Суксаметонію йодид

Деполяризувальні міорелаксанти

Атракурій

Меліктин

Тубокурарину хлорид

ІІіпекуроній (ардуан)

Панкуроній (павулон)

Векуроній (норкурон)

(дитилін, лістенон)

Антидеполяризувальні препарати — блокують Н-холінорецептори і перешкоджають деполяризувальному впливу ацетилхоліну.

Тубокурарину хлорид вводять внутрішньовенно. Дія почина­ється через 1-1,5 хв і триває 25-40 хв. Застосовують в анестезіоло­гії під час оперативних втручань та в ортопедії — при репозиції кісткових уламків. Уводять препарат після переведення пацієнта на штучне дихання. Антагоністом курареподібних препаратів антидеполяризувальної дії є прозерин.

Побічні ефекти: розширення зіниць, зниження артеріального тиску.

Протипоказання: міастенія, захворювання печінки та нирок.

Піпекуроній (ардуан) — вводять внутрішньовенно, міорелаксація триває близько 2 год. Призначають з фторотаном, ефіром, діазоту оксидом при хірургічних втручаннях на серці, мозку.

Побічні ефекти: розширення зіниць (мідріаз), зниження арте­ріального тиску.

Протипоказання: міастенія, ранні терміни вагітності; слід ви­являти обережність при порушенні функції нирок.

Меліктин — легко всмоктується з травного каналу, ефектив­ний при прийомі всередину. Призначають хворим із спастичним паралічом, арахноенцефалітом, спинальним арахноїдитом; паці­єнтам із захворюваннями з підвищеним м'язовим тонусом і пору­шенням рухової функції.

З цієї групи переважно використовують такі препарати стероїд­ної будови: панкуроній (павулон), векуроній (норкурон), атракурій, які виявляють менш токсичну дію.

Засоби деполяризувальної дії збуджують Н-холінорецептори і зумовлюють стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани. Спочатку спостерігають тремтіння м'язів, а потім настає міопаралітичний ефект.

Дитилін (лістенон) — застосовують при інтубації трахеї, під час ендоскопічних процедур, нетривалих операцій. Препарат спричинює сильне, але нетривале (8-10 хв) розслаблення м'язів.

Застосовують його після переведення пацієнта на штучну венти­ляцію легень.

Побічні ефекти: брадикардія, колапс, спазм бронхів, біль у м'язах кінцівок, шиї, у поперековій ділянці.

Протипоказання: глаукома. Обережно слід призначати при тяжких захворюваннях печінки та нирок, анемії, кахексії, у пері­од вагітності, а також людям похилого віку.

Фармакобезпека:

• необхідно пам'ятати, що всі недеполяризувальні міорелаксанти можуть зумовити псевдоалергійніреакції, особливо бронхоспазм;

• міорелаксанти не сумісні з адреноміметиками, гепарином, строфантином, глюкокортикоїдами, наркотичними анальгетиками;

• тубокурарину хлорид не сумісний з промедолом.

• на міорелаксанти для парентерального введення не дозво­ляється виписувати рецепти, вони усі належать до списку А.

Загальний висновок:

Вибір лікарського засобу і схеми призначення потребують індивідуального підходу, тобто врахування конкретних етіологічних чинників, механізмів розвитку захворювання, стану хворого. У сучасній фармакотерапії принцип індивідуалізованого лікування є обов'язковим. У практичній діяльності майбутньому спеціалісту необхідно вміти розрізняти форми ліків, оцінювати особливості застосування та введення для досягнення максимального лікувального ефекту, умови зберігання лікарських засобів.