Методики розрахунку вартості землі

На основі розглянутих методичних підходів формування виробничих витрат, пов'язаних з функціонуванням землі, існує низка конкретних методик визначення цих витрат. Зокрема, в США діє шість таких методик. Федеральний земельний банк користується двома методиками. Перша методика базується на реальній чи номінальній процентній ставці й поточній ринковій вартості землі, друга — на середній вартості врожаю, одержаного з даної земельної ділянки за певний період часу. Дві інші методики ґрунтуються на готівковій орендній платі та її питомій вазі у виручці від реалізації продукції. Ще дві методики поєднують у собі окремі елементи чотирьох попередніх методик, а виробничі витрати повного володіння землею базуються на ціні перепродажу землі.

В економічній літературі західних країн дискутуються питання як методологічного, так і методичного порядку формування виробничих витрат, пов'язаних з функціонуванням земельних ресурсів. Однак на запитання: «Чи доцільно враховувати витрати, пов'язані з функціонуванням землі, у виробничих витратах сільськогосподарських підприємств?» — відповідь дається однозначно ствердна, незважаючи на всі концептуальні і прикладні проблеми.

Міністерство сільського господарства США, наприклад, використовує методику зарахування витрат, пов'язаних з функціонуванням землі, до собівартості продукції, згідно з якою фермерські господарства, які спеціалізуються на виробництві рослинницької продукції, формують ці витрати на принципах користування землею, а ті, що спеціалізуються на тваринництві, — на принципах повного володіння землею.

Земля як основний виробничий ресурс у сільському господарстві пов'язана зі значними первинними інвестиціями, що й визначає рівень відповідних виробничих витрат як похідних від функціонування земельних ресурсів. Період, за який повертають­ся інвестовані кошти (в землю, будівлі, техніку), визначають за формулою

Т=К/І, (8.3)

де Т — період повернення інвестицій; К — обсяг інвестування (капіталовкладення); І— середній дохід від інвестицій за мінусом податку. При цьому вартість (ціну) землі або інвестиції, які потрібно здійснити для її придбання, можна визначити через капіталізацію ренти (r), яка розраховується як різниця між банківським процентом за довгостроковий земельний кредит і відсотком щорічного приросту вартості землі:

r=i-d (8.4)

де i — банківський процент за довгостроковими кредитами; d— відсоток щорічного приросту вартості землі.

Іншим підходом до визначення вартості землі є модифікація доходу від землі, або чиста теперішня вартість інвестицій. Складовими даного підходу є такі:

— визначення прогнозних цін на сільськогосподарську продукцію;

— обчислення планової врожайності культур і продуктивності худоби;

— розрахунок виручки від реалізації продукції;

— визначення виробничих витрат;

— розрахунок валового прибутку;

— встановлення чистого прибутку;

—розрахунок доходу від землі за формулою

,

де Д — дохід від землі; В — виручка від реалізації продукції; ГОВ — готівкові операційні витрати; ПВ — сумарні постійні витрати; І—витрати відшкодування процента на капітал; r — кое­фіцієнт капіталізації.