Использование реакций изотопного обмена.


План

 

1. Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади. Присяга, обов’язки та права професійного судді.

2. Вимоги до претендентів на посаду судді.

3. Гарантії незалежності суддів.

4. Порядок призначення та обрання суддів.

5. Вища кваліфікаційна комісія суддів: завдання, склад, повноваження.

6. Вища рада юстиції: склад і повноваження щодо суддівського корпусу.

7. Дисциплінарна відповідальність суддів: підстави, порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень.

8. Звільнення судді з посади.

9. Грошове і соціальне забезпечення суддів.

10. Суддівське самоврядування: завдання та організаційні форми.

11. Статус народних засідателів і присяжних.

Правові акти:

Конституція України

Закон «Про судоустрій і статус суддів»

Закон «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»

Закон «Про Конституційний Суд України»

Закон «Про Вищу раду юстиції»

Закон «Про засади запобігання і протидії корупції»

Закон «Про правила етичної поведінки»

Кодекс суддівської етики, затв. З’їздом суддів України 22.02.2013

 

 

1. Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади. Присяга та обов’язки професійного судді

Статус судді (за визначенням Юридичної енциклопедії, том 5, с. 628) – це визначені законом правові засади, які регламентують принципи та гарантії діяльності суддів, їх повноваження та обов’язки, порядок обрання (призначення) на посаду та звільнення з посади, підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, заходи їх державного і соціального захисту.

Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні.

Професійним суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів і здійснює правосуддя на професійній основі.

Народними засідателями і присяжними є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя у конкретній справі, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Обов‘язковою умовою набуття статусу професійного судді є складення присяги. Присяга судді має не лише велике моральне, але й правове значення, адже порушення присяги відповідно до статті 126 Конституції України є підставою для звільнення з посади судді. Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяга судді складається під час урочистої церемонії у присутності Президента України, який здійснює перше призначення на посаду судді. Обов‘язки, яких суддя присягає виконувати, визначені статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) додержуватися присяги судді;

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, що встановлені Законом "Про засади запобігання і протидії корупції" 7) подавати щороку за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку у Національній школі суддів України. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу підготовку у Національній школі суддів України не менше, ніж раз на три роки.

Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності суду в порядку, встановленому законом. Судді можуть утворювати об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.

Суддя має право вдосконалювати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.

 

2. Вимоги до претендентів на посаду судді

Особи, які претендують на посаду судді або які уже обіймають цю посаду, повинні відповідати низці кваліфікаційних вимог. Дотримання цих вимог свідчить про готовність особи до суддівської діяльності та її відповідність посаді судді. Вимоги до кандидатів на посаду судді встановлені в Україні Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України». Загальними вимогами до кандидатів на суддівську посаду є:

- наявність громадянства України;

- досягнення певного віку (починаючи від 25 років, але не старше 65 років);

- наявність вищої юридичної освіти або іншої фахової підготовки з питань юрисдикції відповідних спеціалізованих судів;

- наявність певного стажу роботи у галузі права або за іншим відповідним фахом (починаючи від трьох років);

- проживання в Україні протягом певного часу (від десяти останніх років);

- володіння державною мовою.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

- визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

- які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

- які мають не зняту чи не погашену судимість.

Вимоги щодо стажу роботи кандидата диференціюються залежно від місця суду у судовій системі. Так, для заняття посади судді апеляційного суду потрібно, щоб мала стаж роботи на посаді судді не менш як п'ять років.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути особа, яка обрання на посаду судді безстроково.

Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п'ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України.

Отож чим вищий рівень суду в судовій системі, тим вищі вимоги до претендентів на суддівську посаду у такому суді.

Найвищі вимоги до претендентів на посаду судді Конституційного Суду України: досягнення сорока років, стаж роботи у галузі права не менше десяти років, проживання в Україні протягом останніх двадцяти років.

Крім того, стаття 127 Конституції України передбачає, що суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів.. Ці судді повинні відправляти правосуддя лише у складі колегій суддів. На практиці це мертва норма.

 

 

3. Гарантії незалежності суддів

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність суддів забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Судді - недоторканні. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду. Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі, якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя).

 

4. Порядок призначення та обрання суддів

В Україні перше призначення на посаду судді (крім судді Конституційного Суду України) здійснюється Президентом України на п'ять років, а після закінчення цього строку суддя обирається безстроково Верховною Радою України. Відповідальність за добір суддів покладається на систему кваліфікаційних комісій суддів і Вищу раду юстиції.

Призначення. Статті 66-72 Закону «Про судоустрій і статус суддів». Призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:

1) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення у визначених нею друкованих засобах масової інформації (сьогодні це газета «Законі і бізнес»;

2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

3) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;

4) складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права;

5) направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки;

6) допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складення кваліфікаційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;

8) визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді;

9) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;

10) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді;

11) розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;

12) прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

Обрання. Згідно зі ст. 74-79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів, обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;

3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;

4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;

5) Верховна Рада України на підставі та в межах подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково в порядку, встановленому законом.

Переведення. Суддя у межах п'ятирічного строку може бути переведений на роботу на посаді судді до іншого місцевого суду за його письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його на посаду судді відповідного суду за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді. Переведення судді у межах п'ятирічного строку на роботу на посаді судді до суду іншої юрисдикції здійснюється за результатами складення суддею кваліфікаційного іспиту. Переведення судді у межах п'ятирічного строку здійснюється Президентом України.

Переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за письмовою заявою судді.

Переведення судді, обраного безстроково, до суду іншого рівня тієї ж судової спеціалізації здійснюється Верховною Радою України з дотриманням порядку, встановленого цим Законом та Регламентом Верховної Ради України для обрання судді.

Переведення судді, обраного безстроково, до суду іншої спеціалізації здійснюється Верховною Радою України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами складення суддею кваліфікаційного іспиту відповідно до цього Закону. (ст. 73-80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України, Верховною Радою України і з’їздом суддів України встановлено статтями 6-8 Закону України «Про Конституційний Суд України».

 

 

5. Вища кваліфікаційна комісія суддів: завдання, склад, повноваження

Завданнями Вищої кваліфікаційної комісії суддів є:

1) забезпечення формування корпусу професійних суддів шляхом відбору і рекомендування осіб для зайняття посади судді;

2) розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів.

 

Склад. Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі одинадцяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років. До складу Комісії входять:

1) шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України;

2) дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

3) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

4) одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

5) одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України.

Строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить шість років з дня набуття повноважень.

Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення повноважень відряджаються до Комісії.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше восьми членів.

 

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів:

1) веде облік даних про кількість посад судді у судах загальної юрисдикції, в тому числі вакантних;

2) веде облік даних про кількість адміністративних посад у судах загальної юрисдикції та негайно повідомляє відповідну раду суддів, Вищу раду юстиції про утворення вакантної посади голови суду, заступника голови суду;

3) проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

4) вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України;

5) надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації;

6) визначає потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

7) затверджує відповідно до критеріїв, визначених у положенні про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть таку підготовку;

8) на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності;

9) розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження;

10) приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів;

11) приймає рішення про дострокове зняття застосованого до судді дисциплінарного стягнення;

12) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

6. Вища рада юстиції: склад і повноваження щодо суддівського корпусу

Відповідно до статті 131 Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів:

1) по три члени, призначені Верховною Радою України (2 судді), Президентом України (2 судді), з'їздом суддів України, з'їздом адвокатів України (1 суддя), з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (1 суддя);

2) два члени, призначені всеукраїнською конференцією працівників прокуратури (1 суддя);

3) Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України за посадою.

Вища рада юстиції здійснює свої повноваження щодо суддів та прокурорів. Вона має такі повноваження щодо суддівського корпусу:

1) вносить подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) приймає рішення стосовно порушення суддями вимог щодо несумісності;

3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів.

Організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються статтею 131 Конституції України і Законом України «Про Вищу раду юстиції».

7. Дисциплінарна відповідальність суддів: підстави, порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень

Судді несуть дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку за правилами розділу VІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», глав 4-5 розділу IV Закону України «Про Вищу раду юстиції».

Дисциплінарний проступок судді може проявлятися у таких порушеннях:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наслідками дисциплінарного провадження. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження здійснюють:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

 

До суддів застосовуються таке дисциплінарне стягнення як догана.

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

 

8. Звільнення судді з посади

Суддя звільняється з посади лише на підставі частини п'ятої статті 126 Конституції України. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, за поданням Вищої ради юстиції.

Суддю звільняють у разі:

загальні підстави

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) припинення його громадянства;

5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

6) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

особливі підстави

7) порушення суддею вимог щодо несумісності;

8) порушення суддею присяги;

9) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Рішення про звільнення його з посади у цьому разі не приймається.

Порушенням суддею присяги є: 1) вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; 2) недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" 3) умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; 4) порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

9. Грошове і соціальне забезпечення суддів.

Суддівська винагорода регулюється Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно. Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:

судді апеляційного суду - 1,1;

судді вищого спеціалізованого суду - 1,2;

судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України - 1,3.

 

Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.

Суддя забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України мантією та нагрудним знаком.

Суддя забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами.

Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

10. Суддівське самоврядування: завдання, організаційні форми

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суддівське самоврядування визначається як самостійне колективне вирішення питань внутрішньої діяльності судів самими суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя. (стаття 113).

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України.

 

Збори суддів відповідного суду:

1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, які є обов'язковими для суддів та працівників даного суду;

2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової юрисдикції за пропозицією голови суду, обирають зі свого складу слідчого суддю;

3) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в даному суді, та керівника апарату суду;

4) подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференцію суддів;

5) можуть звертатися з пропозиціями щодо питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.

6) можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, розробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики та законодавства.

Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника.

 

У системі судоустрою діють відповідно до системи судів конференція суддів загальних судів, конференція суддів господарських судів та конференція суддів адміністративних судів.

Конференція суддів відповідних судів:

1) обговорює і вирішує питання щодо фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів, заслуховує з цих питань інформацію представників Державної судової адміністрації України;

2) заслуховує звіти відповідних рад суддів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України;

3) формує відповідну раду суддів;

4) затверджує положення про раду суддів;

5) розробляє пропозиції для внесення на розгляд з'їзду суддів України;

6) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

7) обирає делегатів на з'їзд суддів України;

8) ініціює проведення позачергового з'їзду суддів України в порядку, встановленому цим Законом;

9) обговорює інші питання, законом віднесені до повноважень органів суддівського самоврядування.

 

У період між конференціями суддів функції суддівського самоврядування виконує відповідна рада суддів. Рада суддів організовує виконання та контроль рішень конференції, а також вирішує питання про скликання конференції суддів.

Рада суддів відповідних судів:

1) здійснює контроль за організацією діяльності відповідних судів, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів;

2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їхніх сімей, заслуховує з цих питань представників Державної судової адміністрації України, приймає відповідні рішення;

3) вносить подання Вищій раді юстиції щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з таких посад;

4) визначає на основі поданих зборами суддів пропозицій щодо делегатів на конференцію суддів, склад відповідної конференції суддів виходячи з досвіду роботи кандидатів у делегати та їх авторитету;

5) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

6) приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.

 

Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України. Делегати на з'їзд суддів України обираються конференцією суддів загальних судів, конференцією суддів господарських судів, конференцією суддів адміністративних судів за принципом рівного представництва від кожної з них по одному судді з кожної області, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Від кожного вищого спеціалізованого суду обираються по три делегати з числа суддів цих судів. Збори суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України обирають на з'їзд суддів України по три делегати з числа суддів цих судів.

З'їзд суддів України:

1) заслуховує звіти Ради суддів України та рад суддів про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; 2) заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність; 3) призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України; 4) призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень; 5) призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 6) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб; 7) обирає Раду суддів України; 8) розглядає інші питання суддівського самоврядування відповідно до закону.

 

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України. Рада суддів України обирається з'їздом суддів України у складі одинадцяти суддів. До складу Ради суддів України входять по три представники від кожної конференції суддів та по одному представнику від Конституційного Суду України та Верховного Суду України.

Рада суддів України:

1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;

3) призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників;

4) здійснює контроль за організацією діяльності судів;

5) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

6) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці, народного засідателя, присяжного;

7) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

 

 

11. Статус народних засідателів і присяжних

Народні засідателі та присяжні є представниками народу, які у визначених законом випадках залучаються до здійснення правосуддя. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом (на сьогодні це ЦПК), вирішує справи у складі суду разом із суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Присяжними є громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом (на сьогодні це КПК), залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Народні засідателі і присяжні під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. До списку народних засідателів, включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам закону і дали згоду бути народними засідателями. Такий список затверджується рішенням відповідної місцевої ради на 4 роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки.

Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

Список присяжних затверджується один раз на два роки і переглядається в разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

Народним засідателем, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.Не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків присяжних громадяни: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя, присяжного;3) які мають не зняту чи не погашену судимість; 4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси; 5) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років; 6) особи, які не володіють державною мовою. Особа, включена до списку народних засідателів або списку присяжних, зобов'язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.

Суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі.

Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом.

Роботодавець зобов'язаний звільнити народного засідателя, присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя. Відмова у звільненні від роботи вважається неповагою до суду.

Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За народними засідателями і присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання народним засідателем чи присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення народного засідателя чи присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.

 


[1] Смородинський В.С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. — Х., 2001. — С.5, 12.

[2] Француз Т.І. Політико-правові проблеми становлення і розвитку судової влади в незалежній Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.13. — О., 2001. - С.6.

[3] Коментар до Закону “Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 8.

[4] Козюбра М. Проект Конституції України в редакції від 15 листопада 1995 року // Конституція незалежної України: У 3 книгах / Під заг. ред. С. Головатого. – К.: Українська правнича фундація, 1995. – Книга ІІ, частина 1. – С.14.

[5] Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №30. - Ст. 426.

[6] Фойницкий И. Курс уголовного судопроизводства. – СПб., 1996. – Т. 1. – С. 158.

[7] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - №45. - Ст. 2975.

[8] Див. §40-41 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Хорнсбі проти Греції” від 19 березня 1997 року (Judgment of the EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS: HORNSBY v. GREECE, 19 March 1997, Published in Reports 1997-II).

В рамках курса радиохимии рассматриваются основные понятия, связанные с реакциями изотопного обмена, приводятся примеры таких реакций, выявляются причины их протекания, отмечаются некоторые особенности этих реакций. На практике, специалистам, применяющим радиоактивные индикаторы в химических исследованиях, приходится сталкиваться с изотопным обменом в самых различных случаях. В этой связи закономерности и важнейшие особенности реакций изотопного обмена, а также практику использования этих реакций необходимо рассмотреть более детально.

Известно, что существование у элементов различных изотопов (как стабильных, так и радиоактивных) обусловливает протекание в системах, где эти изотопы присутствуют совместно, обменных реакций, представляющих собой самопроизвольный процесс перераспределения изотопов одного элемента между разными фазами, молекулами (химически различными или тождественными) или внутри молекул. Отличие этих реакций от обычных химических реакций заключается в том, что они не приводят к обычным химическим или физико-химическим эффектам, а вызывают только выравнивание изотопного состава элементов, составляющих химические формы или фазы системы.

Изучение скорости протекания этих реакций дает возможность исследовать строение молекул, синтезировать меченые соединения, решать различные научные и прикладные задачи. Не следует также забывать, что наличие изотопного обмена может явиться помехой при проведении работ с использованием метода меченых атомов. Очевидно, что протекание реакций изотопного обмена можно обнаружить и проконтролировать только с помощью меченых атомов. Принципиально для этих целей пригодны и стабильные и радиоактивные изотопы. Безусловно, последние существенно облегчают работу по обнаружению эффектов, хотя одновременно появляется опасность, связанная с возможным воздействием излучения на исследователя или изучаемые объекты. Мы в дальнейшем под реакциями изотопного обмена будем подразумевать только изотопный обмен с участием радиоактивных изотопов. Будем считать, что из двух обменивающихся изотопов какого-либо элемента один радиоактивный, а второй - стабильный.

Как Вам известно, изотопный обмен называют гомогенным если обменивающиеся изотопы находятся в одной фазе, и гетерогенным, если речь идет о перераспределении изотопов между разными фазами.

Типичные примеры гетерогенного обмена:

n пусть кристаллы нерадиоактивного йода находятся при некоторой температуре в равновесии со своим насыщенным патом. Если, сохраняя температуру постоянной, часть насыщенных паров заменить парами йода такой же плотности, но содержащими радиоактивные атомы йода-131, а затем, через некоторое время, отделить пары йода от кристаллов, масса которых за время опыта осталась неизменной, то в твердой фазе можно обнаружить атомы иода-131, что объясняется изотопным обменом между парами йода и кристаллами. В данном случае реакция изотопного обмена связана с динамическим характером равновесия между фазами.

n гетерогенный изотопный обмен возможен не только с участием одинаковых по химической природе молекул, но и с участием различных молекул. Так, если к нерадиоактивному раствору йодида натрия, содержащему суспензию свежеприготовленного осадка йодида свинца, добавить порцию раствора йодида натрия такой же концентрации, но содержащего радиоактивные атомы иода-131, то после выдерживания некоторое время при постоянной температуре и последующего отделения осадка от раствора можно обнаружить, что осадок йодида свинца содержит атомы йода-131, которые оказались в нем в результате протекания изотопного обмена йодом между осадком и раствором. Протекание изотопного обмена обусловлено, в частности, процессами спонтанной перекристаллизации свежеприготовленной полидисперсной твердой фазы.

