Показники трудоактивного населення (робочої сили) та пропозиції робочої сили є тотожними в закритих системах і відмінними (не велечину сальдо маятникової міграції) у відкритих.
План
Визначення й аналізу
4.1. Трудові ресурси: взаємозалежність складових, їх характеристика та управління процесом відтворення 1
4.2.Формування пропозиції робочої сили: процес та складові 4
4.3. Принципи та методи дослідження економічних процесів та їх впливу на регіональні ринки праці 11
4.1. Трудові ресурси: взаємозалежність складових, їх характеристика та управління процесом відтворення
Дослідження поняття “трудові ресурси” наштовхує нас на те, що в економічній літературі існує достатнє різноманіття його трактовок, причому часто одні й ті самі групи працюючих мають різними назвами. Тому на початку вважаємо за доцільне уточнити ряд основних понять, що характеризують складові частини населення регіону і їх участь у процесі створення ВВП.
У попередніх розділах ми розглянули індивідуальну пропозицію робочої сили. Сукупну пропозицію чи “сукупного працівника” характеризують всі працюючі, зайняті економічною діяльністю на території даного регіону (країни). Для створення підґрунтя для достовірного анлізу статистики праці ми будемо спиратись на загально прийняті визначення (за методикою МОП чи законодавства України).
Робоча сила (labour force) - загальна сукупність осіб не молодших за 16 років, які працюють або шукають роботу, за винятком громадян, що утримуються в психіатричних лікарнях і місцях позбавлення волі.
Трудовий потенціал людини характеризується її працездатністю, рівнем освіти й професійно-кваліфікаційної підготовки, знаннями, навичками, здібностями, ставленням до праці, ініціативністю, активністю, організованістю. Потенційні властивості людини включаються в дію не автоматично, а свідомо регулюються самою людиною. Саме трудові концепції є підґрунтям підвищення конкурентноздатності й мобільності працівників на ринку праці, свідомого вибору професії, сфери діяльності та форми зайнятості (за наймом, індивідуальної трудової, підприємницької, повної, часткової і т.і.). Крім цього використовуються поняття трудового потенціалу, кадрового потенціалу, зайнятих (рис. 4.1).
Трудовий потенціал (ТП) регіону - сукупність працездатного населення, що володіє відповідною професійно-кваліфікаційною підготовкою, має прикладення праці в народному господарстві з врахуванням відповідного рівня їх технологічної та технічної оснащенності. Віддзеркалює взаємодію продуктивних сил та виробничих відносин, не може розвиватись і функціонувати за межами технічних, економічних, соціальних, організаційних, екологічних та інших умов.
В демографії: ТП - тривалість працездатного періоду в житті людини.
ТП = ТР + Рм = ТРn + ТРp + Рm
Рm - резерви живої праці
ТРn - потенційні ресурси живої праці
ТРp - реальні ресурси живої праці
ТР - трудові ресурси (введен академіком С.Г. Струміліним в 20-і роки, використовується з 50-их років). Трудові ресурси - частина населення, що володіє сукупністю необхідних фізичних та інтелектуальних здібностей та знань для роботи в будь-якій сфері прикладення праці. В Україні до ТР включають чоловіків від 16 до 59 років, жінок - 16 - 54 роки.
Кожен рік складаєтться баланс трудових ресурсів. Він віддзеркалює кількісну і якісну сторону (склад та кількість окремих категорій та груп працівників по професіям, функціям, що виконуються, віку, статі тощо). При розраховуванні ТР не враховуються міграції.
Поділяється на:
· ОПВП (основний промислово-виробничий персонал) - основні працівники, допоміжні, підсобні, обслуговуючі цехи.
· працівники науково-дослідних, конструкторських, технологічних організацій, лабораторій.
· управлінський персонал
· ремонтний, транспортний
Управління трудовими ресурсами - це складова частина управління вироництвом як матеріальним так і духовним, спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення та його оптимального розподілу між галузями та регіонами країни, а також на забезпечення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах.
Управління здійснюється на двох рівнях: зовнішньому - на державному рівні, на внутрішньому - на рівні підприємств.
Таблиця 4.1.
Рівні управління трудовими ресурсами на макро- та мікрорівнях
Підсистеми | Рівень управління |
Державний | Підприємства |
1. Формування ТР · управління процесом відтворення населення · управління процесом підготовки ТР · управління процесом заміщення ТР | 1. Формування ТР · планування · набір · відбір · визначення розміру ЗП і пільг |
2. Управління процесом розподілу ТР · управління процесом створення робочих місць · управління процесом перерозподілу ТР | 2. Розвиток ТР · профорієнтація і адоптація · підготовка кадрів · оцінка трудової діяльності · підготовка управління кадрів · управління пересуваннями по службі |
3. Управління процесом використання ТР · Управління технічним прогресом · управління економікою праці | 3. Підвищення якості трудової діяльності · мотивація праці · удосконалення організації праці та її оплати |
Таким чином рівні управління взаємопов’язані між собою. Об’єднання їх у часі дає управління процесом відтворення робочої сили.
