Магнітофони.Пристрої, які виконують магнітне записування і відтворення звуку називаються магнітофонами.

Побутова аудіотехніка.

Радіоприймачі.Радіомовлення – це передача звукових програм для одночасного їх приймання великою кількістю слухачів.

Воно виконується за допомогою передаючих радіоцентрів й приймається радіоприймачами або іншою радіоприймальною апаратурою. Радіопередавач є первинною ланкою радіомовлення, що призначена для перетворення звукових частот (голосу диктора, музики та ін.) і наступної їх передачі в ефір (навколишній повітряний простір).

Другою ланкою радіомовлення є радіоприймач, призначений для приймання радіопрограм, що передаються в ефір, і наступного їх перетворення.

Побутові радіоприймачі класифікують за:

· умовами експлуатації:

- стаціонарні

- переносні.

· за джерелом живлення:

- за живленням від мережі перемінного струму;

- за живленням від мережі постійного струму;

- за змішаним живленням;

- за живленням від автономних джерел струму тощо.

· за особливостями звучання:

- моно фонічна радіоапаратура;

- стереофонічна радіоапаратура.

Основними параметрами радіоприймачів являються:

· Чуйність (здатність радіоприймального

пристрою приймати слабкі сигнали радіостанцій (малопотужних і віддалених)

обробляти їх до нормального звучання. Вимірюється

чуйність в мікровольтах (мкВ) для стаціонарних

радіоприймачів і в мкВ/м – для переносних засобів, що

мають встроєну магнітну антену);

· Селективність( це здатність радіоприймального пристрою визначати корисні (необхідні) сигнали радіостанцій з всієї маси сигналів, що одночасно впливають на антену. Якщо селективність низка, то при прослуховуванні необхідної передачі буде чутно декілька радіостанцій, що буде заважати прослуховуванню. Вимірюється селективність в децибелах (дБ))

· Діапазон приймаючих частот(характеризує область частот, в межах яких можливо радіоприймання для конкретного виду і моделі радіоприймача. Сучасні моделі радіоприймачів мають декілька діапазонів приймаючих частот, в тому числі:

- довгохвильовий хвильовий діапазон – 148,0 – 285,0 кГц або 2027,0 – 1050,0 м;

- середньохвильовий діапазон – 525,0 – 1607,0 кГц або 591,4 -186,7 м;

- короткохвильовий діапазон – 3,95 – 12,1 МГц або 75,9 – 24,8 м;

- ультрахвильовий діапазон – 1 и 2 : відповідно 65,8 – 74,0 МГц або 4,56 – 2,06 м і 100,0 108,0 МГц або 3,0 – 2,78 м ;

· Діапазон відтворюючих частот ( характеризує смугу звукових частот, що відтворюються радіоприймальним пристроєм без перекручування. Чім ширше цій діапазон, тім природне звучання пристрою).

Побутові магнітофони класифікують за:

· Способом розміщення магнітної стрічці:

- на катушечні;

- касетні.

· За умовами експлуатації:

- стаціонарні;

- переносні;

- носимі (плеєри з наушниками).

Основними параметрами магнітофонів являються:

· Відхилення швидкості магнітної стрічці від номінального значення ( характеризує на скільки відсотків може змінюватися швидкість магнітної стрічці в процесі відтворення або записування звуку відносно до номінальної. Відхилення не повинно бути вище ніж 2% );

· Коефіцієнт детонації (характеризує нерівномірність швидкості магнітної стрічці при записування або відтворення звуку При великих коефіцієнтах детонації звук становиться вище або нижче природного. Причиною детонації є низка якість стрічкопротяжного механізму магнітофону);

· Робочий діапазон частот ( це смуга частот звукового спектру, що ефективно записується і відтворюється магнітофоном);

· Відносний рівень перешкод в каналі запису і відтворення (шипіння і фон) ) (характеризує регламентований стандартом припустимий рівень шумів і перешкод в каналі запису і відтворення, при якому може виконуватися прослуховування фонограм);

· Додатковими пристроями, що підвищують зручність і комфорт при користуванні магнітофонів при експлуатації є:

- окрема індикація рівня запису по каналам;