Об'єкти та суб'єкти мікроекономіки як явища. Предмет та об'єкти дослідження мікроекономічної теорії

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

Теми семінарських занять

Структура модульного заліку

4. Розподіл балів, які отримують студенти

1. Об'єкти та суб'єкти мікроекономіки як явища. Предмет та об'єкти дослідження мікроекономічної теорії

2. Методологія мікроекономічного аналізу в процесі еволюційного розвитку мікроекономіки як науки

3. Базові поняття мікроекономічного аналізу

4. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів

5. Форми організації господарювання на мікрорівні

Рекомендована література

1. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. — К.: Четверта хвиля, 1997. — Т. 1.

2. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005.

3. Історія економічних учень: Підручник / За ред. В.Д. Базилевич». К.: Знання, 2004. — Розд. 8.

4. Косік А.Ф., Гронтковсъка Г.Е. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2004. — Розд. 1.

5. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. — Ч. 2: Мікроекономіка. — 13-те вид. / Пер. з англ.; Наук. ред. перекладу Т. Панчишина. — Л.: Просвіта, 1999. — Т. 1, 2.

6. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учеб. для вузов. — 2-е изд., изм. — М.: Норма, 2004. — Гл. 1, 2.

7. Селищев АС. Микроэкономика. — СПб.: Питер, 2002. — Гл. 1.

8. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікро- економіки. — К.: Лібра, 1998. — 256 с.

9. Філософія: Навч. посіб. — 3-тє вид., стер. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. — К.: Вікар, 2003. — Т. 7.

10. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1998. — Розд. 1.

Мікроекономічний рівень господарської системи надзви­чайно важливий для забезпечення життєдіяльності всіх су­б'єктів економіки. На цьому рівні підприємства створюють товари та послуги, які задовольняють потреби окремих інди­відів, домогосподарств, інших приватних та державних підприємств, установ, організацій, а також урядових структур.

Мікрорівень — це система функціонуючих однотоварних та галузевих ринків, що мають свою структуру, специфіку ціноутворення, механізм саморозвитку та регулювання.

Найважливішими об'єктами мікроекономіки є економічні ресурси та продукти економічної діяльності. Використання цих об'єктів тими, хто має в них потребу, тобто суб'єктами, стало можливим (за умов товарного вироб­ництва) завдяки наявності ринків ресурсів та продуктів, де і здійснюється опосередкований грошима обмін одних еконо­мічних благ на інші.

Економічний суб'єкт здійснює власне економічну діяль­ність. Він робить той вибір, який є предметом вивчення на­уки "мікроекономіка". У зв'язку з цим нам необхідно розгля­нути суб'єкти мікроекономіки як явища або рівні господарювання.

Основними суб'єктами мікроекономіки є домогосподарства, підприємства (фірми) та держава, які, у свою чергу, можуть виступати продавцями й покупцями, заощаджу­вачами та інвесторами, виробниками і споживачами.

Коротко розглянемо зміст та функції цих суб'єктів.

Домогосподарство — об'єднання свідомо організованих індивідів (осіб) на основі спільного формування й викори­стання ресурсного потенціалу та бюджету на принципах взає­модопомоги, що має визначену внутрішню функціональну структуру та економічну поведінку, є ланкою суспільного відтворення та реалізації економічних відносин приватної класності на фактори виробництва з метою задоволення влас­них потреб та інтересів домогосподарства, індивідів та суспіль­ства. Домогосподарство може бути одноосібним і багатоосібним. До основних функцій домогосподарства як суб'єкта мікро­економіки слід віднести:

1. постачання факторів виробництва;

2. отримання та розподіл сукупного доходу;

3. споживання;

4. включення домогосподарства у суспільні відносини, ви­робництво людського капіталу;

5. створення умов для відтворення життєвих сил, здатності до праці.

Підприємство (фірма) у мікроекономіці визначається не зовсім так, як у Господарському кодексі України, за яким підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створе­ний компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здій­снення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності. Підприємства, зазначається в Кодек­сі, можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприєм­ство є юридичною особою, має відокремлене майно,самостій­ний баланс, рахунки в банківських установах, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Характерною озна­кою підприємства з погляду законодавства є те, що воно не має у своєму складі інших осіб. Тому корпорація в законодавстві України визначається як форма об'єднання підприємств.