4.2.Формування пропозиції робочої сили: процес та складові
Абсолютно ясно, що не все населення регіону (країни) пропонує свою робочу силу на ринку праці. За його межами лишаються непрацездатні (за віком або станом здоров¢я) та працездатні особи, що з будь-яких причин не бажають реалізувати свою працездатність.
Наведена на рис.4.2 схема ілюструє процес диференціації населення за рівнем працездатності та прагненням її реалізувати. Перш за все відокремлюються непрацездатні особи (Р), які за будь-яких умов не можуть пропонувати свою робочу силу на ринку праці.До цієї групи, безумовно, належать:
· діти до певного віку (як правило, до 16 років) – Р1;
· хронічно хворі, насамперед інваліди –Р2;
· особи похилого віку, що втратили навіть залишкову працездатність – Р3.
Працездатне населення розподіляється за ступенем своєї трудової активності, тобто прагненням реалізувати наявну працездатність. Безумовно, не пропонують свою робочу силу на ринку праці жінки, що зайняті домашнім господарством (S1), і учні (студенти), які навчаються з відривом від виробництва і не прагнуть працювати у вільний час (S2). Існує ще достатньо велика сукупність людей, котрі за рівнем свого добробуту або з інших причин не виходять на ринок праці і не прагнуть заробляти (S3).
Після вилучення із загальної чисельності (N) населення його нетрудоактивної частини (P+S) залишаються тільки ті, пропонує свою робочу силу на ринку праці – в межах свого регіону чи за кордоном – (L). Такі люди можуть бути зайнятими (Е) чи незайнятими (безробітними) – U.
Таким чином:
N – P – S = L, a L = E + U .
Пропозиція робочої сили – це загальна сукупнність осіб, які є трудоактивними, тобто такими, що активно пропонують свою здатність до праці (свою робочу силу) на конкретному ринку, тобто масштаби пропозиції робочої сили враховують сальдо трудовоїъ маятникової міграції; таким чином, пропозиція робочої сили є категорія регіональна. Особи, що входять до складу робочої сили, є зайнятими або безробітними. Визначається пропозиція робочої сили як на конкретний термін (дату), так і за певний відрізок часу, тобто як моментним, так і інтервальним показником. Джерела порпозиції робочої сили наведені на рис.4.3.
Попит на робочі місця – це загальна кількість робочих місць, необхідних для повного задоволення потреб в них з боку трудоактивного населення, тобто для забезпечення повної зайнятості робочої сили. Таким чином, попит на робочі місця може визначатися на тривалий період часу аьо на конкретний його момент.
Для подальшого висвітлення механізму формування сукупної пропозиції робочої сили на ринку праці та її задоволення доцільно розглянути понятійний апарат, що застосовується міжнародною статистикою, зокрема Міжнародною організацією праці. Для характеристики масштабів ринку праці використовуються такі терміни: економічно активне населення; робоча сила; пропозиція робочої сили; попит на робочі місця.
Економічно активне (трудоактивне) населення – це загальна чисельність населення, старшого певного віку (звичайно 16 чи 18 роів),якезвичайно працює або прагне працювати за винагороду.Як правило, визначається досить тривалим періодом (наприклад, рік). Припускається, що протягом цього періоду особа визнається трудоактивною, якщо у визначений період (наприклад, протягом 12 тижнів з минулого календарного року або з минулих 12 місяців) вона мала статус працюючого або безробітного (тобто мала роботу, активно її шукала або була зареєстрована як безробітний).
Суттєвим є аналіз економічно активного та економічно неактивного населення. Для цих категорій використовується визначення МОП, суть якого полягає у тому, що до економічно активного населення відносяться усі мешканці країни, що беруть участь у виробництві товарів або послуг, включаючи виробництво товарів для ринку, бартерного обміну та особистого споживання [Петюх Ринок праці, с. 25-27].
До економічно активного населення відносяться всі хто працює і бажає працювати (активно шукає роботу), тобто зайняті економічною діяльністю, що приносить дохід та безробітні (у визначенні МОП). Кількісно визначається за обсягом відпрацьованих тижнів або днів за певний період часу (наприклад, протягом 12 тижнів з минулого календарного року або з минулих 12 місяців). За цією ознакою економічно активне населення поділяється на зайнятих економічною діяльністю, частково зайнятих та безробітних. До складу економічно активного населення, що не може бути класифіковано як зайняте чи безробітне: учні та студенти денних форм навчання; пенсіонери за віком та інвалідністю; рантьє; особи, які отримують матеріальну підтримку від суспільних організацій та приватних осіб; особи, які надають добровільні безплатні послуги; інші особи, зайняті діяльністю з поданням милосердної допомоги соціально слабким верствам населення. Особливу групу складають особи працездатного віку, які можуть працювати, але не шукають роботу з об`активних та суб`активних причин (серед них виділяють в особу групу особи, які зневірились знайти роботу).
