Тема 1. Потенціал національної економіки

Мета теми: сформувати знання у студента щодо потенціалу національної економіки та його складових.

Основні терміни і поняття теми: національна економіка, структура та типи, основні риси потенціалу, національне багатство, людський, технічний, природно-ресурсний потенціал, національне майно, основний та оборотний капітал, фонди сфери нематеріального виробництва, нематеріальне багатство, індекс людського розвитку.

Зміст теми:

Національна економіка – велика, складна система, що включає в себе комплекс взаємодіючих об‘єктивних та суб‘єктивних компонентів.

Дисципліна "Національна економіка" вивчає економіку як цілісну систему, яка функціонує на основі певних відносин, що забезпечують її рівновагу і сталий розвиток.

Предметом дисципліни є механізм функціонування національної економіки, зв‘язки та відносини між її елементами.

Мета навчальної дисципліни – дати студентам теоретичні знання та практичні навички з питань механізму функціонування національної економіки в умовах ринкових відносин. При цьому в сфері уваги перебувають причинно-наслідкові зв‘язки в економіці, що знаходять своє відображення через такі категорії, як сукупний попит і пропозиція, інфляція, сукупні видатки і ВВП, зайнятість та безробіття, державний бюджет, платіжний баланс тощо.

Особливого значення набуває з‘ясування ролі інструментів аналізу національної економіки, а саме: прогнозування і програмування.

Формування і функціонування національної економіки регламентується конституцією держави і створеними на її основі законами, що регламентують господарську діяльність загалом і діяльність сфер, галузей, регіонів.

Національна економіка – конституційно, економічно та організаційно єдина система взаємопов‘язаних галузей і сфер діяльності людей, що характеризуються відповідною пропорційністю, взаємозумовленим розміщенням на обмеженій державними кордонами території.

Сучасну національну економіку, характеризують такі групи ознак:

- ознаки національного суверенітету;

- ресурсно-виробничі;

- господарсько – організуючі;

- товарообмінні.

Ознаки є показниками самоорганізації суспільства, зокрема, щодо державотворення, економічної системи, економічної і соціальної політики та ін. Структура і динаміка виробництва, товарообмін на внутрішньому і зовнішньому ринках, бюджет країни і доходи населення – головні критерії, за якими оцінюють стан самодостатності національної економіки.

Розвиток матеріального і нематеріального виробництва сприяє зростанню національного багатства країни. Воно включає людський, фізичний і природний капітал. Найбільш вагому і вимірювану частину національного багатства складає національне майно, що має достатньо складну структуру, основний і оборотний капітал, фонди сфери нематеріального виробництва, майно домашніх господарств, запаси і резерви споживчих благ.

Структура і якість елементів національного багатства – суттєвий чинник розвитку національного виробництва, зростання ВВП, поліпшення умов життя людей.

Національне багатство тісно пов‘язане із доходом націй, адже нагромаджувана частина останнього поповнює багатство нації, саме ж багатство є підґрунтям зростання національного доходу.

Могутнім чинником зростання національного доходу служить виробничий фонд, який визначає потенціал нації.

Національне багатство – це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених нацією за всю її історію.

Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність нації, потенціал її наступного соціально – економічного розвитку.

Визначення еволюції наукового розуміння терміна потенціал дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов‘язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у 20-ті роки минулого століття.

Потенціал означає наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний трудовий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах. Трактування терміну потенціал в економіці науковцями різним, але, на наш погляд, найбільш вірогідним є наступне.

Потенціал – це засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв‘язання певної задачі.

Розвиток суспільного виробництва багато в чому визначається обсягом, структурою та технічним рівнем економічного потенціалу країни. Розрізняють два типи розширеного відтворення економічного потенціалу: інтенсивний та екстенсивний.

Перший тип передбачає розширення його обсягів за рахунок основного капіталу, робочої сили, матеріальних витрат. Екстенсивний шлях розвитку економіки має витратний характер. Нині його можливості вичерпано. Для оздоровлення економіки потрібно перейти до інтенсивного типу відтворення, його головна ознака – підвищення ефективності виробничих факторів на засадах науково – технічного прогресу.

Жоден з цих типів відтворення на практиці не існує в чистому вигляді. У реальному житті, як правило, переважає один із зазначених типів.

За останню третину минулого сторіччя одночасно в кількох зарубіжних країнах почала поступово розвиватися та формуватися нова концепція людського потенціалу. Розуміння того, що люди і їх розвиток є найважливішою сферою суспільного прогресу почало набувати все більшого розповсюдження та підтримки у соціальних та економічних дослідженнях, і поступово матеріалізувалося у програмах національного розвитку.

Ідея концепції людського розвитку полягає у тому, що акцент розвитку переноситься зі збільшення виробництва ВВП на людських капітал.

Проблема трансформації людського потенціалу в людський капітал в Україні тісно пов‘язана з можливостями і темпами формування майбутнього суспільства, яке, з одного боку створює попит на певну якість і структуру робочої сили, з іншого – перетворює гуманітарний капітал, нові технології та інформацію на основний ресурс розвитку.