Інформування найвищого управлінського персоналу та регуляторних та правоохоронних органів.

Відповідальність найвищого управлінського персоналу за виявлені помилки та шахрайство та аудитора за виявлення суттєвих викривлень внаслідок шахрайства

Відповідальність найвищого управлінського персоналу та управлінського персоналу

Основна відповідальність із запобігання та виявлення випадків шахрайства і помилок покладається на найвищий управлінський і управлінський персонал суб’єкта господарювання. Управлінський персонал, під наглядом найвищого управлінського персоналу, повинен приділяти значну увагу попередженню шахрайства. Для цього необхідна культура чесності та етичної поведінки:

· треба задавати відповідний тон;

· створювати і підтримувати високий рівень чесності й етичних якостей;

· уживати заходів для контролю, запобігання і виявлення фактів шахрайства й помилок на підприємстві.

Найвищий управлінський персонал відповідає за: забезпечення цілісності системи обліку та фінансової звітності підприємства; за наявність відповідного контролю (разом з моніторингом ризику); фінансовий контроль; виконання норм чинного законодавства.

Управлінський персонал повинен: створити умови для постійного функціонування систем обліку та внутрішнього контролю, створених для виявлення шахрайства й помилок; підтримувати відповідну політику й процедури; забезпечувати належне й ефективне ведення бізнесу суб’єктом господарювання; Отже, управлінський персонал несе відповідальність за будь-який ризик, що залишається.

При отримані достатньої впевненості аудитор діє у відповідності до принципу професійного скептицизму, розглядає можливість уникнення управлінським персоналом заходів контролю та визнає той факт, що аудиторські процедури, ефективні для виявлення помилок, можуть бути не ефективними для виявлення шахрайства.

 

Якщо аудитор ідентифікував шахрайство або отримав інформацію, що вказує на можливість існування шахрайства, він повинен якнайскоріше проінформувати про це управлінський персонал відповідного рівня.

Визначення того, який рівень управлінського персоналу є відповідним, - це питання професійного судження, на яке впливають такі фактори, як вірогідність змови, природа та розміри підозрюваного шахрайства. Зазвичай відповідним рівнем управлінського персоналу є рівень, на один щабель вище за особу, яка могла скоїти підозрюване шахрайство. Інформування аудитором найвищого управлінського персоналу може бути усним чи письмовим.

Професійний обов’язок аудитора дотримуватись конфіденційності інформації про клієнта може перешкодити наданню інформації щодо шахрайства стороні, що перебуває за межами суб’єкта господарювання замовника. Якщо в результаті викривлення, що є результатом шахрайства чи підозрюваного шахрайства, аудитор стикається з винятковими обставинами, які ставлять під сумнів можливість продовження виконання аудиторської перевірки, аудитор повинен:

o розглянути питання професійної та юридичної відповідальності за обставин, що склались, включаючи те, чи існує вимога до аудитора сповістити про це особу (осіб), які замовили аудит, або, у деяких випадках, регуляторні органи;

o розглянути можливість відмови від виконання завдання;

 

Якщо аудитор відмовляється продовжувати виконувати завдання, йому необхідно:

· обговорити з управлінським персоналом відповідного рівня та найвищим управлінським персоналом відмову аудитора від продовження виконання завдання та причини цієї відмови;

· зважити, чи є професійна або юридична вимога до аудитора сповістити про це особу (осіб), які замовили аудит, або, у деяких випадках, регуляторні органи щодо відмови аудитора від продовження виконання завдання;


Тема 7: "Документальне оформлення процесу проведення аудиту"

 

План

1. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

2. Поняття та класифікація робочої документації.

3. Формування та зміни в аудиторській документації.

4. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання.

5. Концептуальний підхід до розробки внутріфірмових стандартів аудиторської фірми.

 

Тема 7: "Документальне оформлення процесу проведення аудиту"

 

План

1. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

2. Поняття та класифікація робочої документації.

3. Формування та зміни в аудиторській документації.

4. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання.

5.Концептуальний підхід до розробки внутріфірмових стандартів аудиторської фірми.

