Сутність гравіметричного методу та сфери його застосування

Гравіметричним аналізом називають метод кількісного аналізу, який ґрунтується на обчисленні результатів зважування продукту реакції. Гравіметричні методи аналізу:

ü методи відгонки – цими методами визначають тільки леткі сполуки або такі, що перетворюються на леткі в процесі аналізу. Для цього наважку речовини зважують, висушують за певної температури і знову зважують. Вміст леткого компоненту визначають за втратою ваги. Так мож­на визначити вологість продовольчих товарів (наприклад, макаронних виробів, хліба тощо).

ü методи осадження – має найбільше значення, відомий з давніх часів. Ґрунтуються на переведенні речовини, що визначають, в малорозчинну сполуку, яку потім відокремлюють, зважують і за її масою обчислю­ють вміст компонента (елемента, речовини). Схема методу осадження така: наважку досліджуваної речовини переводять у розчин і на йон, який визначають, діють осаджувачем для отримання малорозчинної сполуки (осаджуваної форми), осад відокремлюють фільтру­ванням, очищають промиванням і висушують або прожарюють для отримання хімічностійкої речовини сталого складу, так званої гравіметричної форми.

Речовину, у вигляді якої визначуваний компонент виді­ляється в осад, називають осаджуваною формою. Сполуку, за масою якої оцінюють кількість визначуваного компонента, називають гравіметричною формою.

Різниця між осаджуваною і гравіметричною формою полягає у наступному – наприклад, при визначенні катіону Al³⁺ осаджуваною формою буде А1(ОН)₃. Під час прожарювання цей гідроксид втрачає воду і перетворюється на оксид А1₂О₃, який і зважують. Тобто гравіметричною формою буде А1₂О₃, а не осаджена в процесі реакції сполука А1(ОН)₃.

В окремих випадках осаджуваною і гравіметричною фор­мою буває одна й та сама речовина. Наприклад, йони Ва²⁺ осаджують із розчину сульфатною кислотою у формі BaSO₄. Під час прожарювання склад осаду залишається незмінним, тому і зважують Ва²⁺ у такій самій формі, як і осаджують.

Осаджувана форма має відповідати таким вимогам:

F осад має бути практично нерозчинним. Це означає, що в розчині після осадження визначуваного йона повинно залишатися менше, ніж можна зважити на аналітичних терезах (менше 10^-4 г). М.О. Тананаєв, визначив величину розчинності, нижче, якої осад вважається практично нерозчинним. Розчинність осаду повинна бути не більшою за 10^-6 моль/л. Якщо при гравіметричному визначенні утворюється осад, розчинність якого дорівнює 10^-6 (або менше), то надлишок осаджувача не потрібний, і такий осад можна промивати водою. Якщо розчинність більша за 10^-6, для практично повного осадження треба добавляти надлишок осаджувача, який визначають за формулою визначення добутку розчинності;

Приклад. Обчислити концентрацію йонів Ba²⁺, потрібну для кількісного визначення SO₄^2--йонів.

Розв’язування: Стан рівноваги насиченого розчину барій сульфату у воді характеризується таким рівнянням:

BaSO_{4 (к)}Ba²⁺_(р) + SO₄^2-_(р)

Концентрація йонів Барію така сама, як і йонів SO₄^2-: [Ba²⁺] =[SO₄^2-].

= [Ba²⁺][SO₄^2-] = 1,0 × 10 ^-10

Звідси розчинність осаду, незалежно від того, через концентрацію якого з йонів її визначають, становить: [Ba²⁺] = =1,0 ×10 ^-5 моль/л.

Обчислюють розчинність BaSO₄ у грамах, яка складає:

m = n×M; m = 1,0 × 10 ^-5 × 233 = 0,00233 г BaSO₄ у 1 л насиченого розчину. Хоч на осадження та промивання витрачається менше 1 л води, проте, як показують розрахунки, у цих умовах у розчині ще залишається помітна кількість йонів SO₄^2-. Для практично повного осадження SO₄^2- треба добавити надлишок осаджувача, тобто розчину йонів Ba²⁺. Концентрацію йонів Барію, яку необхідно створити в розчині, обчислюють з добутку розчинності:

[Ba²⁺] =/[SO₄^2-] = 1,0 × 10^-10/10^-6 = 10^-4 моль/л

(де 10^-6 моль/л – мінімальна розчинність SO₄^2-, яка допускається за Тананаєвим).

Отже концентрація йонів Барію у розчині для промивання повинна складати 10^-4 моль/л і більше. Звичайно для осадження використовують приблизно 0,1 н розчин барію хлориду, при таких умовах йонів SO₄^2- залишається в розчині зовсім невелика кількість, а саме: [SO₄^2-] =/[Ba²⁺] = 1,0 × 10^-10/10^-1 = 10^-9 моль/л, тобто в 1000 раз менше від допустимої межі розчинності.

F розмір зерна осаду повинен бути більшим ніж пори фільтру (для відокремлення осаду від розчину фільтруванням). У результаті осадження мають утворюватися грубозернисті кристали, оскільки вони не забивають пори фільтра, слабко адсорбують з розчину сторонні речовини і легко відмиваються від різних забруднень. Дрібнозернисті осади можуть
проходити крізь пори фільтра, що в гравіметричному аналізі
неприпустимо. Аморфні осади, особливо драглисті, наприклад
Аl(ОН)₃, схильні до вбирання з розчину сторонніх речовин, їх
важко відмити від домішок;

F легко й повністю перетворюватись на гравіметричну форму.

Гравіметрич­на форма має відповідати таким вимогам:

F склад осаду після висушування або прожарювання повинен відповідати певній хімічній формулі;

F бути хімічно стійкою, не бути гігроскопічною, не погли­нати карбон (ІV) оксид з повітря, не окиснюватись і не віднов­люватись під час прожарювання;

F відносна молекулярна маса гравіметричної форми осаду має бути якомога більшою, щоб похибка визначення якнайменше впливала на результати.

Гравіметричний аналіз застосовують:

ü у харчовій промисловості, наприклад для визначення вмісту вологи у м'ясних продуктах, молоці, сирі, крупі та хлібобулочних виробах або золи в борошні тощо;

ü у санітарно-гігієніч­них дослідженнях, наприклад, визначення ступеня запилення повітря у спортивних за­лах, виробничих, навчальних і житлових приміщеннях;

ü для оцінки якості питної води, а саме визначення вмісту у ній нерозчинних завис­лих речовин.

Перевагою гравіметричного аналізу є висока точність ре­зультатів, а одним із основних недоліків – значна витрата часу на його виконання.