Сутність і значення безпеки

План

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Лекція 1

1.1. Сутність, зміст і значення загрози

1.2. Сутність і значення безпеки

1.3. Сутність і зміст економічної безпеки

1.4. Індикатори (критерії і показники) економічної безпеки

1.5. Система економічної безпеки

1.1. Сутність, зміст і значення загрози

Для людей бути в безпеці не означає жити без загроз. Для людини, з моменту її появи на світ та в продовж життя, вони є завжди, або майже завжди. Вони не тільки неминучі, але й до певної міри корисні, оскільки відіграють мобілізуючу роль в діяльності людей, організацій, держави та суспільства.

У процесі функціонування суспільства та розвитку природи виникають різні перешкоди. Однак не всі їх можна кваліфікувати як загрози.

Є перепони руху вперед, що викликані об'єктивними протиріччями розвитку. Наприклад, низькі темпи економічного зростання, низька ефективність виробництва, низький рівень конкурентоспроможності виробництва і продукту тощо. Розвиток цих явищ має негативні наслідки. Але ці перешкоди долаються не здійсненням цілеспрямованих заходів щодо усунення економічних загроз, а організацією функціонування всієї економічної системи суспільства та його окремих суб'єктів.

До загроз слід відносити лише ті фактори, що складають зміст відносин у сфері економічної безпеки. До них належать:

об'єктивні природні фактори (наприклад, дії стихійних явищ природи можуть руйнувати продуктивні сили суспільства і приводити до економічних втрат):

фактори суб'єктивного характеру, які пов'язані з суперництвом і конкуренцією, порушенням технологій, суспільних законів і норм. (наприклад, позбавлення конкурента джерел постачання сировини, технологій, кредитів, ринків збуту товарів і послуг тощо).

Загрози можуть виникати як в середині соціально-економічної системи так і поза її межами. У зв’язку з цим за джерелом походження всі загрози діляться на:

внутрішні (виникають у середині економічної системи; наприклад, цілеспрямоване порушення технології виробництва, ушкодження основних виробничих фондів тощо):

зовнішні (виникають поза межами економічної системи; наприклад, дискримінація з боку фірм монополістів, підробка продукції, суттєве зниження ціни конкурентом тощо).

Таким чином, загроза - це дія дестабілізуючих природних факторів і/або суб'єктивних, пов'язаних з порушенням законів, норм та технологій, що можуть спричинити потенційні або реальні втрати, здатні викликати небезпеку для соціально-економічної системи.

Реальну небезпеку для суспільства на всіх рівнях складають не просто ті чи інші загрози, а система загроз - сукупність взаємопов’язаних дестабілізуючих факторів, які мають системний вплив. Основними з них є: тіньова економіка, корупція, економічні правопорушення та недобросовісна конкуренція (рис. 1).

Рис. 1. Система загроз

Природною формою уникнення або зменшення загроз є протидія, що і складає сутність безпеки. Саме безпека є однією з базових умов розвитку особистості, груп людей та людства в цілому.

Поняття безпеки має для людини два виміри. По-перше, людина почувається безпечно, якщо вона відчуває захищеність у конкретний момент часу. По-друге, якщо має впевненість у власному майбутньому.

Термін «безпека» вперше вживається в книзі пророка Єзекіїля Старого Завіту Біблії: «Я позбираю Ізраїлів дім із народів... і вони осядуть на землі своїй ... безпечно, і будуватимуть доми та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму присуди на всіх тих, що погорджують ними з їхнього довкілля».

В кінці XI ст. поняття «безпека» означало «...спокійний стан духу людини, яка вважає себе захищеною від будь-якої небезпеки». З середини XVI ст. безпека асоціювалась з діяльністю поліції, яка захищала індивіда від небажаних зовнішніх впливів. У ХУІІ — ХУІІІ ст. безпека почала набувати ширшого змісту і вже трактувалась як державне управління, метою якого є загальне благо. Тому поняття «безпека» у той час стало визначатися як стан відсутності або нейтралізації загроз, небезпеки, створення умов та соціальних інститутів, що їх забезпечують.

В Російській імперії в державних документах термін «державна безпека» вперше згадується в Положенні про заходи щодо охорони державного порядку та громадського спокою» від 14 серпня 1881 р., який ототожнювався з поняттям «громадська безпека». Але вже через кілька років у законодавстві міцно закріпилось поняття «охорони громадської безпеки» як діяльності розшукових органів, спрямованих на боротьбу з державними злочинами.

Незалежність і безпека проголошеної Гетьманом П. Скоропадським 1918 р. Української держави забезпечувались двома установами з паралельними функціями: освідомчим відділом департаменту Державної варти і особливим відділом Головної квартири Гетьмана. На них покладалося вивчення різних політичних і національних течій у суспільстві на території Української держави, боротьба з антидержавною діяльністю політичних партій і суспільних рухів, які могли зашкодити внутрішньому спокою і міжнародним відносинам держави, здійснення загального нагляду за безпекою резиденції та мандрівок Гетьмана тощо.

У 20—х роках ХХ ст. в Радянському Союзі поняття безпеки ототожнювалось із терміном «революційний порядок. Пізніше в законодавстві з’явилося поняття «державної безпеки», а в Конституції СРСР 1936 р. серед функцій органів державної влади і управління закріплялася «охорона державної безпеки». У Конституції СРСР 1977 р. розділ 5 був цілком присвячений захисту і забезпеченню безпеки.

За останні десятиріччя значення терміна «безпека» значно розширилось. Так, під «безпекою» розуміють: «діяльність людей, суспільства, держави, світового співтовариства народів щодо виявлення (вивчення), запобігання, послаблення, усунення (ліквідації) і відвернення загрози, здатної загубити їх, позбавити матеріальних і духовних цінностей завдати невідшкодованих збитків, заблокувати шляхи для прогресивного розвитку»; «конкретний стан і ступінь захищеності будь-якого суб'єкта та його спроможність протистояти змінам умов існування» та ін.

Сучасний стан суспільного розвитку набуває досить суперечливого характеру. Поряд із масштабними досягненнями в усіх сферах суспільства виникають різноманітні конфлікти, результати людської діяльності заходять у протиріччя з навколишнім середовищем, часто ставлять під загрозу добробут і навіть життя людей. За цих умов кожна держава в ім'я існування, самозбереження та прогресу вирішує питання національної безпеки.

Термін «національна безпека» вперше був використаний Президентом США Теодором Рузвельтом у 1904 р., коли він обґрунтовував військову акцію в зоні майбутнього Панамського каналу інтересами національної безпеки країни.

Національна безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, людства в цілому від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Національна безпека — це комплексне поняття та система, до якої входять економічна, військова, екологічна, політична, інформаційна та інші види безпеки як підсистеми, що у водночас також є системами (рис. 2). Види безпекивзаємопов'язані: не може бути військової безпеки за слабкої і неефективної економіки, як і не може бути ні військової безпеки, ні ефективної економіки в суспільстві, яке розривають соціальні конфлікти. При цьому вирішальна, базова роль належить економічній безпеці.