Зіставлення кількісно-якісних характеристик трудових ресурсів та економічно-активного населення дає можливість стверджувати, що для економічного аналізу більш цікавим є останнє, оскільки воно віддзеркалює не тільки здатність, але і бажання працездатного населення працювати. Проте категорія “трудових ресурсів” все ще широко використовується в економічному прогнозуванні і плануванні, вона є базовим показником для визначення потенціалу регіональних ринків праці при складанні прогнозів економічного зростання та реструктуризації виробництва.
Зайняті економічною діяльністю – це особи віком 15-70 років, які виконували роботу за винагороду за наймом на умовах постійного аба неповного робочого часу, працювали індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на власному (сімейному) підприємстві (безплатно працюючі члени домашнього господарств в США включаються до економічно активного населення за умови, що вони працювали не менше 15 годин протягом тижня під час обстеження), зайняті в особистому підсобному господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.
Зайнятими вважаються особи, які відпрацювали протягом обстежуванного тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві не менше 30 годин) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота. В Україні прийнята законодавчо концепція добровільної зайнятості, проте методики підрахунку зайнятих виходять з принципу їх участі у процесі суспільно-користного виробництва, що є проявом наслідків пострадянської концепції примусової зайнятості. Зіставлення визначення зайнятих за методологією МОП і за законом України “Про зайнятість населення” можна відмітити, що останній трактує цю категорію ширше. Крім різниці у групах працюючих та тимчасово відсутніх на роботі, за законом України до зайнятих відносяться учні і студенти денних форм навчання. Концептуально ці люди дійсно не мають вільного часу, але за світовими поняттями вони не приймають участь у процесі суспільно-корисного виробництва, а отже не можуть бути віднесені до даної категорії. Щодо даних категорій, то їх за методологією МОП доцільніше віднести до економічно активного населення.
Зайнятими в галузях економіки – особи віком від 15 до 70 років, зайняті економічною діяльністю, за винятком тих, хто працює в особистому підсобному сільському господарстві та зайнятий індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю.
Тимчасово відсутні на роботі – особи, які мають роботу чи заняття, але на обстеженому тижні не працювали з з таких причин: хвороба, травма, догляд за хворими, щорічна або компенсаційна відпустка, вихідні дні; встановлена відпустка по вагітності, пологів і догляду за дитиною; відпустка, пов`язана з навчанням; відпустка без збереження заробітної плати (з ініціативи адміністрації або за власним бажанням); специфіка виробництва або діяльності; вимушена зупинка виробництва; інші причини відсутності, які дають право повернення на роботу.
Працюючі за наймом – особи, які уклали письмовий трудовий договір (контракт) з адміністрацією підприємства, установи, організації або з власником підприємства про умови трудової діяльності, за яку працівник отримує оплату згідно з угодою.
Працюючі не за наймом – роботодавці та особи, які зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю.
Роботодавці – особи, які здійснюють самостійно або з одним чи кількома партнерами управління власним (сімейним) підприємством (фермою) з використанням праці найманих працівників.
Зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю – особи, які здійснюють трудову діяльність на самостійній основі (без залучення найманих працівників), на свій власний кошт, володіють засобами виробництва і несуть повну відповідальність за вироблену продукцію (надані послуги).
Безплатно працюючі члени сім`ї – особи, які працюють без оплати на сімейному підприємстві, очолюваному родичем, який проживає в тому самому домашньому господарстві (якщо ця діяльність належить до економічної).
Безробітні у визначенні МОП – особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття); шукають роботу або намагаються організувати власну справу на обстеженому тижні; готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних належать особи:
- приступають до роботи протягом наступних двох тижнів;
- знайшли роботу, чекають відповіді;
- зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукали роботу;
- навчаються за направленням служби зайнятості.
Джерела інформації.Основним джерелом інформації про чисельність і склад робочої сили є Перепис населення, що проводиться один раз на десять років, Розрахунок чисельності зайнятого населення, що розробляється щорічно в середньорічому обчисленні по областях з поділом на місто і село та обласних центрах і в м.Києві, розрахунки окремих служб зайнятості більш дрібних адміністративно-територіальних одиниць при розробці Програм зайнятості. Таким чином, проведення обстежень і аналіз їх результатів мають спиратися на чітко окреслені категорії, що були розглянуті вище.