Законодавство України з питань цивільного захисту (ЦЗ) населення в умовах надзвичайних ситуацій (НС).
Вступ.
План
Вступ.
1. Законодавство України з питань цивільного захисту (ЦЗ) населення в умовах надзвичайних ситуацій (НС).
2. Мета і завдання ЦЗ.
3. Організаційна структура ЦЗ України.
Мета заняття:Ознайомити студентів з загальною організацією структури системи цивільного захисту (ЦЗ) України, її роллю і місцем з питань забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях (НС), а також з порядком вивчення дисципліни.
Література:
1.Закон України „ Про правові засади цивільного захисту” № 1859 – IV, від 26.06 2004 р.
2.Указ Президента України № 47 від 27. 01. 2003 р.
3.Шоботов В. М. „ Цивільна оборона” 2004 р.
Останні роки XX століття та початок XXI увійшли в історію України низкою катастроф техногенного та природного характеру.
Вихід з цього становища полягає в реалізації комплексу заходів, що спрямовані на мобілізацію державних структур, громадськості з метою створення відповідних органів з підготовки поведінки людей у надзвичайних ситуаціях (НС), відповідних людських та матеріально – технічних ресурсів для дій у НС. Для цього необхідно змінити мислення та поведінку людей.
Враховуючи це, керівництво державою було змушене прийняти рішення про зміну пріоритету стосовно призначення ЦО у воєнний час, на захист населення від наслідків НС техногенного і природного характеру.
На території України, і Полтавській області зокрема, розміщена велика кількість об’єктів, що є потенційно небезпечними на випадок аварії, катастроф. Це кременчуцька ГЕС, підприємства нафтової, газової, хімічної промисловості. Тому організація безпеки і захисту населення України, об’єктів економіки і національного надбання держави повинна розглядатися, як невід’ємна частина державного будівництва, як найважливіша функція центральних органів виконавчої влади, місцевих, державних адміністрацій і виконавчих органів влади.
Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо у загальнодержавному масштабі не буде вирішене питання захисту населення, об’єктів економіки, тощо. Зрозуміло, що саме тому перед владою постало питання про створення єдиної системи цивільного захисту.
Функціонування на території Країни великої кількості об’єктів підвищеної небезпеки, різко посилює вірогідність виникнення великих техногенних катастроф, аварій, провокує негативну дію небезпечних природних явищ. Тому указом Президента України № 47 від 27 січня 2003 року державну пожежну охорону передано з Міністерства внутрішніх справ до складу МНС.
Президент України в Указі № 1040 від 15 серпня 2003 року визначив створення невійськової служби з рятувальними та пожежними функціями, яка повинна замінити війська ЦО і сили пожежної охорони, що повинно призвести до більш ефективних їх дій .
Справа в тому. що війська ЦО за своєю чисельністю, оснащенням в останні часи, розташуванням і мобільністю стали неадекватними потребам України, так як за весь період строкової служби неможливо підготувати кваліфікованого рятувальника .
Це зможуть зробити і інші підрозділи:
- Академія пожежної безпеки України;
- Львівський інститут пожежної безпеки;
- Черкаський інститут пожежної безпеки;
- Вінницьке училище професійної підготовки працівників державної пожежної охорони;
- Український НД і І пожежної безпеки.
Тобто дуже достатня кількість закладів.
Таким чином з метою наближенням до світових стандартів, держава від назви „ Цивільна оборона” перейшла до назви „ Цивільний захист”, що відповідно міняє діяльність системи ЦО. Назва служби нової системи відповідає рекомендаціям Міжнародної організації ЦО і конвенції щодо надання допомоги у сфері цивільного захисту, яку Україна підписала в 2000 році. Це означає: „Служба цивільного захисту” представляє структуру, або будь – яку державну організацію що створена для боротьби з наслідками, що виникли в умовах НС.
Правова основа цивільного захисту:
1. Конституція України (основний закон);
1. Закони України:
– «Про цивільну оборону України»;
– «Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру»;
– «Про правові засади цивільного захисту»;
– «Про правовий режим надзвичайного стану»;
– «Про аварійно-рятувальні служби»;
– «Про пожежну безпеку»;
– «Про об‘єкти підвищеної небезпеки»;
– «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;
– «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»;
– «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;
– «Про правовий режим територій, що зазнали радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Міжнародні договори України та інші законодавчі акти.
З 1 липня 2013 року наберає чинності «Кодекс цивільного захисту» за яким визнати такими, що втратили чинність, з дня введення його в дію:
1) Закон України "Про Цивільну оборону України" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 14, ст. 124; 1999 р., № 19, ст. 171; 2001 р., № 32, ст. 172; 2004 р., № 19, ст. 259; 2007 р., № 33, ст. 442);
2) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про Цивільну оборону України" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 14, ст. 125);
3) Закон України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 21 із наступними змінами);
4) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 22);
5) Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст. 40);
6) Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 19, ст. 172);
7) Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 4, ст. 25; 2001 р., № 9, ст. 38; 2006 р., № 22, ст. 184; 2009 р., № 9, ст. 117; 2011 р., № 6, ст. 41; із змінами, внесеними Законом України від 5 липня 2012 року № 5081-VI);
8) Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 40, ст. 337; 2004 р., № 19, ст. 259; 2006 р., № 22, ст. 199; 2009 р., № 9, ст. 117);
9) Закон України "Про правові засади цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст. 488; 2005 р., №№ 17-19, ст. 267; 2006 р., № 51, ст. 519; 2007 р., № 33, ст. 442; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78; 2009 р., № 15, ст. 188; 2010 р., № 5, ст. 42; 2011 р., № 34, ст. 343; із змінами, внесеними Законом України від 5 липня 2012 року № 5081-VI).