Типы лексических значений слова

Лексика и фразеология в аспекте речевой выразительности.

ЛЕКСИКОГРАФИЯ.

Лексика и фразеология в аспекте речевой выразительности.

Тема 2.4. ЛЕКСИЧЕСКАЯ ВЫРАЗИТЕЛЬНОСТЬ

ЛЕКСИКА И ФРАЗЕОЛОГИЯ

Майстерність Дж. Боккаччо-новеліста

Своєрідність стилю Боккаччо і його внесок у світову літературу полягали у тому, що він був насамперед майстром прози, тоді як Данте і Петрарка уславилися передусім поетичними творами. Творчий доробок письменника різноманітний — сонети, новели, поеми, романи. Своїми творами він поклав початок художньому опису безпосередньої життєвої реальності, суспільного побуту, звичаїв, людських типів, їхньої психології.

Значення творчості письменника полягало у тому, що в центрі його творчого доробку стояла людина з її перевагами і вадами. Причому людина, на відміну від творів Петрарки, розглядалася не тільки через внутрішньє життя, а розкривалася у складних вчинках, громадському житті і завжди вирізнялася життєлюбством. Вперше на сторінках літературних творів з'явилися представники нижчих прошарків суспільства — ремісники, селяни, прислуга. Як зазначав В. Бранка, вони виписані «у всьому їх благородстві, з розумінням і симпатією».

Деякі твори Боккаччо мали великий вплив на письменників наступних поколінь. Поема «Філострато» надихнула Чосера на написання «Троїла і Хрізеїди», близько 2700 рядків якої — майже дослівний переклад із Боккаччо. Поема «Тезвіда» (1338) дала Чосеру сюжет для історії лицаря у «Кентерберійських оповіданнях».

У Польщі про Боккаччо знали ще у XVI ст., коли з'явився «Декамерон» у перекладі і переказах. Тому багато сюжетів з цього роману зустрічалося у польських збірках XVI— XVII ст. Майстерності письменника були властиві такі риси:

• інтерес до долі простої людини;
• розкриття характерів і психології головних героїв;
• описання природи;
• утвердження вічних ідеалів любові, краси й інтелігентності;

змалювання рис доброчинності і вад людського роду

3. Словари по разделу «Лексика и фразеология».

Возможности слова в реализации лексического значения называют типом лексического значения. Выделяют три основных типа лексических значений слова.

1) Прямое, номинативное значение –это непосредственное отражение отношения связи предметов, действий, признаков, явлений окружающего нас мира. Так, глагол жарить ( «приготовлять пищу без воды, подвергая действию пара») сочетается со всеми словами, обозначающими предметы, которые можно подвергать этому действию, например: жарить рыбу, картофель, мясо, грибы и т.п.; не сочетается со словами, которые нельзя жарить: лед, воздух, ветер и т.п.

2)Фразеологически связанное значение – это такое значение, которое реализуется лишь в определенном, установившемся числе словосочетаний, ограничено этим сочетанием, например: карий ,обозначая то же , что и коричневый( темно-коричневый), может сочетаться лишь с отдельными словами- глаза, очи ( не брови, не зубы, не волосы и т.п.) , буланая лошадь – словоупотребление этого слова ограничено обозначением масти лошадей.

2) Синтаксически обусловленное значение – это такое значение, которое реализуется в определенной синтаксической позиции – сказуемого или, реже, обособленного приложения, обращения, например:1. Какой у вас этот прелестный мальчик - просто загляденье. 2.А выручил князь. Молодец!

У большинства слов с синтаксически обусловленным значением есть экспрессивная окрашенность –положительная или отрицательная.

У слова могут быть варианты, т.е. его разновидности, несколько отличающиеся или ударением, или произношением, или грамматической формой, но сохраняющие то же самое лексическое значение, например:

а) фонетические варианты, т.е. слова, несколько по-иному звучащие, но имеющие то же самое лексическое значение, например : галоши – калоши;

б) морфологические варианты , т.е. слова, имеющие некоторые различия в форме, но сохраняющие одинаковое лексическое значение, например: большой зал – большая зала;

в) варианты ударения (акцентологические варианты) `иначе – ин`аче;

г) лексико-семантические варианты: хвойный лес – лес копий (множество поднятых вверх копий).

Наличие у слова нескольких связанных между собой значений ( прямых и переносных) называются многозначностью слова или полисемией

( от греческого poli много и sema- знак), часто развивающейся в результате видоизменения первоначального значения слова.