Реформування та розвиток Збройних Сил України залежать від реалізації ключових завдань як загальнодержавного масштабу, так і специфічних, пов'язаних з їх життям та завданнями.

Важливою складовою частиною зовнішньополітичної діяльності держави є міжнародне співробітництво Збройних Сил України. Воно має особливе значення для зміцнення національної безпеки і оборони України, розвитку Збройних Сил України. .

Зростання ролі міжнародного співробітництва Збройних Сип України зумовлено встановленням і безпрецедентним поширенням між країнами євроатлантичного регіону відносин партнерства й довіри у воєнній сфері, поступовим формуванням нової системи регіональної та загальноєвропейської безпеки. Активна участь України та її Збройних Сил у цих процесах значно підвищує авторитет української держави на міжнародній арені, забезпечує визнання її як впливового чинника й суб'єкта у новостворюваних системах безпеки.

1. Організація міжнародного співробітництва у Збройних Силах України

Набуття Україною ролі самостійного суб'єкта міжнародних відносин поставило її перед необхідністю пошуку свого місця та надійних орієнтирів в неоднозначній військово-політичній ситуації, яка склалася у світі та Європі внаслідок розпаду Радянського Союзу, зміни у геостратегічних інтересах та політичній орієнтації більшості держав Центральної та Східної Європи.

На порядок денний, зокрема, низку гострих проблем поставила війна і Югославії. Натовська воєнна компанія на Балканах поставила під сумнів ряд основоположних принципів сучасної системи міжнародного права (державного суверенітету та збереження територіальної цілісності держав). Адже НАТО проводила бойові дії проти країни, яка не здійснювала агресії проти будь-якого її члена або взагалі проти будь-якої суверенної держави.

Однією з особливостей воєнно-політичної обстановки сьогодні в Європі також є те, що дедалі більшого значення набувають процеси, які відбуваються в рамках Європейського та Західноєвропейського союзів, котрі концептуально вже визначились щодо своєї ролі в вирішенні проблем безпеки в контексті розбудови "єдиної Європи".

За таких умов Україні досить складно визначитись із вибором свого політичного курсу розвитку. Виходячи з прагматизму і жорсткого захисту своїх національних інтересів, багатовекторності в зовнішній політиці, Україна бачить своїм головним стратегічними партнерами Євросоюз, США і Росію. Звичайно, що членство в ЄС для нашої держави залишається досить далеким і проблематичним. Але мета бути в ньому поставлена, вона сприяє проведенню глибоких внутрішніх реформ у державі.

Незважаючи на Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією, певні політичні російські сили в головних аспектах своєї зовнішньої політики продовжують розглядати Україну як державу, що не має права на реальний суверенітет і повинна знаходитись виключно в сфері російського геополітичного впливу.

Не сприяє підвищенню безпеки нашої держави двостороннє співробітництво з СНД. Ця структура продовжує залишатись аморфною та крихкою. Проте питання міжнародного військового співробітництва із країнами СНД набувають свого розвитку і реалізуються в ході спільних міжнародних навчань, таких як "Слав’янська співдружність" (слайд 4)

За більш ніж півстоліття свого існування ООН постійно брала участь у розв’язанні чисельних конфліктів у різних регіонах світу. Миротворчі операції різного призначення проводилися за ініціативою та під керівництвом ООН силами міжнародних миротворчих контингентів під назвою “миротворчих сил”, які розташовувалися між конфліктуючими сторонами або ворогуючими угрупованнями всередині держав. Це сприяло врятуванню життя багатьох тисяч людей і створенню умов для мирного врегулювання конфліктів шляхом переговорів.

Участь у заходах з підтримання міжнародного миру і безпеки є одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики України з моменту набуття нею незалежності. Це було ще раз підтверджено у вересні 2010 року у виступі Президента України В.Януковича на засіданні сесії Генеральної асамблеї ООН, присвяченої обговоренню необхідності забезпечення ефективної ролі Ради Безпеки ООН у підтриманні міжнародного миру та безпеки.

Зокрема, було зазначено, що Україна “…є і залишатиметься активним учасником миротворчої діяльності під егідою ООН. Це одна з тих реальних і конкретних справ, якими Україна підтверджує свою відповідальність за виконання функцій члена Ради Безпеки”.

Характер, умови та форми участі України в міжнародній миротворчій діяльності визначаються Конституцією та законодавством України, її міжнародними зобов’язаннями та угодами, а також рішеннями Ради Безпеки ООН, керівними документами ОБСЄ та загальноприйнятими нормами міжнародного права.

Напрями миротворчої політики України визначені у Воєнній доктрині нашої держави.

Позиція нашої держави щодо миротворчої діяльності як на європейському, так і на інших континентах базується на відповідних документах ООН та ОБСЄ, а також Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору.

Наприкінці 1994 року Україна приєдналася до Програми “Партнерство заради миру”. Одним із найважливіших напрямів військового співробітництва в рамках цієї Програми є участь підрозділів Збройних Сил України в операціях з підтримання миру.

Для реалізації завдань миротворчої діяльності Збройних Сил України сформовано відповідну законодавчу і нормативно-правову базу. Її основу становлять Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях", "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав", "Про ратифікацію Угоди між державами-учасницями Північноатлантичного договору та іншими державами, які беруть участь у програмі "Партнерство заради миру", щодо статусу їхніх збройних сил та Додаткового протоколу до цієї Угоди", "Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій".

У Законах України "Про оборону України" та "Про Збройні Сили України" для Міністерства оборони України завдання щодо забезпечення виконання рішень про участь підрозділів Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях віднесено до його функцій, участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях визначена як функція Збройних Сил України.

Загалом миротворча діяльність в Україні здійснюється відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2009 року "Про Стратегію міжнародної миротворчої діяльності України".

Після оголошення незалежності Україна вважає участь у міжнародних миротворчих операціях важливою складовою своєї зовнішньої політики та згідно з відповідними Постановами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та керуючись статтею 2 Закону України “Про Збройні Сили України”, з 15 липня 1992 року бере участь у миротворчій діяльності силами військових підрозділів. Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року № 2538-ХІІ “Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.

Починаючи з 1992 року більше 39 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях. (слайд 15)