Публікація результатів досліджень

Основні питання

ТЕМА 7. ПРЕДСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте процес пізнання людини.

2. У чому різниця між пізнанням взагалі і науковим пізнанням?

3. Охарактеризуйте категорії: поняття, судження, умовивід.

4. Що таке наукова ідея?

5. Охарактеризуйте процес мислення людини.

6. Якi найбільш загальні закони лежать в основі всіх логічних операцій, умовиводів і доказів?

7. Перелічіть основні вiдмiтнi риси побутового і наукового мислення.

8. Що представляє собою творче мислення?

9. Роль творчості в науковому пізнанні.

10. Що лежить в основі різних типів творчості людей?

11. Роль інтуїції в творчості.

Мета лекції – ознайомлення з формами (письмовими і усними) представлення результатів досліджень, визначення окремих аспектів представлення результів досліджень (архітектоніка статті, монографії тощо).

Ключові поняття: науковий реферат, інформативний реферат, архітектоніка, композиція, наукова стаття, тези доповіді, звіт про виконану науково-дослідну роботу, монографія, дисертація, нарада, колоквіум, симпозіум, конференція, стендова доповідь, виступ з доповіддю.

1. Публікація результатів досліджень.

2. Види і форми усних представлень наукової інформації.

Дослідна стадія наукового процесу закінчується систематизацією і представленням результатів, що включають докази гіпотези, висновки та рекомендації, науковий експеримент, коригування попередніх пропозицій, літературне викладання дослідження. Доказ гіпотез ще не означає, що вони повністю підтвердилися в процесі досліджень. Якщо в цьому процесі з усіх робочих гіпотез залишилася лише мінімальна їх кількість, то це вже є самостійним науковим результатом. З цього виходить, що наукова гіпотеза сприяє розробці проблеми незалежно від того, підкріплена вона фактами чи ні.

Непідтверджена гіпотеза позбавляє інших дослідників від неправильних пошуків істини. Вона буває більш цінною за підтвердження вже давно відомих науці істин.

Висновки та рекомендації, зроблені на підставі дослідження гіпотез, що апробовані й придатні до використання, завершуються літературним викладенням їх у вигляді реферату, статті, монографії, звіту про виконану науково-дослідну роботу, дисертації.

Реферати бувають двох видів: наукові та інформативні.

Науковий реферат– це коротке письмове викладення наукової теми, проблеми, питання, складене на підставі проведеного дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел. У ньому, як правило, знаходять висвітлення наукові дослідження, проведені автором реферату, з викладенням поставленої гіпотези, системи доказів, експерименту та добутих результатів: указана наукова новизна та практичне значення цих результатів. У ньому слід описати стан об'єкта дослідження. Завершується реферат резюме – коротким висновком з основних положень наукової теми.

Інформативний реферат – це коротке письмове викладення однієї наукової праці, опублікованої або у вигляді рукопису, що висвітлює стисло її зміст. Призначення інформативного реферату полягає в оперативному повідомленні про досягнення науки та технічного прогресу з метою поглибленого його вивчення за першоджерелами в подальшому дослідженні та внесення його у фактичну діяльність. Порядок складання інформативного реферату встановлений спеціальним стандартом. Інформативний реферат акцентує увагу на нових повідомленнях та визначає доцільність звертання до першоджерел.

Текст інформативного реферату викладають у такій послідовності: тема, предмет (об'єкт), характер та мета роботи.

Звернемо увагу на те, що при складанні наукового та інформативного рефератів наводяться основні теоретичні, експериментальні, практичні результати. При цьому перевага надається новим і перевіреним фактам, результатам довгострокового значення, важливим для вирішення практичних питань.

Текст інформативного реферату має бути стислим, чітким і зрозумілим. Мова викладення – проста й, у той же час, наукова. Застосовується загальновідома термінологія. Якщо наведено специфічні терміни та скорочення, то їх слід пояснити при першому згадуванні у тексті.

