Регіональна політика ЄС
У Римському договорі 1957 р. було визначено необхідність змен-, щити суттєві відмінності в соціально-економічному розвитку різних : регіонів держав ЄС. Основні функції регіональної політики покладено на Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР); його завданням є усунення значних регіональних диспропорцій у Співтова-і ристві шляхом участі в розвитку та структурній перебудові регіонів, що відстають у розвитку.
Отже,головною метою регіональної політики є ліквідація територіальних диспропорцій економічного й соціального розвитку всередині розвинутих держав Європейського Союзу, підтягування менш розвинутих до рівня більш економічно розвинутих регіонів.
Критерієм розвипутості регіону є величина ВВП й національного Ідоходу на душу населення й зіставлення цих показників із середніми їю країні в цілому.
Принципи регіональної політики були сформовані в 1988 р. До аих належать:
• субсидіарність;
• децентралізація;
• партнерство;
• програмування;
• концентрація;
• додатковість.
Принципсубсидіарності означає, що вищі владні структури 2С мають право й обов'язок вирішувати ті проблеми, які не здатні вирішити нижчі структури. Тобто якщо регіональні органи невзмозі вирішити якесь питання самотужки, то це завдання бере на себе вищий ррган держави. Так само, якщо держава не може самостійно вирішити Проблему, то за цю проблему беруться наднаціональні структури ЄС |Європейська комісія, Европейський суд та ін.). В решті випадків Місцеві й національні органи діють самостійно.
Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...
Принципдецентралізації означає перерозподіл повноважень на користь регіонів з метою їх ефективного використання й заохочення місцевих ініціатив, а також чітке розмежування функцій між різними рівнями управління в ЄС. Саме на місцеві влади покладається головна відповідальність за проведення регіональної політики.
Принциппартнерства полягає у співробітництві між суб'єктами різних рівнів (ЄС, національною державою, регіоном). Згідно з цим принципом, усі задумки й проекти мають бути узгоджені структурами усіх рівнів. Процедура партнерства починається від складання планів регіонального розвитку, їх спільного фінансування, реалізації й закінчується контролем і оцінкою кінцевих результатів. Партнерами є владні структури, представники комунального господарства, інвестори, банки, профспілки та ін.
Принциппрограмування означає перехід до фінансування комплексних (а не розрізнених, як раніше), інтегрованих програм регіонального розвитку.
Принципконцентрації полягає в зосередженні зусиль і коштів на пріоритетних, найважливіших проектах, які є фундаментальними для соціально-економічного згуртування країн ЄС.
Принципдодатковості має відношення до фінансування пріоритетних проектів. Він означає, що структурні фонди ЄС не підміняють, а лише збільшують власні витрати окремої держави на здійснення регіональної політики.
Регіональна політика спирається також на спеціальні регіональні програми ЄС. На їхнє здійснення передбачаються кошти поза рамками регулярної'! фінансової підтримки, яку надають структурні фонди ЄС. Ці програми групуються таким чином:
• національні програми, що відповідають інтересам країн, які їх здійснюють;
• наднаціональні програми, що мають за мету об'єднання регіональної та галузевої діяльності ЄС;
• довгострокові специфічні програми ЄС, орієнтовані на розвиток територій, що перебувають в особливо тяжких стартових умовах фінансування;
• інтегровані програми, у фінансуванні яких разом з ЄФРР бере
участь Європейський інвестиційний банк.
Тривале існування європейського інтеграційного співтовариства, яке нині має форму Європейського Союзу, показало ефективність
Інтеграційні процеси в Європі______________________________
його політики практично в усіх сферах. Особливо вражаючими є соціально-економічні наслідки інтеграції. Європейський Союз перетворився на потужний світовий центр економічного й політичного тяжіння, на впливову силу в міжнародних відносинах. Цим пояснюється прагнення низки держав, у тому числі України, стати повноправним членом інтегрованої Європи.
10.3. Європейська асоціація вільної торгівлі — ЄАВТ (Еигореап Ргее Тгаае Астосгайои — ЕРГА)
ЄАВТ була заснована в 1960 р. в складі 7 держав, але, як вже відзначалося, відтоді відбулися значні зміни в її складі. До ЄАВТ входять: Норвегія, Швейцарія, Ісландія і Ліхтенштейн. Штаб-квартира міститься в Женеві.
Основною метою організації є сприяння стійкому економічному зростанню повної зайнятості, раціональному використанню ресурсів. Для досягнення цієї мети визначено такіцілі:
• забезпечення розвитку торгівлі між державами-членами на принципах добросовісної конкуренції;
• утворення рівних умов для постачання сировини, що виробляється в країнах-членах;
• сприяння розвитку світової торгівлі й поступовому усуненню
торговельних бар'єрів [51, с. 224].