Описанные реакции можно записать в следующем виде:

131I(пары) + I2 (кристаллы) = I2 (пар) + I2131I (кристаллы)

131I - (раствор) + РbI2 (осадок) = PbI131I (осадок) + I- (раствор)

Гомогенный изотопный обмен:

n пусть, например, в водный раствор хлорида стронция, меченного Sr89 , вносится небольшое количество нерадиоактивных кристаллов оксалата стронция. Если после этой операции раствор нагреть до полного растворения оксалата, а затем охладить раствор и отделить выпавший осадок, то окажется что выпавшие кристаллы оксалата будут содержать меченый изотоп стронция. Наблюдаемый обмен связан с явлением электролитической диссоциации соединений стронция в водном растворе. Соответствующее уравнение имеет следующий вид:

89SrCl2 + SrC2O4 = 89SrC2O4 + SrCl2

n другим примером реакции гомогенного изотопного обмена является обмен между молекулами с различным изотопным составом. Так, при смешивании тритиевой воды (Т2О) и воды состоящей только из протия и кислорода (Н2О), в результате процесса изотопного обмена, связанного с диссоциацией воды на положительно заряженный ион водорода и отрицательно заряженный ион гидроксила, в растворе образуются молекулы состава НТО:

Н2О + Т2О = 2 НТО

Реакции изотопного обмена, протекающие между тождественными по химическому составу и строению молекулами, получили название гомомолекулярных.

Одной из типичных и широко используемых на практике реакций изотопного обмена является реакция внутримолекулярного изотопного обмена. Если, например, приготовить раствор 2,4-дибромтолуола, меченного 82Br только в положении 2, то через некоторое время в растворе можно обнаружить наличие молекул 2,4-дибромтолуола, содержащих 82Br в положении 4.

Следует подчеркнуть, что во всех упомянутых случаях реакции изотопного обмена обратимы. Например, если бы в случае 2 были первоначально использованы осадок иодида свинца меченый иодом-131, и нерадиоактивный раствор иодида натрия, то в результате изотопного обмена часть иода-131 перешла бы из осадка в водную фазу.

В рамках курса радиохимии было отмечено, что если пренебречь относительными различиями в массах изотопов, участвующих в обмене (которые у большинства элементов, кроме легких, весьма малы), то оказывается, что при изотопном обмене константы скорости прямой и обратной реакций одинаковы (kпр » kобр). Из этого равенства следует, что константа равновесия реакции изотопного обмена близка к 1. Эти реакций никогда, за исключением реакций с участием легких изотопов, не сопровождаются выделением или поглощением теплоты, т.е. их тепловой эффект равен нулю. Поскольку тепловой эффект равен разности энергий активации прямой и обратной реакций, то нулевой тепловой эффект означает, что энергии активации прямой и обратной реакций равны.

Иначе говоря, реакции изотопного обмена относятся к числу изотермических, а т.к. они не сопровождаются изменением объема и давления в системе, то для обсуждения причин протекания реакций изотопного обмена можно использовать изохорно-изотермический потенциал (свободную энергию) Гельмгольца (F), величина которого определяется соотношением:

F = U - TS

где U- внутренняя энергия, S - энтропия системы.

Самопроизвольно протекающему процессу при постоянных объеме и температуре, должно отвечать уменьшение F, причем равновесному состоянию соответствует минимум свободной энергии системы.

Если исходное состояние системы характеризуется соотношением F 1= U1 - TS1, а конечное, соответствующее равновесию, соотношением F 2 = U2 - TS2 , то изменение свободной энергии в результате изотопного обмена равно:

DF = F 2 - F 1 = (U2 - TS2) - (U1 - TS1),

причем DF< 0, т.к. процесс идет самопроизвольно.

Практически для всех систем внутренняя энергия U не зависит от распределения изотопов, вследствие чего

U2 = U1 и DF = - (TS2- TS1) = -ТDS.

Так как DF< 0, то DS = S2- S1 > 0 и соответствует изменению энтропии в ходе процесса. Следовательно, единственной причиной протекания таких реакций является увеличение энтропии. Число микросостояний W, посредством которых осуществляется данное микросостояние, связано с энтропией соотношением Больцмана S = kБ ln W, где kБ - постоянная Больцмана.

Поскольку энтропия равновесного состояния выше, чем неравновесного, то, следовательно, при равновесном распределении изотопов в системе размещение изотопов возможно большим числом вариантов, т.е. число микросостояний W больше, чем в отсутствие равновесия.

Таким образом, равновесному состоянию при реакциях изотопного обмена отвечает так называемое равнораспределение изотопов, т.е. такое состояние, при котором все фазы и все химические формы имеют одинаковый изотопный состав.

Если обозначить через m и n общее число атомов, входящих соответственно в состав форм А и В и участвующих в данном обмене, а через хА и уВ - число радиоактивных атомов в этих же формах при равновесии, то для равнораспределения можно записать, что

m хА хА уВ

-- = ------, или ------ = -----

n уВ m n

Из последнего соотношения следует, что массовые удельные активности участвующих в обмене форм при равнораспределении равны.