Однією з форм представлення наукової інформації є тези доповіді. Вони являють собою розгорнуті висновки з вступною частиною, обґрунтуванням та висновками. У тезах однією-двома фразами обґрунтовується тема, характеризується історія питання, викладається методика дослідження і вказуються результати дослідження. Тези можуть бути короткими чи розгорнутими, але вони завжди відрізняються від повного тексту доповіді тим, що в них відсутні деталі, пояснення, ілюстрації. Окремі тези мають бути пов’язані між собою.

Наукова стаття – це самостійна праця, що містить у собі деяку кількість наукової інформації, винайденої в результаті проведених досліджень. Пишуть її згідно з планом, розробленим автором, виходячи з результатів проведеного дослідження, і її архітектоніка має відповідати вимогам Вищої аттестаційної комісії.

Архітектоніка – це структура праці, тобто склад її основних компонентів. Серед основних компонентів наукової статті розрізняють: назву, аннотацію, вступ, мету дослідження, основну частину і висновки.

Композиція (лат. kompositio – складання, підпорядкування) наукової статті ґрунтується на логічному розкритті наукової думки, мотивованому та дозованому розкритті фактів, поєднанні їх у певну систему. Для того щоб композиція наукової статті була дійсно засобом реалізації творчого наукового результату, студент повинен продумати її план у такій послідовності: заголовок, вступ, основна частина, висновок.

Заголовок – назва статті, що висвітлює її основну ідею і є важливим елементом її структури. Заголовок повинен бути глибоко змістовним, виразним, відповідати змісту статті. Він повинен включати динамічне висвітлення подій, як було зазначено при виборі теми дослідження.

Аннотація включає короткий зміст статті, що зосереджується в двох-трьох реченнях.

Вступ є початком статті, де обґрунтовується актуальність питання, викладається коротка історія питання.

Мета дослідження визначається автором відповідно до того, що він планує розглянути в цій статті і які наукові результати отримати, тобто формулюється робоча гіпотеза.

Основна частина статті – кульмінація (від лат. culmen – вершина) твору, де висвітлюється суть явищ, що досліджуються, наводиться система доказів наукової гіпотези, не запозиченої з раніше опублікованих праць, а визначена самостійно в процесі проведення дослідження. Якщо таке не виконується, то це буде інформативний реферат, а не наукова стаття з обраної теми дослідження.

У висновку робиться короткий підсумок результату проведеного дослідження. Це забезпечує логічність та послідовність наукового повідомлення, яке повинно завершуватися висновком про можливість продовження дослідження цієї теми, або вона вичерпала себе, і необхідно широке впровадження результатів проведеного дослідження. При необхідності після висновків подається використана література.

Монографія (грец. mono – один, grapho – пишу) – спеціальна наукова праця, що має на меті дослідити певну наукову проблему. Монографія відрізняється від статті більш широкою постановкою проблеми, аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, показники роботи підприємств та ін.).

Монографія, як правило, має довідковий апарат: список використаних джерел, хронологічний довідник, тематичний або іменний покажчик.

Архітектоніка монографії виражена самостійними структурними підрозділами, які мають заголовки, певну систему кодування таблиць, рисунків, схем та ін. Заголовки і підзаголовки розділів, підрозділів повинні мати динамічний виклад матеріалу дослідження. Підрозділи в разі потреби поділяють на пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин монографії обов'язково повинні розкривати зміст; їх можна також заповнювати підзаголовком.

Робити висновки після кожної частини розділу, підрозділу не обов'язково, але, мабуть, буде доцільно наводити коротеньке резюме, яке дозволяє посилити сприйняття викладеного матеріалу.

Загальний висновок є обов'язковою частиною монографії. У ньому викладають результати авторського дослідження, формулюються основні положення, концепції автора, вказуються проблеми, які потребують подальшої розробки.

Після висновків в монографії вміщують список використаних джерел, додатки, умовні позначення та інші атрибути наукового апарату.

