Питання 1. Методологічні принципи побудови СНР.
Лекція 2.2 Основні макроекономічні показники.
Лекція 2.1 Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва.
Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
Питання лекції:
1. Методологічні принципи побудови СНР.
2. Основні категорії СНР.
Питання лекції:
1. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт.
2. Методи обчислення ВВП.
3. Номінальні та реальні показники.
Питання для самостійного вивчення:
1. Інфлювання та дефілювання ВВП.
Література:
1. 1.с. 329-339
2. 2 с. 13-29
3. 5 с. 22-29
4. 8 с. 29-50
В кожній країні застосовується велика кількість показників, які обчислюються за певними правилами. Але, оскільки кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку, то з метою забезпечення міжнародних порівнянь виникла необхідність застосування єдиних підходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників.
Вперше оцінку національного багатства країни здійснив англійський економіст Уільям Петті (1623-1667 рр.) у своїй праці „Слово мудрим”. На думку У. Петті, багатство нації є сумою її рухомого та нерухомого майна. У свій час багатство Англії він оцінив у 250 млн. фунтів стерлінгів. Цікавим є міркування вченого відносно того, що невелика країна з нечисленним населенням може, завдяки своєму розташуванню, торгівлі і політиці, бути еквівалентною за багатством і силою країні з великою територією та кількістю населення. Для порівняння теперішня загальна вартість цієї країни складає близько 5 трильйона фунтів стерлінгів. Спеціалісти брали до уваги вартість землі, нерухомості, промислових підприємств, автодоріг, транспортних засобів, акцій, банківських рахунків по всій Британії. Ці розрахунки допомагають англійським економістам робити високоточні прогнози про те, як буде змінюватися багатство нації в майбутньому.
Потреба в розрахунках та зіставленні макроекономічних показників особливо загострилася у 20-30- ті роки 20 ст. у зв’язку з великою депресією. Чимало важливих принципів і показників були розроблені такими вченими як: А. Маршалл, Дж. Кейнс, В. Леонтьев. Після другої світової війни ці розрахунки почали здійснювати й міжнародні економічні організації.
Теорія і практика розробили два методи обчислення макроекономічних показників: СНР і БНГ.
В Україні впродовж усього періоду її перебування в складі СРСР макроекономічні показники обчислювалися на підставі Балансу народного господарства, згідно з яким уся національна економіка поділялася на дві нерівнозначні сфери: матеріальне виробництво і невиробничу сферу. Відповідно до цієї концепції у матеріальному виробництві (промисловість, сільське господарство, будівництво) створюються товари та виробляється національний продукт. Невиробнича сфера (освіта, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування), яка надає різноманітні послуги, розглядалася як непродуктивна, в якій національний продукт не створюється. Такий підхід, безперечно, був неправильним і відображав низький рівень економічного розвитку країни, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.
Баланс народного господарства за 1923-1924рр., розроблений під керівництвом Попова П.І. і опублікований 1926році, було визнано одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників. Знадобилося ще майже четверть сторіччя, перш ніж аналогічні макроекономічні розробки з’явилися в таких капіталістичних країнах, як США, Англія, Голландія та ін. Проте ці розрахунки було проведено вже у формі СНР, яка виникла на основі вдосконалення методології БНГ.
У 1953 р. ООН був опублікований документ під назвою „Система національних рахунків і допоміжних таблиць”. У наш час більшість країн користується саме цією системою. В Україні ця система була впроваджена з травня 1992 року Указом Президента. Це стало актуальним у зв’язку з проведенням ринкових реформ та трансформації економіки країни.
У світовій практиці діють загальноприйняті економічні показники, які характеризують функціонування національної економіки за певний період часу, тобто свідчать про рівень економічного добробуту суспільства. Країни з ринковою економікою використовують систему національних рахунків, що затверджена ООН в новій редакції у 1993 р. і рекомендована для використання з метою забезпечення міжнародних зіставлень та порівняльного аналізу динаміки розвитку економіки в різних країнах.
Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов'язаних економічних показників, які відображають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані із виробництвом і споживанням благ та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.
В цій системі розраховуються агреговані, тобто сукупні економічні показники, які характеризують стан національної економіки і слугують основою для розробки економічної політики держави.
Важливою особливістю СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію, по-перше, про всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі (юридичні особи та домогосподарства); по-друге, про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом та розподілом доходів, нагромадженням активів та іншими складовими економічного процесу; по-третє, про всі економічні активи та зобов’язання, що становлять національне багатство.
СНР базується на відповідних методологічних принципах:
1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Це стосується економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва.
2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу. Так витрати дорівнюють доходам. Це свідчить про рівновагу в економічній системі.
3. СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообігу „витрати-доходи”, котрий являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки.