Ксенобіотики

Люди, прагнучи до максимального задоволення своїх потреб, створюють нові речовини, виробляють велику кількість матеріалів, технічних пристроїв, предметів побутового призначення. Як правило, ці штучні предмети, хімічні речовини, різні відходи мають особливі властивості, несумісні з природними системами і самою людиною. Вони мають кінцевий термін корисного використання, не розкладаються або розкладаються дуже повільно, забруднюють атмосферу, гідросферу, ґрунт, безпосередньо або побічно негативно впливають на людей. Наприклад, розвиток атомної енергетики пов'язаний з появою великої кількості радіоактивних відходів, що потребують особливого поводження, бо вони небезпечні для людини і всього живого. На планеті накопичено великі запаси вибухових речовин і хімічної зброї, побутових і промислових відходів. Над проблемами їх знешкодження працюють інженери і вчені в усіх країнах, але поки що задовільних рішень не знайдено.

За даними природоохоронних органів, на кожного мешканця України припадає майже 400 т відходів, причому 87 т з них з особливо токсичними. Загальна маса накопичених у державі промислових і побутових відходів наприклад, у 1999 р. становила 4,4 млрд т. У великих кількостях зберігається ракетне паливо, не утилізовано понад 13 тис. т заборонених і непридатних до використання пестицидних препаратів. Сільськогосподарські угіддя захаращуються побутовим сміттям, що призводить до вилучення із господарського обороту десятків тисяч гектарів землі.

Речовини і предмети штучного походження, що шкодять природному середовищу і людині, називають ксенобіотиками, тобто чужими життю (від гр. "ксенос" – чужий і "біо" – життя).

Становище, що складається на сьогодні у зв'язку з накопиченням ксенобіотиків у природі, визначають як антропогенний екоцид, а також як екологічну кризу. За сукупною дією на людину і біосферу ці речовини є супертоксикантами. Вони створюють медичну, економічну та соціальну проблеми. Ці проблеми існували і раніше, перш ніж людство звернуло на них серйозну увагу. Вони проявились у вигляді важких вроджених каліцтв, захворювань, які раніше не були відомі, у загибелі тварин і рослин.

Для прикладу наведемо характеристику найпоширенішого на сьогодні ксенобіотика – діоксану. За рівнем токсичності ця сполука поступається лише таким природним отрутам, як збудники ботулізму і дифтерії, а також таким відомим отрутам, як кураре та ціанистий калій. Слід зауважити, що діоксин не використовується в жодному виробництві. Це домішка, утиль, цілком побічний продукт, але він настільки агресивний ксенобіотик, що діоксинова небезпека визнана в усьому світі глобальною проблемою.

Встановлено, що діоксин має найнижчу граничнодопустиму концентрацію з усіх відомих на сьогодні хімічних сполук (менше ніж 10 ⁹ г/кг маси). За даними Агентства із захисту навколишнього середовища (США), добова доза діоксинів для дорослої людини не повинна перевищувати 320-10 ¹² г. За цими ж даними, населення США щоденно споживає до 199 кг діоксинів, причому основними продуктами, в яких накопичується діоксин, є м'ясо, молоко, риба, яйця. Жоден з відомих біоорганізмів не здатен переробити або вивести цю речовину. Крім того, методика визначення вмісту діоксину у навколишньому середовищі була розроблена зовсім недавно, досить складна і має значну вартість: ціна одного аналізу перевищує 1000 дол. США.