Регуляція масової політичної поведінки

Роль засобів масової інформації у політичних кампаніях

Політична кампанія – система дій, розрахованих на досягнення певної політичної мети. Типи політичних кампаній ( згідно з метою їх проведення ):
1. Виборча кампанія;
2. Дискредитаційна кампанія;
3. Партійна кампанія;
4. Кампанія протесту (підтримки );
ЗМІ – установи, створені для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітної інформації будь-кому.
Характерні риси ЗМІ:
1. Публічність;
2. Використання спеціальної апаратури;
3. Відокремлення у просторі і часі комунікатора від споживача інформації;
4. Однонаправленість подачі інформації;
5. Випадковий та нестабільний характер аудиторії;
Риси ЗМІ дозволяють їх активно використовувати під час проведення політичних кампаній з метою завоювання підтримки громадськості.
Використання ЗМІ у політичних кампаніях:
І. Радіо:
- переваги ( максимальна оперативність, простота формування і розповсюдження інформаційних повідомлень );
- недоліки ( утруднення сприйняття інформації лише “на слух”, непостійна аудиторія радіослухачів );
- рекомендації ( постійне повторення у радіоповідомленні ключових моментів );
ІІ. Телебачення:
- переваги ( наявність рухомого відеоряду, емоційна сила, створення “ефекту присутності”);
- недоліки ( нижчий рівень оперативності, меньша доступність для поширення інформації )
ІІІ. Друковані ЗМІ:
- переваги ( аналітичність, стабільна аудиторія, можливість “зайвий раз перечитати повідомлення”;
- недоліки ( обмеженість аудиторії, низька емоційність );
Фактори успішності використання ЗМІ у політичній кампанії ( Г. Г. Почепцов ):
1. Вдала назва ( створення символічного боку кампанії );
2. Візуальний ряд;
3. Видовишність, короткість;
4. Слоган;
5. Відповідність форми інтересам виборців;
6. Простота;
7. Ідентифікація з цільовою аудиторією;
8. Ідентифікація з комунікативними форматами відкритості;
Засоби управління новинами ( Г. Г. Почепцов, на основі американського досвіду ):
1. Планувати наперед;
2. Знаходитись у наступі;
3. Контролювати потік інформації;
4. Обмежувати доступ журналістів;
5. Говорити про проблеми, про які Ви бажаєте говорити;
6. Говорити “ в один голос “;
7. Повторювати повідомлення багаторазово;
Необхідно приймати до уваги груповий характер обрання людьми тої чи іншої позиції ( в рамках сім’ї, колективу, церкви ) та наявність т. зв. “лідерів думок” – людей, котрі, одержуючи інформацію з різних джерел, доносять її до свого найближчого оточення. Ефективна політична кампанія через ЗМІ має завоювати підтримку насамперед цих верств.

Масові утворення людей:
І. Публіка ( таке масове утворення, в основі якого лежать раціональні чинники, і поведінка якого є більш передбачуваною ).
ІІ. Натовп ( Таке масове утворення, яке є активною соціальною одиницею, і в основі якого – скупчення людей, їх фізичний контакт на обмеженому просторі ). Характеристики стану натовпу:
1. Стихійність;
2. Мінливість;
3. Нестабільність;
Особливості психології великої маси людей ( за Зімічевим ):
1. У юрбі відбувається стирання індивідуальних відмінностей між людьми, тому в них знімаються багато бар'єрів, що стримують їх у звичайному житті.
2. Підвищується роль прикладу навколишніх як фактора мотивації. Якщо всі навколо будуть робити щось одне, то людина буде робити те ж саме, навіть якщо один він би цього робити не став.
3. Підвищена схильність до емоційних хвилювань. У юрбі легко народжуються найрізноманітніші почуття: сміх, ажіотаж, страх, гнів, захват.
4. Здатність активізуватися і піти за лідером.
5. Можливість орієнтації на виконання самої неймовірної задачі.
6. Несприйнятливість до аргументів, заснованих на логіці і здоровому глузді.
Етапи розгортання масової поведінки ( Г. Г. Почепцов, на прикладі заворушень при похованні патріарха Володимира, Київ - 1995 р. ):
1. Структурні фактори ( протистояння двох патріархатів в Україні, залучення до нього політичних діячів );
2. Структурна напруженість ( порушення балансу між церквою і державою );
3. Посилення поширення суспільного вірування ( невирішеність питання про поховання – засіб кристалізації переконання у необхідності його здійснення у певному місці );
4. Активізуючи фактори ( спільна дія – копання могили – активізувала натовп );
5. Мобілізація до дії ( організована сила – УНСО – визначає поведінку юрби );
6. Соціальний контроль ( силова акція влади );
Чинники впливу на масову політичну поведінку:
1. Роль лідера;
2. Характер аргументації звернення до маси ( символічна форма, ірраціональний зміст );
Способи впливу на натовп ( за Г. Лебоном ):
1. Ствердження;
2. Повторення;
3. Заразливість;
Вимоги звернення до натовпу ( за А. Гітлером ):
1) Уникати абстрактних ідей, апелювати до емоцій;
2) Постійно повторювати одні й ті ж ідеї, використовуючи стереотипні фрази;
3) Зупинятися на одній стороні аргументації;
4) Постійно критикувати ворогів;
5) Виокремлювати одного ворога для персональної критики;