Спільна зовнішня політика й політика безпеки
Спільна зовнішня політика й політика безпеки спрямована па захист спільних цінностей, основних інтересів, незалежності та ці-і|| лісності Союзу. Вона передбачає співробітництво держав-членів за " такими напрямами:
• визначення принципів спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
• визначення спільних стратегій;
• узгодження спільних дій;
• узгодження спільних позицій;
• зміцнення систематичного співробітництва між державами-членами в політичній сфері [ 11, с. 21 ]. Принципи і загальні напрями спільної зовнішньої політики безпеки визначає Європейська Рада. Вона вирішує питання спільної Я? стратегії, яка здійснюється в регіонах, де держави-члени мають важ-Ц;ливі спільні інтереси. Держави-члени інформують одна одну з будь-|| якого питання в сфері зовнішньої політики для розроблення спіль-Іі них узгоджень дій.
|| Спільна зовнішня політика та політика безпеки включає органі-§ зацію спільної оборони. Маастрихтським договором передбачається, Цщо основою оборонної системи ЄС стане Західноєвропейський Союз У(ЗЄС). Проте в 90-х роках суттєво змінилися зовнішні умови для За-'.а-Йдної Європи; протистояння Заходу і Сходу (для чого й було утворе-^ но ЗЄС) втратило свою актуальність. Тому в листопаді 2ОО0 р. було 8|:об'явлено про розпуск ЗЄС. Оборонна політика ЄС тепер спирається |уНа членстві країн в НАТО.
^ 223
Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...
Держави-члени координують свою діяльність у міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях, де вони виробляють спільну позицію. Держави, які є постійними членами Ради Безпеки ООН, повинні в ході виконання своїх повноважень захищати позиції та інтереси ЄС.
Для підвищення ефективності зовнішньої політики в рамках ЄС утвореноПолітичний комітет, який здійснює контроль за міжнародною ситуацією. Він має повноваження вести від імені Ради діалог з третіми країнами. Зовнішня політика і політика безпеки входить також до компетенції Комісії і Європейського парламенту.
Пріоритетним напрямом зовнішньої політики ЄС є зміцнення політичних і оборонних відносин з партнерами по НАТО, особливо в 90-х роках, з'явились і нові орієнтації. Усе частіше згадується про те, що Європа не обмежується тільки заходом. Після розпаду СРСР, РЕВ і Варшавського договору ЄС йде на зближення зкраїнами Центральної та Східної Європи. Щоб підтримати процес реформ у цих країнах, ЄС уклав низку двосторонніх угод про торгівлю й співробітництво, що охоплюють такі пріоритети сфери: полегшення доступу товарів на ринки Союзу; співробітництво в сільському господарстві й харчовій промисловості; стимулювання інвестицій; підготовка кадрів; навколишнє середовище [51, с. 215].
Для підтримки процесу реформ у країнах СНД розроблено програму ТАСІ5 (Тесппісаі Аззізіапсе Іо іЬе СоштоплуеаІіЬ ої Іпаереп-сіепі Зїаіеа). Вона передбачає надання технічної допомоги, передачі ноу-хау, надання гуманітарної допомоги.
Одним з напрямів зовнішньої політики ЄС є розширення цієї організації. В 1993 р. було визначеноКопенгагенські критерії вступу до ЄС нових членів. Згідно з цими критеріями країни Центральної та Східної Європи можуть стати членами ЄС, «якщо країна зі статусом асоційованого члена буде готова взяти на себе обов'язки членства й відповідатиме необхідним економічним та політичним вимогам» [57]. Ці вимоги включають стабільні демократичні інституції, повагу до меншин, існування ринкової економіки, здатної витримати конкуренцію в Союзі, спроможність дотримуватися цілей політичного, економічного і валютного союзу.
Європейський Союз уклав у 1992 р. з країнами ЄАВТ угоду про утворенняЄвропейського економічного простору, що передбачає вільний рух товарів між цими двома організаціями.
І-, Інтеграційні процеси в Європі_______•.____________________________
Особливий статус мають відносини ЄС з групою країн, що розвиваються (69 держав), які є асоційованими членами; Ці відносини регулюютьсяЛомсйськими конвенціями (від. м. Ломе, столиці Того). Вони надають певні пільги цим країнам у торгівлі, а
І також передбачають співробітництво в промисловості, сільському
|| господарстві, сфері послуг і соціальній сфері.