вилучаються. Строки початку і місце проведення розвідувальних робіт погоджуються з власниками землі і землекористувачами, а у випадку недосягнення згоди визначаються відповідним органом місцевої виконавчої влади.

У спеціальній літературі виділяється три взаємозалежних аспекти землеустрою: економічний, юридичний і технічний. Економічний аспект полягає в організації використання землі як засобу виробництва. Юридична сторона землеустрою відображає адекватність здійснення права власності на землю і права землекористування. Технічний аспект землеустрою виражається в проведенні проектно-розвідувальних, знімальних та обстежувальних робіт[1].

Загальне управління землевпорядними роботами здійснює Держкомзем. Землеустрій проводиться за рахунок коштів державного, республіканського (Автономної Республіки Крим) і місцевого бюджетів. Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може провадитися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та приватнопідприємницькими організаціями, які мають відповідні ліцензії.