Реферат, доповідь, виступ, книги
Вже з першого року навчання у вузі студенти повинні вміти підготувати реферат, виступ на семінарі, доповідь на науково-практичній конференції.
Яких же вимог слід дотримуватись при їх підготовці та оформленні.
Реферат (лат, referre - доповідати, повідомляти) короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми. При індивідуальній роботі з літературою реферат є короткий збагачений запис ідей з декількох джерел. Часто реферат готують для того, щоб передати ці ідеї аудиторії.
Обсяг реферату залежить від обраної теми, змісту документів, їх наукової цінності або практичного значення.
Найчастіше маємо справу з інформативними і розширеними (зведеними) рефератами.
Інформативний реферат повністю розкриває зміст теми, містить основні фактичні і теоретичні повідомлення. Він потребує глибокого вивчення першоджерел, доброї пам´яті, уміння пов´язувати теоретичні положення з сучасністю, робити глибокий аналіз та практичні висновки, нарешті вчить проводити дискусію.
В такому рефераті мають бути визначені: предмет дослідження і метод роботи; наведені основні результати; викладені дані про умови дослідження, сформульовані власні пропозиції автора щодо практичного значення змісту і уміння довести його до аудиторії слухачів. Реферат може бути посібником для усного виступу з елементами імпровізації.
Інформаційні реферати можуть розміщуватися у первинних документах (книгах, журналах, збірниках праць, звітах про науково-дослідну роботу) і у вторинних документах (реферативних журналах і збірниках, інформаційних картках та ін.).
Розширений або зведений (оглядовий, багатоджерельний) реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих документів з однієї теми, зміст яких викладено у вигляді однорідного тексту.
Алгоритм структури реферату:
- Вступ
- Розділ І. Історія та теорія питання
- Розділ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах
- Висновки
- Література
- Додатки (при потребі).
У вступі обґрунтовується актуальність теми, її особливість і значущість в конкретній галузі науки або практики.
У розділі І наводяться основні теоретичні, експериментальні дослідження з теми. Подається перелік основних змістовних аспектів проблеми, які раніше розглядались вченими, визначаються недостатньо досліджені питання, з´ясовуються причини їх слабкої розробленості.
У розділі II подається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим методикам вивчення проблеми, практичного досвіду та висловлення власної думки щодо перспектив розвитку досліджуваної проблеми.
У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції науковця.
До списку літератури включаються публікації переважно останніх 5-10 років. Особливо цінуються праці останнього року видання.
У додатках наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.
Вибір теми реферату студенти здійснюють відповідно до тематики затвердженої на кафедрі та за погодженням з науковим керівником.
Обсяг розширеного реферату 20-24 сторінки.
Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стислим. У рефераті використовується стандартизована термінологія, значення якої зрозуміле з контексту.
Реферат рецензується, оцінюється і враховується при проведенні підсумкового заліку, іспиту з відповідної дисципліни.
Рецензія (відгук) на реферат або іншу науково-дослідну роботу має об´єктивно оцінювати позитивні і негативні його сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оцінити вміння автора поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення, розуміння автором співвідношення між реальною проблемою і рівнем її концептуальності; повноту висвітлення літературних джерел; глибину їх аналізу, володіння методами збору; аналізу та інтерпретації емпіричної інформації; самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування висновків і рекомендацій.
Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принциповим.
Відносно до автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу («Студент поставив..., розкрив..., довів..., обґрунтував») до самої роботи - в теперішньому часі («реферат містить..., розкриває..., підтверджує...»).
Рецензію не слід завершувати оцінкою, вона має органічно випливати зі змісту документа.
Досить поширеною формою оприлюднення результатів наукового дослідження є доповіді та повідомлення.
Доповідь - це документ, у якому викладаються у певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.
Розрізняють такі види доповідей:
1. Звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час);
2. Поточні (інформація про хід роботи);
3. На теми наукових досліджень.
Наукова доповідь - це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання), одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливості за короткий проміжок часу «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу.
Структура тексту доповіді аналогічна плану статті.
Алгоритм тексту доповіді:
Вступ - Основна частина - Підсумкова частина
У вступі зазначається проблемна ситуація, яка зумовила потребу публічного виступу, потім обґрунтовується основна ідея автора, наводяться аргументи, факти, теоретичні викладки і на кінець висновки і рекомендації.
Порівняно з науковою публікацією публічна доповідь має свої особливості. Є два методи написання доповіді.
1. Дослідник готує спочатку тези свого виступу і на основі їх пише доповідь на семінар чи конференцію, редагує і готує до опублікування у науковому збірнику, як доповідь чи статтю.