Література за темою дослідження має пізнавальне значення, тому до списку слід включати статті, які містяться в збірниках наукових праць, звіти з закінчених науково-дослідних тем, виконаних іншими дослідниками. Ці звіти, як правило, зберігаються в бібліотеці організації, де вони були виконані, і є власністю вузького кола спеціалістів.

Звіт про виконану науково-дослідну роботу та дисертація за обраною темою дослідження не відрізняються архітектонікою від монографії. Вони мають лише різне функціональне призначення. До того ж, слід зауважити, що монографія за певних умов може бути дисертацією (як правило, докторська дисертація одночасно є монографією).

Звіт про виконану науково-дослідну роботу – неопублікований науково-технічний документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику і результати виконаної роботи за всіма її етапами.

Дисертація – кваліфікаційна наукова робота в певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора в науку та про його здобутки як науковця. Основою дисертації є виконані і опубліковані наукові праці, відкриття або великі винаходи, впроваджені у виробництво або технологічні процеси. Для оперативного ознайомлення з основним змістом, результатами, висновками і рекомендаціями автора дисертації складається автореферат, де висвітлюються його внесок у розробку обраної проблеми, ступінь новизни, практична значимість результатів дослідження, а також стисло (реферативно) наводяться відомості про зміст усіх розділів дисертації.

Розглянуті різновиди наукових праць, літературно узагальнюючі результати виконаного дослідження мають анотацію, яка становить коротке викладення змісту статті, реферату, монографії, звіту про НДР, дисертації. В анотації дається характеристика твору з точки зору змісту, призначення, форми та інших особливостей. Відомості про зміст і значення праці, її автора в анотації мають рекомендаційний характер.

Анотацію друкують у книгах, брошурах, тематичних планах і рекламних матеріалах, а також бібліографічних посібниках, друкованих картках. На початку анотації наводиться бібліографічне описання твору.

В анотації вказують, що нового в цьому творі порівняно з іншими. У разі потреби подають також відомості про автора. Обов'язково вказують, на яких фахівців розрахована ця робота.

Систематизацію результатів дослідження в науковій праці вважають лише тоді закінченою, коли проведено рецензування її, тобто зроблено критичну оцінку. У зв'язку з цим студенту бажано навчитися писати рецензії на наукові реферати, тези, статті, монографії, звіти про виконану науково-дослідну роботу.

Зрозумілість і точність – незмінна вимога до мови рецензії. Мова рецензента, який розбирає переваги і недоліки наукової праці, повинна свідчити не тільки про грамотність та вміння висловлювати свою думку, а й також про його культуру і знання питань теми дослідження.

Особливу увагу в рецензії приділяють доказовій оцінці. Аргументоване вивчення, обґрунтований висновок – необхідні умови кваліфікованої рецензії. Недоліки в аргументації часто пов'язані з трудомісткістю обґрунтування наукової цінності твору. Через це при оцінці переваг та недоліків наукової праці слід застосовувати різного роду розрахунки, статистичні показники, нормативні дані та ін.

Не допускається в рецензії наукової праці переповідати зміст, необгрунтовано захвалювати або недооцінювати її наукове значення. Слід наводити посилання на конкретні сторінки праці, що рецензується, вказувати на позитивні та негативні сторони праці.

Особливу увагу в рецензії слід звертати на додержання автором стандартів, а саме, з приводу оформлення наукового твору. Необхідно при цьому вказати конкретно номер державного стандарту, який було порушено і що конкретно було порушено.

Висвітлюючи питання літературного викладу матеріалу, в рецензії слід зазначити, як автор володіє науковим стилем. При цьому конкретно вказати на додержання термінології цієї науки, формулювання економічних категорій, поданих у науковому творі.

Архітектоніка рецензії включає в себе заголовок, вступ, основну частину та висновок.

Таким чином, результати дослідження викладаються науковим стилем, відповідно оформлюються і оприлюднюються у рефераті, статті, звіті про виконану науково-дослідну роботу, дисертації для широкого кола користувачів – науковців та фахівців для використання у практичній діяльності.