Основні різновиди політичних іміджів

Довіра до джерела як проблема політичної комунікації

Обмеження та протидія політичним маніпуляціям

Політичне маніпулювання – приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх діяти (або лишатися бездіяльними) всупереч особистим інтересам. Межі політичного маніпулювання:
1. Стереотипи та погляди в межах масової свідомості;
2. Менталітет;
3. Повсякденний досвід людей, приватні комунікації;
4. Альтернативні джерела інформації;
Протидія політичному маніпулюванню:
1. Формування і розвиток політичної культури у суспільстві;
2. Виховання у громадян схильності до критичного мислення;
3. Підвищення рівня освіченості з ключових політичних питань, політичної активності членів суспільства;
4. Соціально-економічна стабілізація у суспільстві ( соціально-економічна нестабільність несе психологічну нестійкість членам суспільства, а це створює сприятливий ґрунт для маніпуляцій )
5. Розвиток у суспільстві конкуруючих мереж розповсюдження інформації;

Термін “довіра” характеризує враження, котре виникає у людей по відношенню до джерела повідомлення (людина, канал, інституція). Базові фактори довіри (за К. Д. Мортенсеном):
І. Авторитетність.
ІІ. Надійність.
ІІІ. Динамізм.
Прийоми завоювання довіри:
1. Передача правдивої інформації, яку можна легко перевірити;
2. Розгляд проблем та питань, які хвилюють аудиторію;
3. Прийом “експертних оцінок”;
4. Прийом “свого хлопця”;
5. Прийом “загальний вагон”;
6. Перенесення авторитету осіб та організацій, що вже закріплений у масовій свідомості, на потрібні оцінки;
7. Використання іронії та сарказму.

Імідж ( “образ” ) – образ особистості, суспільно-політичного інституту, який існує у масовій свідомості. Імідж – результат ірраціональності масової суспільно-політичної свідомості. Основні підходи до формування іміджів:
І. Функціональний ( на основі різних типів функціонування об’єктів і суб’єктів політики ):
Типи іміджів в межах даного підходу:
1) дзеркальний – відповідає власному уявленню політика або організації про себе;
2) поточний – складається на основі сприйняття суб’єкта політики зовнішнім середовищем (виборцями, колегами, пресою );
3) бажаний – ідеал, до якого прагне наблизитись суб’єкт політики;
4) негативний – варіант свідомо створюваного опонентами “антиіміджу;
5) множинний – створюється під час об’єднання іміджів вже відомих політиків або політичних партій у політичний блок;
ІІ. Контекстний ( на пристосування до різних контекстів реалізації ).
ІІІ. Порівняльний ( на основі зіставлення близьких іміджів ).
Типологія іміджів:
1. “Свій хлопець”.
2 “Аристократ”.
1. “Знавець”.
2. “Добрий сім’янин” ( “Порядна людина” ).
3. “Справжній політик”.
4. “Ділова людина”.
5. “Інтелектуал”.
6. “Жінка-політик”.
7. “Місцевий” імідж.