2. Дослідник пише доповідь, а потім у скороченому вигляді знайомить з нею аудиторію.
При написанні доповіді слід зважати на те, що значна, суттєва частина її надрукована в тезах, частина - на слайдах, кодоплівках, плакатах, тому доповідач лише дає окремі коментарі до ілюстрованого матеріалу, опубліковані тези. Це дозволяє зекономити час виступу на 20-40%. Доцільним є посилання на попередні виступи, полемічний характер доповідей, що викликає інтерес у слухачів.
При формуванні змісту доповіді слід врахувати, що за 10 хвилин людина може прочитати текст надрукований на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8-12 сторінок (до 30 хвилини).
Повідомлення, виступ можуть бути обсягом на 4-6 сторінок.
При підготовці наукової публікації, доповіді, виступу потрібно уникати:
- неточності і розпливчастості формулювання назви;
- невизначеності особистого внеску в дослідження;
- поверхового викладу змісту та результатів дослідження;
- дублювання змісту публікацій;
- досить короткого терміну оприлюднення результатів дисертації.
При цьому тексти монографій, рефератів, виступів повинні відповідати темі і змісту науково-дослідної роботи.
Результати наукового дослідження можуть завершуватись написанням книг, зокрема підручників і навчальних посібників.
Розглянемо їх особливості та структуру.
Підручник - навчальне видання, що містить систематизований виклад змісту навчальної дисципліни, відповідає програмі та офіційно затверджений як такий вид видання.
Навчальний посібник - навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.
Вони затверджуються Міністерством освіти і науки України як нормативні видання з відповідним грифом. Присвоєння грифу означає, що підручник або навчальний посібник відповідає встановленим вимогам: щодо відповідності навчальній програмі за змістом, щодо обсягу і щодо технічного оформлення.
При створенні підручників та навчальних, методичних посібників необхідно врахувати такі вимоги:
- навчальні книги повинні мати високий науково-методичний рівень, містити відповідний довідковий апарат;
- підручники та навчальні посібники мають бути написані в доступній формі, навчальний матеріал повинен бути пов´язаний з практичними завданнями, у книзі повинні простежуватись тісні міжпредметні зв´язки;
- у підручниках і посібниках необхідно посилити увагу до питань їх професійної орієнтації з урахуванням використання ЕОМ.
Структура навчальної книги передбачає: зміст (перелік розділів); вступ (передмова); основний текст; питання, тести для самоконтролю, обов´язкові та додаткові задачі, приклади; довідково-інформаційні дані для розв´язання задач (таблиці, схеми тощо);бібліографічний список; апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики), додатки, які мають безпосереднє значення до теми книги.
Таким чином, кожний дослідник науковець обирає найпридатніший спосіб для перетворення так званого чорнового варіанту рукопису в остаточний вид наукової праці.
4.Методика підготовки та оформлення публікацій до видання
Публікація будь-яких матеріалів є індивідуальною справою дослідника.
Стиль і методика їх підготовки залежить від творчості та задуму
автора, власного розуміння проблеми. При цьому можуть використовуватись
різні методичні прийоми викладу наукового матеріалу, зокрема:
1) послідовний;
2) цілісний (з наступною обробкою кожної частини, розділу);
3) вибірковий (розділи пишуться окремо).
Послідовний виклад матеріалу логічно зумовлює схему підготовки
публікації: ідея (задум), план, відбір матеріалу; групування, його систематизація, редагування.
Тут дотримуються послідовності викладу матеріалу, виключено повтор; алезвичайно, є зайві витрати часу на послідовне опрацювання інформації;
Цілісний спосіб - це написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім
обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень, виправлень. Тут
економиться час, але є небезпека порушення послідовності викладу
матеріалу.
Вибірковий виклад матеріалу часто використовуються дослідниками так, як їм зручно. При цьому важливим є доведення кожного розділу до кінцевого результату, щоб при об´єднанні розділів в цілому матеріал був готовий до видання.
У процесі написання наукової праці умовно виділяють декілька етапів:
формування задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка
матеріалів, групування їх та опрацювання рукопису.
На першому етапі задуму формулюється мета даної роботи, на яке коло
читачів вона розрахована, які матеріали в ній подавати; передбачається
повнота і ґрунтовність викладу; теоретичне та практичне спрямування; які
ілюстративні матеріали необхідні для розкриття її змісту. Визначається
попередня назва праці, яку потім можна корегувати.
Бажано зразу ж скласти план роботи або план-проспект, який вимагають видавництва.
План-проспект відбиває задум праці і відтворює структуру майбутньої
публікації.
Відбір і підготовка матеріалів пов´язані з ретельним добром вихідного
матеріалу в будь-якій послідовності, окремими частинами, тобто все те, що
знадобиться на наступних етапах роботи над рукописом.
Наступний етап передбачає групування матеріалів за попереднім планом проспектом і паралельно визначається рубрикація праці, тобто поділ її на логічно підпорядковані елементи-частини, розділи, підрозділи, пункти,
інакше створення чорнового макета праці.
При опрацюванні рукопису уточнюються його зміст, оцінюються висновки, логічність і послідовність викладу матеріалу, відповідність назв роботи та її розділів змісту, викладеному в них, перевіряється аргументованість основних положень, новизна теоретична і практична значущість роботи.
Досить важливим в підготовці білового рукопису є оформлення його та
літературна правка.
Після написання тексту автор практично і принципово його оцінює: кожний висновок, формули, таблиці, окремі речення перечитуються, перевіряються висновки, аргументи, факти, теоретична і практична значущість матеріалу публікації;
Аналізується правильність оформлення рукопису: літературні джерела,
цитати.
Підготовлений для передачі у видавництво, рукопис має відповідати певним вимогам, зумовленим процесом його подальшої підготовки до друку, про більшість з них уже йшла мова в попередніх розділах навчального посібника.
В зведеному вигляді вони мають бути такі:
- авторський текстовий оригінал (рукопис) включає в себе титульний аркуш, анотацію (а для наукових видань - реферат), основний текст, тексти
довідкового характеру і додаткові тексти (покажчики, коментарі, примітки, додатки), бібліографічні списки, посилання, зміст;
- текст рукопису і всі матеріали до нього подавати у видавництво у двох примірниках;
- сторінки рукопису мають бути одного розміру (від 203x288 до 210x297 мм);
- матеріал друкувати ЕОМ малими літерами через два інтервали на одній стороні аркуша;
- в одному рядку має бути 60-65 знаків (рахуючи розділові знаки і пробіли між літерами), на одній сторінці суцільного тексту - 28-30 рядків;
- при визначенні обсягу рукопису необхідно виходити з того, що в одному авторському аркуші налічується 40 000 знаків;
- поля сторінок оригіналу мають бути: ліві - не менше 20 мм, верхні - 20,
праві - 10, нижні - 20;
- абзацний виступ має бути однаковим і дорівнювати трьом ударам:
- усі заголовки і виділення в тексті друкувати малими літерами, заголовки відокремлювати від тексту згори і знизу прогалинами в три інтервали;
- посилання розміщуються в нижній частині сторінки, їх не переносять на наступну сторінку;
- у рукописі зазначають всі необхідні, на думку автора, виділення літер і частин тексту;
- чітко визначають підпорядкованість заголовків і підзаголовків;
- виправлення в рукописі дозволяються, але не більше п´яти на одній\
сторінці; вони можуть бути вдруковані або написані від руки чорним
чорнилом; зайві літери або слова можна зчистити, заклеїти або зафарбувати;
- сторінки рукопису послідовно нумеруються, починаючи з обкладинки і до останньої сторінки, в правому верхньому куті - простим олівцем; на титульному аркуші вказувати загальну кількість сторінок та ілюстрацій;
- рукопис підписується автором (співавторами) або редакторові на
титульному аркуші з зазначенням дати;
- ілюстративні матеріали виконуються чітко, у форматі, що забезпечує
розуміння всіх деталей при можливому зменшенні зображення.
Для підручників крім двох зовнішніх позитивних рецензій, розглянутих
вченими радами вищих навчальних закладів відповідними науково
методичними комісіями Науково-методичної ради Міністерства освіти і
науки України, подаються на затвердження колегії міністерства, а навчально
методичні посібники - заступникові державного секретаря.
Згідно з наказом Міністерства освіти України №70 від 02.06.98 р.
підручникам, посібникам та іншій навчально-методичній літературі для
вищих навчальних закладів надаються грифи, які встановлюють
призначення, вид навчальної книги і зазначаються на титульній сторінці, а на
звороті її вказується, ким і коли прийнято рішення про надання грифів.
Колегією Міністерства освіти і науки України надаються грифи:
- «Затверджено Міністерством освіти і науки України» - підручникам, що потребують перевидання;
- «Допущено Міністерством освіти і науки України» - підручникам і
навчальним посібникам з дисциплін, передбачених галузевою компонентою державних стандартів вищої освіти.
Заступниками міністра освіти і науки України надається гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» - навчальним посібникам з дисциплін, передбачених компонентою вищого навчального закладу державних стандартів вищої освіти, словникам, довідникам.
Рукописи, яким надані грифи, вносяться до видавничих планів.