Питання до розгляду

ТЕМА 12. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЛІЗИНГУ

1. Економічний зміст та види лізингових операцій.

2. Методологічні засади бухгалтерського обліку лізингових операцій.

3. Облік операцій з фінансового лізингу лізингодавцем.

4. Відображення в обліку фінансового лізингу лізингоодержувачем.

5. Облік оперативного лізингу лізингодавцем.

6. Розкриття інформації про лізингові операції.

1. Економічний зміст та види лізингових операцій

Термін лізинг походить від англійського слова «to lease», що означає «орендувати»,«наймати». Лізингможна визначити як підприємницьку діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувача майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержува чим періодичних лізингових платежів. Велика різноманітність лізингових операцій дозволяє класифікувати їх за багатьма ознаками, зокрема, такими як: склад учасників угоди, об’єкт лізингу, умови амортизації, обсяг обслуговування, рівень окупності, кількість учасників угоди, сектор ринку, де здійснюються операції, характер лізингових платежів. З позиції відображення лізингових операцій у бухгалтерському обліку має значення класифікація лізингу за умовами передавання ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на актив, що надається у лізинг. За цією ознакою лізинг поділяється на фінансовий і оперативний.

Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ № 480 від 20.12.2005 р.,

фінансовий лізинг (оренда)— це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на актив. Право власності може з часом передаватися або не передаватися. Лізинг (оренда), що не передбачає передавання всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на актив, класифікується оперативним.

Класифікація лізингу (оренди) як фінансового або оперативного залежить від суті операції, а не від форми договору.

Для визначення операції як фінансовий лізинг (оренда) використовуються критерії, які окремо або в поєднанні обумовлюють класифікацію лізингу (оренди) як фінансового, а саме:

• наприкінці строку дії лізингу (оренди) право власності або інші речові права на актив

переходять до лізингоодержувача;

• лізингоодержувач має право на купівлю цього активу за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку лізингу є обґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;

• строк дії лізингу (оренди) становить більшу частину строку корисного використання активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;

• на початку строку дії лізингу (оренди) теперішня вартість мінімальних лізингових

(орендних) платежів має бути не меншою, ніж справедлива вартість активу, переданого в лізинг (оренду);

• активи, передані в лізинг (оренду), мають спеціалізований характер, тобто лише лізингоодержувач може користуватися ними без суттєвих модифікацій.

Підтвердженням належності операції до фінансового лізингу (оренди) можуть бути такі умови:

• у разі припинення лізингу (оренди) лізингоодержувачем пов’язані з цим збитки лізингодавця покладаються на лізингоодержувача;

• прибутки або збитки від коливань справедливої вартості ліквідаційної суми належать лізингоодержувачу (наприклад, у формі знижки на лізингову (орендну) плату, яка дорівнює більшій частині виручки від продажу в кінці строку лізингу (оренди));

• лізингоодержувач має змогу продовжити строк дії договору про лізинг (оренду) за плату, яка нижча від ринкової.

В Україні загальні правові та економічні засади фінансового лізингу регулюються Законом України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р. № 1381_IV.

Згідно з цим Законом, фінансовий лізинг —це вид цивільно_правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату(лізингові платежі).

Відповідно до Закону «Про фінансовий лізинг» предметом договору фінансового лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб’єктами фінансового лізингу можуть бути:

• лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

• лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

• продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.