 

1. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

Відповідно до МСА 230 «Аудиторська документація» аудитор повинен документально оформити інформацію, яка є важливою з погляду формування аудиторських доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторська перевірка виконувалася у відповідності до МСА. Термін «Документація» означає матеріали (робочі документи), підготовлені аудитором (і для аудитора), або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються в нього. Наявність робочих документів з одного боку дозволяє аудитору у разі необхідності захистити сумлінність виконання своїх обов’язків, а з іншого боку, документування процедур аудиторської перевірки створює базу для контролю якості аудиторських перевірок.

МСА 230 зобов’язує аудитора своєчасно підготовляти аудиторську документацію, яка забезпечує: достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку; докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосованих законодавчих та нормативних вимог. Відповідно складена аудиторська документація допомагає: а) планувати і проводити аудиторську перевірку; б) здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи; в) містить аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.

Зокрема, аудиторську документацію використовують для таких цілей як:

· допомога аудиторській групі в плануванні і виконанні аудиторської перевірки;

· допомога членам групи, відповідальним за нагляд, в керуванні роботою аудиторів та нагляді за нею, а також виконанні обов’язків з перевірки якості відповідно до МСА 220 "Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації";

· надання можливості аудиторській групі звітувати про свою роботу;

· збереження запису питань постійної важливості для майбутніх аудиторських перевірок;

· надання можливості досвідченому аудиторові виконувати перевірку та огляд контролю якості відповідно до Міжнародний стандарт контролю якості (далі по тексту МСКЯ) 1 "Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги";

· надання можливості досвідченому аудитору проводити зовнішні перевірки відповідно до застосовних законодавчих, нормативних або інших вимог.

Форма, зміст та обсяг аудиторської документації залежить від таких чинників, як: характер аудиторських процедур, які слід виконати; ідентифіковані ризики суттєвих викривлень; ступень судження, потрібного під час виконання роботи та оцінки її результатів; важливість отриманих аудиторських доказів; характер та обсяг ідентифікованих винятків; потреба документувати висновок або основу для висновку у разі, якщо їх важко визначити, розглядаючи документацію про виконану роботу або отримані аудиторські докази; методологія та використаний інструментарій аудиторської перевірки.

Документуючи характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, аудитор записує: хто виконав аудиторську роботу та дату завершення цієї роботи;хто перевірив виконану аудиторську роботу, дату та обсяг такої перевірки.

2. Поняття та класифікація робочої документації

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів аудиторської документації - робочої та підсумкової.

До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.

З огляду на постійну співпрацю з клієнтом робочі документи слід поділяють на:

· постійні - мають містити інформацію, що стосується, насамперед, перевірки окремих питань, що виникають із року в рік (копії статутних та реєстраційних документів);

· поточні - містять інформацію, що стосується аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

 

Робочий документ Вид папки
Інформація, що стосується правової форми та організаційної структури суб’єкта господарювання Постійна
Копії важливих юридичних документів, угод, протоколів або витяги з них Постійна
Інформація стосовно галузі промисловості, економічного та законодавчого середовища, в якому діє суб’єкт господарювання Постійна
Докази процесу планування, включаючи програми аудиту Поточна
Докази розуміння аудитором системи бухобліку та внутрішнього контролю Поточна
Докази оцінки властивого ризику, ризику контролю та будь-які зміни цих оцінок Поточна
Аналіз операцій і залишків Поточна
Аналіз важливих показників і тенденцій Поточна
Записи про характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур та їх результати Поточна
Докази, що робота асистентів була виконана під наглядом і перевірена Поточна
Копії протоколів спілкування та листування з іншими аудиторами, експертами та третіми сторонами Поточна
Листи з поясненнями управлінського персоналу замовника Поточна
Висновки аудитора із суттєвих аспектів аудиторської перевірки поточна
Копії фінансових звітів та аудиторського висновку Поточна

 

При оформленні робочої документації слід дотримуватися таких вимог:

· на першій сторінці кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки та дата перевірки документації клієнта;

· кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобів", "Аудит порядку і проведення інвентаризації";

· для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр).

· на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його.

Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:

· забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року;

· підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;

· забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;

· служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.