Організаційна структура ЄАВТ складається з головних і допо-• міжних органів. Головними є Рада, Постійні комітети, Секретаріат. '",Рада є вищим органом. До неї входять представники від кожної держави-члена. Вона приймає рішення з усіх питань політики
ЄАВТ.
І. Постійні комітети утворені Радою відомчим принципом. Це Комі-1, тети: економічний, з походження товарів і митних питань, з торгівлі, | з технічних перешкод в торгівлі, консультативний, комітет парламен-I тарів, бюджетний, економічного розвитку, сільського господарства і | рибальства. Консультативний комітет складається з представників | промисловості, торгівлі, профспілок. У цілому комітети займаються І; розробкою рекомендацій для Ради. :
, Секретаріат складається з відділів, що займаються питаннями | торговельної політики, права, інтеграції, інформації, адміністрації. І Він забезпечує роботу Ради і комітетів.
Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин..
Крім головних органів, до структури ЄАВТ належать також допоміжні інститути: Контрольне відомство, Суд ЄАВТ та ін.
Європейська асоціація вільної торгівлі, як вже виходить із самої назви, являє собою другий ступінь економічної інтеграції — зону вільної торгівлі. В її межах усунуто всі митні тарифи, але щодо третіх країн (за виключенням країн ЄС), то кожний член зберігає свою митну політику. На відміну від ЄС, Асоціація не передбачає політичного згуртування.
Важливою подією і для ЄАВТ, і для західноєвропейської інтеграції в цілому стало утворення спільно з ЄСЄвропейського економічного простору — ЄЕП. Угода про ЄЕП була підписана в 1992 р., а вступила в силу в 1994 р. До цього об'єднання входять держави ЄС і три — від ЄАВТ; Швейцарія до угоди не приєдналася.
В угоді про ЄЕП передбачається:
• вільний рух товарів, послуг, капіталу та людей;
• координація політики в таких галузях, як дослідження, освіта, споживання, довкілля, соціальна сфера;
• розробка і'втілення спільних норм і правил правової системи.
ЄЕП має спільнуорганізаційну структуру. Вищим органом є Рада ЄЕП, яка складається з членів Ради Європейського Союзу і Європейської комісії — з одного боку, та міністрів держав ЄАВТ — з іншого.
Виконавчим органом єОб'єднаний комітет ЄЕП, який складається з представників ЄС і ЄАВТ; він відповідає за поточну діяльність ЄЕП.
Крім того, є дорадчі органи:
• Консультативний комітет ЄЕП — готує рекомендації з економічних питань і надає їх на розгляд Об'єднаного комітету;
• Об'єднаний парламентський комітет — складається з парламентарів ЄС і ЄАВТ (по 33 депутати від кожної сторони). Він також дає пропозиції Об'єднаному комітету. У структурі ЄАВТ є інститут, який спеціально займається питаннями діяльності країн ЄАВТ в ЄЕП; цеПостійний комітет держав ЄАВТ.
Створення ЄЕП має ще більше значення, оскільки передбачає вільне пересування чотирьох факторів виробництва — товарів, послуг, капіталу й робочої сили. ЄЕП створено одночасно з єдиним
Інтеграційні процеси в Європі______________________________
ринком ЄС, тобто до 1 січня 1993 р. Переговори, що мали метою підготовку тексту угоди, почалися в червні 1990 р'. На нараді міністрів держав-членів ЄС і ЕАВТ, що відбулися 19 грудня 1990 р. у Брюсселі, були погоджені позиції з ряду важливих аспектів майбутньої угоди, з питань інституціональної структури ЄЕП.
Спостережний орган ЄАВТ і Суд ЄАВТ реіулюють дії членів ЄАВТ щодо їхніх зобов'язань по Європейському економічному про-і стору (ЄЕП). Швейцарія не є членом ЄЕП, вона не бере участі в цих установах. Спостережний орган ЄАВТ виконує роль Європейської комісії як «гарант угод» для країн ЄАВТ, у той час як Суд ЄАВТ виконує для них роль Європейського суду. У початковому плані ЄЕП не було І ні Суду ЄАВТ, ні Спостережного органа ЄАВТ, і Європейський суд з ;. Європейською комісією повинні були здійснювати їхньої ролі. Однак | під час переговорів щодо угоди про ЄЕП Європейський суд повідо-I мив Раді Європейського союзу в письмової формі, що, на його думку, | надання повноважень установам ЄС щодо держав—нечленів ЄС буде порушенням угод, і тому була розвинута поточна домовленість.
10.4. Співдружність Незалежних Держав — СНД (СоттопюеаНН о/Іпаерепаепі 8іаіе& — СІ8)