Для мікроекономічного аналізу байдуже, чи є підприєм­ство юридичною особою, чи пройшло воно державну реєстра­цію, чи має воно печатку з ідентифікаційним кодом і т. ін. Для мікроекономіки як науки підприємство (фірма) — це й одноосібне, і дрібне, і середнє підприємство, і велика корпо­рація. І в цьому плані варто зазначити, що мікроекономіка використовує поняття підприємство (фірма) в більш широко­му розумінні, ніж законодавство.

З іншого боку, мікроекономіка залишає поза увагою некомерційні підприємства, для яких одержання прибутку не є метою.

Для мікроекономіки підприємства — це будь-які суб'єкти господарювання, які виробляють економічні блага (товари- речі та товари-послуги) з метою отримання прибутку, вико­ристовуючи обмежені економічні ресурси.

Державаяк суб'єкт мікроекономіки здійснює урядовий вплив на економічне життя окремих господарських одиниць (домогосподарств та підприємств), регулюючи відносини між домогосподарствами і підприємствами, між самими підприємствами та взаємини підприємств і домогосподарств з державою. Поза ува­гою мікроекономічного дослідження залишається той факт, що держава є власником значної частини природних ресурсів, підприємств, що виробляють суспільні блага і т. ін.

Варто підкреслити, що об'єкти і суб'єкти можуть переходити один в одного. Але не кожний об'єкт може стати суб'єктом. Наприклад, підприємство, домогосподарство та держава можуть бути і об'єктами, і суб'єктами.

Якщо на окремих суб'єктів господарювання у особі домогосподарств та підприємств здійснюється урядовий вплив, то вони перетворюються в об'єкти.

Якщо ж на національну державу чинять вплив міжнародні фінансові чи інші організації, національна держава теж стає об'єктом. І тільки тією мірою, якою домогосподарства, індивіди, фірми та держава діють свідомо, керуючись власними інтересами, в межах інституціонального середовища, вони є суб'єктами.

Об'єктами, з приводу яких виникають економічні відноси­ни названих вище суб'єктів у реальній економіці на мікро- рівні, є ресурси та продукти економічної діяльності.

До економічних відносять ресурси:

1. які мають відособлене від їх власника існування:

· природний економічний ресурс "земля", який включає не тільки землю як таку, а й надра, води, ліси, фауну та фло­ру, не створені людською працею;

· капітал — знаряддя праці та предмети праці, створені людиною;

2. які не мають відособленого від їх власника існування:

· здатність до найманої виконавчої праці;

· здатність до підприємництва, тобто до креативної, органі­заторської, новаторської та управлінської діяльності.

Продуктами економічної діяльності можуть бути як засо­би виробництва (капітал), так і предмети споживання (ті й інші у формі речей та послуг).

З приводу цих об'єктів між мікроекономічними суб'єкта­ми виникають ринкові відносини, які виявляються в певних поведінкових функціях. На вивчення поведінки мікроекономічних суб'єктів у різних ситуаціях і спрямовує свої зусилля наука "мікроекономіка".

Ми розглянули суб'єкти та об'єкти мікроекономіки.

Мікроекономіка як наука — це розділ економічної теорії, кот­рий вивчає функціонування економічної системи на мікроекономічному рівні господарювання, який охоплює, по-перше, економічно відособлені одиниці (об'єднання, фірми, підприємства, домогосподарства); по-друге, окремі ринки, конкретні ціни і конкретні товари та послуги. Отже, мікроекономічний рівень господарювання - це система відносин діяльності мікроекономічних господарських суб'єктів щодо оптимізації співвідношення попиту та пропозиції.
Об'єктом дослідження мікроекономіки як науки є мікрорівень господарської системи, що складається з окремих господарських одиниць, основними се­ред яких є домогосподарства та підприємства (фірми), а також різні типи рин­кових структур, на яких зустрічаються та вступають у ринкові зв'язки покупці та продавці.

Предметом мікроекономіки є економічна поведінка суб'єк­тів господарювання, на основі якої вони здійснюють свій вибір стосовно того, які товари (що) виробляти; як їх виробляти; як мають бути розподілені ресурси для виробництва належного обсягу благ належної структури; для кого виробляти блага в умовах обмежених економічних ресурсів.

Мікроекономіка вивчає також проблеми індивідуального вибору та поведінки груп людей на окремих ринках.

Отже, мікроекономіка вивчає індивідуаль­ну поведінку економічних суб'єктів і знання цієї науки може позитивно впливати на прийняття економічного рішення окре­мою особою стосовно того, як краще витратити доходи, якій роботі надати перевагу з огляду на більшу значущість (для того, хто робить вибір) стабільності чи величини заробітної плати. Ми розглянули в найзагальнішому вигляді об'єкт та пред­мет мікроекономіки як науки.