Геологічна діяльність вітру

Геологічна діяльність вітру і льодовиків та її вплив на сучасний рельєф

Тема 12.

Контрольні питання

1. Яке походження підземних вод?

2. У яких станах з позицій фізики і хімії можуть перебувати підземні води в породах?

3. Назвіть види підземних вод за умов їх залягання, живлення та руху.

4. У чому полягає денудаційна й акумулятивна робота підземних вод?

Вітер виконує на Землі велику геологічну роботу, особливо на відкритих просторах та за умов значних його швидкостей. В останні десятиріччя, завдяки інтенсифікації господарчої діяльності, у сферу активної роботи вітру потрапило багато нових областей земної поверхні.

Геологічні процеси, що пов'язані з діяльністю вітру і відклади, які виникають при цьому, називаються еоловими (гр. Эол – Бог вітру).

Руйнівна робота, яка здійснюється вітром, текучими водами та льодовиками називається – ерозією (лат. эрозіо – розмивання, роз'їдання).

Ерозійна робота вітру залежить від швидкості вітру і здійснюється подвійно:

– шляхом механічного впливу повітряних струменів на пухкі продукти вивітрювання;

– за допомогою бомбардування гірських порід твердими частками, що переносяться вітром.

Перший вид вітрової ерозії називається дефляцією (лат. дефляціо – видування, розвівання), другий – коразією (лат. коразіо – обточування). Звичайно, ці два види ерозії становлять єдине ціле і здійснюються одночасно.

У процесі ерозії вітер підхоплює пухкі продукти вивітрювання і переносить їх у напрямку свого руху. Дальність переносу часток визначається їх розмірами і швидкістю вітру. Для дрібнопилових часток вона практично необмежена.

На крутих схилах вітрова ерозія носить виборчий характер – у більш м'яких шарах утворюються ніші видування, поглиблення, а у твердих – карнизи, виступи.

Акумулятивна робота вітру. Про масштаби геологічної роботи вітру свідчить поширений на планеті вид пустельного ландшафту з його піщаними барханами і грядами, а також наявність величезних піщаних дюн на берегах деяких морів і річок. Усі ці акумулятивні форми створені вітром. Бархани і дюни постійно пересуваються за вітром і таким чином поширюють межі існуючих на Землі пустель.

Серед осадових порід, що утворилися в минулі епохи, чимала частка належить і еоловим відкладам. Сучасні еолові піски й алеврити (леси) поширені на величезних територіях усіх континентів. В Україні леси чохлом потужністю до декількох десятків метрів покривають більш 60 % її території. Породи ці м'які, дуже пористі, добре вбирають вологу і перетворюються в пластичну масу, яка легко деформується під навантаженням. У зв'язку з цим зведення будівельних об'єктів на лесах відбувається тільки із дотриманням спеціальних технологій.

Дефляція завдає величезний збиток сільському господарству, руйнуючи у визначених кліматичних зонах ґрунтовий шар. Така вітрова ерозія ґрунтів відбувається на сотнях мільйонів гектарів України, Північного Кавказу, Казахстану. Особливо великих масштабів цей процес досяг у США, де більш як 400 млн. гектарів постраждали від вітрової ерозії – аж до повного знищення ґрунтового шару в деяких районах. Однією з мір захисту від вітрової ерозії є насадження лісосмуг.

Втрати від дефляції потерпає і промислове виробництво внаслідок розвівання сипучих корисних копалин, у тому числі вугілля в місцях складування, збагачення і під час транспортування. У гірничорудних районах дефляція спричиняє забруднення ґрунтів, повітря і води внаслідок розвівання продуктів вивітрювання з породних відвалів і складів корисних копалин. У зв'язку з цим проектування та будівництво наземних об'єктів гірничовидобувних підприємств здійснюється з урахуванням переважних напрямків вітру, його сили і рельєфу місцевості.