Основні етапи розвитку світового ринку товарів та послуг.

Так, ринок – це спосіб чи механізм реалізації і придбання товарів і послуг, в якому приймають участь продавці і покупці, тобто вони представляють собою систему співвідношення попиту і пропозиції різних власників. Отже, ринок – це вартісна система обміну різними продуктами праці. Зазвичай, під ринком розуміють місце, де продаються і купуються товари. В дійсності ринок не зводиться до місця. Ринок це не місце, а визначений механізм товарного виробництва.

Виникнення і становлення ринку обумовлене розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва. Із розвитком товарного виробництва розвивається і ринок – спосіб обміну продуктів, які передбачені для продажу, а не для споживання самими виробниками.

При рабовласницькому ладі товарне виробництво і товарооборот всередині окремих країн були розвинуті слабо. У відповідності з тим на зовнішній ринок відправлялась лише незначна частина продукції. І вже таки при рабовласницькому ладі виник світовий ринок. В той час він мав внутріконтинентальний масштаб. Фінікія, Древній Єгипет, Греція, Рим вели торгівлю як між собою, так і з багатьма містами Середземномор’я і Чорномор’я.

при феодалізмі стародавній світовий внутріконтинентальний ринок переріс у міжконтинентальний. Венеція і Генуя вели торгівлю як з феодальними країнами Європи, так і з Єгиптом і країнами Сходу. Подорож Васко да Гами з’єднала два регіональні міжнародні ринки, а відкриття Америки Колумбом і навколосвітня подорож Магеллана з’єднали всі регіональні ринки в один ланцюг. Так що світовий ринок виник не в ХІХ столітті, а значно раніше. Звичайно, міцність його була слабка, а масштаби невеликі, але все ж таки він існував.

Основними постачальниками на зовнішній ринок були феодали і ремісники. Саме тому товарний ринок, який утворився в епоху феодалізму за своїм соціально-економічним змістом був ремісничо-феодальним.

Спосіб обміну продуктами праці як товарами в кінці епохи феодалізму почав розвиватися під впливом виникнення капіталістичних підприємств, відокремлення промисловості від землеробства, спеціалізації сільського господарства в різних районах по виробництву конкретних товарів, розчленовування промислового виробництва на все більше число галузей.

В умовах розвитку капіталістичного товарного виробництва кожна із галузей промисловості та сільського господарства поступово стає ринком одна для одної .Диференціація виробництва на спеціалізовані галузі являє собою процес розширення суспільного поділу праці. Коли ж процес спеціалізації капіталістичного виробництва виходить за межі окремих країн, тоді вона доповнюється міжнародним обміном і на тій основі розвивається новий світовий ринок. Таким чином, світовий ринок являє собою сукупність ринків окремих країн, які пов’язані між собою товарообміном.

Варто зазначити, що вирішальний вплив на формування єдиних національних ринків, а потім і на подальший розвиток світового міжконтинентального ринку здійснила могутня капіталістична промисловість. В результаті промислового перевороту. Який стався в Англії в кінці XVIII століття, а потім на протязі ХІХ століття і в інших країнах Європи і Америки, почала швидко розвиватися велика промисловість, що і прискорило формування національних ринків і спричинило утворення світового капіталістичного ринку. Ця творча роль промисловості зумовлена рядом обставин.

По-перше, капіталістичному виробнику притаманне прагнення до отримання високої норми прибутку. Підприємці, які не задовольнялися існуючим рівнем прибутку, шукали оптимальних умов реалізації своєї продукції за межами своєї країни. І не випадково, ХІХ століття стало часом політичного поділу світу між могутніми промисловими країнами. Крім політичних інтересів, уряди цих країн забезпечували своїм підприємцям високодоходні ринки збуту їх продукції. Таким шляхом розширюються економічні зв’язки одних країн з іншими.

По-друге, на відміну від ремесла і мануфактури могутня машинна промисловість дає можливість виробляти великі партії товарів для продажі. У погоні за масою прибутку підприємці прагнуть розширити продаж своїх товарів не лише в країні, але й за кордоном. Це також приводить до розширення зовнішньої торгівлі, тобто до розвитку ємності світового ринку.

По-третє, погоня за прибутком в країні відбувається в умовах гострої конкурентної боротьби між підприємцями. З ціллю отримання високих прибутків окремі галузі розширюють об’єм виробництва за межі потреб інших національних галузей, які служать для них ринком збуту. Ця нерівномірність росту різних національних галузей впливає на стан внутрішнього ринку. Ті галузі, які у своєму розвитку випереджають технологічно пов’язані з ними інші галузі, прагнуть реалізувати свою продукцію на зовнішніх ринках.